*113278*

Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

К.і.н Шевченко О.М.

Донбасська державна машинобудівна академія Україна

ДЕРЖАВНА ИННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

В умовах посилення інтеграції України в систему міжнародного розподілу праці ключовою проблемою для неї є вибір ефективної стратегії інноваційного розвитку економіки, як умови підвищення безпеки підприємства.

Такою стратегією в даний час є стратегія інноваційного розвитку регіону на основі реалізації кластерного підходу.

Проблеми використання кластерного підходу до структуризації регіональної економіки, обгрунтування стратегій розвитку, підвищення конкурентоспроможності регіону, знайшла віддзеркалення як в роботах вітчизняних так і зарубіжних дослідників Л.І. Федулової, Л. М. Матросової, В.М. Гейца, М. Портера. Проблема мережевої економіки, як основи нових технологічних укладів, розроблялася в працях Д.Старка, Р.Вайбера.

Проте роль кластерного підходу в створенні регіональних інноваційних систем в умовах панування застарілих технологічних укладів з метою підвищення економічної безпеки підприємств, вимагає свого подальшого дослідження.

Мета дослідження – з'ясувати суть стратегії інноваційного розвитку регіону, як чинника підвищення економічної безпеки підприємства, в умовах панування застарілих індустріальних структур а також причини які обумовлюють слабку сприйнятливість вітчизняним економічним середовищем інститутів розвитку, більш розвинених, наступних - пятого та шостого технологічних укладів.

Під інноваційним розвитком регіону розуміється розвиток комплекса інституційних, виробничих, кадрових, чинників і об'єктів, які визначають здатність регіону продукувати і сприймати нововведення [1].

В даний час усе більш широке визнання знаходить точка зору, що регіони, на території яких складаються кластери, стають лідерами економічного розвитку. Такі регіони-лідери визначають конкурентоспроможність національних економік.

Виділяють ряд переваг наявності кластера в регіоні і перебування підприємств в кластері:

- спостерігається підвищення виробничої діяльності підприємств завдяки найбільш ефективній комбінації чинників виробництва, доступу до інформації;

- має місце широке поширення інновацій завдяки швидкому реагуванню на потреби покупців;

- створення кластера сприяє поширенню нових технологій, узгодженню рівнів і стандартів технології і організації виробництва в рамках «вертикалі дій»;

- йде розділення значних витрат і ризику інновацій між учасниками мережі, які не під силу ізольованій фірмі;

- можливість цілеспрямованої переорієнтації збиткових підприємств регіону, надання адресних пільг певним групам компаній, що мають важливе значення для економіки;

- кластер надає позитивний вплив на підвищення конкурентоспроможності [1].

При реалізації стратегії інноваційного розвитку регіону основну увагу слід приділяти створенню організационно - економічного механізму п'ятого і шостого технологічних укладів. Його основу складають інноваційно-мережеві кластери, яким властиві плоска мережева структура і рекомбінована власність .

Несприйнятність економіки України до нових інститутів, покликаних її трансформувати обумовлена тим, що дані інститути ефективно функціонують в «своєму» мережевому середовищі, як елемент цілісної системи. Будучи фрагментарно використані в рамках більш низьких укладів, що мають принципово іншу організационно - економічну форму, дані інститути розвитку перетворюються на інституційні бар'єри інноваційного розвитку [2].

Крім того Україні притаманна інституційна система яку можна охарактеризувати як ассиметричну систему яка є адекватною інверсійній моделі інвестиційного розвитку. При цьому поняття «ассиметрична» трактується в структурному плані, як диспропорційна, незбалансована, а у функціональному - як система яка не забезпечує перелив капіталу із застарілих в нові технологічні уклади і види діяльності, тобто таку, яка не виконує прогресивної селективної функції [3]. Такі особливості економічного розвитку України обумовлює специфічну роль держави в процесі формування регіональних кластерів.

Роль влади вбачається не у створенні кластерів, тим більше за бюджетні гроші, а у формулюванні завдання й ініціюванні появи кластерів; окресленні спонукальних мотивів і механізмів; сприянні формуванню живильного середовища на відповідному ієрархічному рівні (наприклад, мереж приватних підприємців – бізнес-ангелів, створення насамперед при ВНЗ технологічних бізнес інкубаторів); законодавчому забезпеченні процесу.

Литература:

1. Федулова Л. І. Організаційні механізми формування результативної регіональної інноваційної системи // Стратегічні пріоритети. — 2009. —№ 13. — С. 157 —165.

2. Шевченко А.Н. Стратегия инновационного развития региона // ВІСНИК Донбаської державної машинобудівної академії №3 (34) – 2011. – с.290-295

3. Шевченко А.Н., Дмитриченко И.А. Институциональный аспект анализа инвестиционной модели развития Украины // ВІСНИК Донбаської державної машинобудівної академії №3(5) – 2006. – с.203 – 207.