*113278*
Економічні науки/15. Державне
регулювання економіки
К.і.н Шевченко О.М.
Донбасська
державна машинобудівна академія Україна
ДЕРЖАВНА ИННОВАЦІЙНА
ПОЛІТИКА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА НА
РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
В умовах посилення інтеграції України в систему
міжнародного розподілу праці ключовою проблемою для неї є вибір ефективної
стратегії інноваційного розвитку економіки, як умови підвищення безпеки
підприємства.
Такою стратегією в даний час є
стратегія інноваційного розвитку регіону на основі реалізації кластерного
підходу.
Проблеми
використання кластерного підходу до структуризації регіональної економіки,
обгрунтування стратегій розвитку, підвищення конкурентоспроможності регіону,
знайшла віддзеркалення як в роботах вітчизняних так і зарубіжних дослідників
Л.І. Федулової, Л. М. Матросової, В.М. Гейца, М. Портера. Проблема мережевої
економіки, як основи нових технологічних укладів, розроблялася в працях
Д.Старка, Р.Вайбера.
Проте роль
кластерного підходу в створенні регіональних інноваційних систем в умовах
панування застарілих технологічних укладів з метою підвищення економічної
безпеки підприємств, вимагає свого подальшого дослідження.
Мета
дослідження – з'ясувати суть стратегії інноваційного розвитку регіону, як
чинника підвищення економічної безпеки підприємства, в умовах панування
застарілих індустріальних структур а також причини які обумовлюють слабку
сприйнятливість вітчизняним економічним середовищем інститутів розвитку, більш
розвинених, наступних - пятого та шостого технологічних укладів.
Під
інноваційним розвитком регіону розуміється розвиток комплекса інституційних,
виробничих, кадрових, чинників і об'єктів, які визначають здатність регіону
продукувати і сприймати нововведення [1].
В даний час
усе більш широке визнання знаходить точка зору, що регіони, на території яких
складаються кластери, стають лідерами економічного розвитку. Такі
регіони-лідери визначають конкурентоспроможність національних економік.
Виділяють ряд
переваг наявності кластера в регіоні і перебування підприємств в кластері:
-
спостерігається підвищення виробничої діяльності підприємств завдяки найбільш
ефективній комбінації чинників виробництва, доступу до інформації;
- має місце
широке поширення інновацій завдяки швидкому реагуванню на потреби покупців;
- створення
кластера сприяє поширенню нових технологій, узгодженню рівнів і стандартів
технології і організації виробництва в рамках «вертикалі дій»;
- йде
розділення значних витрат і ризику інновацій між учасниками мережі, які не під
силу ізольованій фірмі;
- можливість
цілеспрямованої переорієнтації збиткових підприємств регіону, надання адресних
пільг певним групам компаній, що мають важливе значення для економіки;
- кластер надає позитивний вплив на
підвищення конкурентоспроможності [1].
При
реалізації стратегії інноваційного розвитку регіону основну увагу слід
приділяти створенню організационно - економічного механізму п'ятого і шостого
технологічних укладів. Його основу складають інноваційно-мережеві кластери,
яким властиві плоска мережева структура і рекомбінована власність .
Несприйнятність
економіки України до нових інститутів, покликаних її трансформувати обумовлена
тим, що дані інститути ефективно функціонують в «своєму» мережевому середовищі,
як елемент цілісної системи. Будучи фрагментарно використані в рамках більш
низьких укладів, що мають принципово іншу організационно - економічну форму,
дані інститути розвитку перетворюються на інституційні бар'єри інноваційного
розвитку [2].
Крім того
Україні притаманна інституційна система яку можна охарактеризувати як
ассиметричну систему яка є адекватною інверсійній моделі інвестиційного
розвитку. При цьому поняття «ассиметрична» трактується в структурному плані, як
диспропорційна, незбалансована, а у функціональному - як система яка не
забезпечує перелив капіталу із застарілих в нові технологічні уклади і види
діяльності, тобто таку, яка не виконує прогресивної селективної функції [3].
Такі особливості економічного розвитку України обумовлює специфічну роль
держави в процесі формування регіональних кластерів.
Роль влади вбачається не у
створенні кластерів, тим більше за бюджетні гроші, а у формулюванні завдання й ініціюванні
появи кластерів; окресленні спонукальних мотивів і механізмів; сприянні
формуванню живильного середовища на відповідному ієрархічному рівні (наприклад,
мереж приватних підприємців – бізнес-ангелів, створення насамперед при ВНЗ
технологічних бізнес інкубаторів); законодавчому забезпеченні процесу.
Литература:
1.
Федулова Л. І. Організаційні
механізми формування результативної регіональної інноваційної системи //
Стратегічні пріоритети. — 2009. —№ 13. — С. 157 —165.
2.
Шевченко А.Н. Стратегия
инновационного развития региона // ВІСНИК Донбаської державної машинобудівної академії
№3 (34) – 2011. – с.290-295
3.
Шевченко А.Н., Дмитриченко И.А. Институциональный аспект анализа
инвестиционной модели развития Украины // ВІСНИК Донбаської державної
машинобудівної академії №3(5) – 2006. – с.203 – 207.