*110645*

Карташова В.В., Татаревська Т.М.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.

Міжнародна міграція робочої сили та її наслідки для України

Міжнародна міграція робочої сили посідає чинне місце в системі міжнародних економічних відносин. Дослідження цієї проблеми завжди є актуальним, цікавим і корисним щодо розгляду економічних відносин між країнами світу.

Дану проблематику досліджували і досліджують такі науковці, як: П’ятковська О.Р.[2], Петюх В.М. [1], Юськів Б.О.[6], Яроміч С.А. [7], Старинська Т.О.[3] та інші.

Науковий доробок згаданих дослідників дає змогу комплексно поглянути на феномен міграції, проте й сьогодні існує потреба в подальшому дослідженні явища міжнародної трудової міграції, зокрема її наслідків для країн-учасниць міграційного руху.

Міграція трудових ресурсів — це переміщення людей у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання [1].

Міжнародна трудова міграція — це форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства [3].

Отже, під міжнародною трудовою міграцією розуміють процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення між країнами, що має постійний чи тимчасовий характер, викликаний економічними причинами.

Визначальною рисою сучасної міжнародної міграції населення є постійне збільшення її масштабів, залучення у світовий міграційний простір практично всіх без винятку держав.

Масовий переїзд людей з однієї держави до іншої пов’язаний, головним чином, із пошуками роботи і забезпеченням сім’ї засобами існування. За допомогою міграції трудящих відбувається перерозподіл «надлишкової» робочої сили між ланками світового господарства.

На сьогоднішньому етапі економічного розвитку України глобальною проблемою є демографічна ситуація, а саме негативна динаміка народжуваності, смертності, від'ємне сальдо міграції. У грудні 2011 року Відділ економічних і соціальних проблем ООН оприлюднив прогноз, згідно з яким до 2050 року населення України скоротиться майже вдвічі: з 45,6 до 26 млн. чол. [5]. Трудова міграція відіграє провідну роль у даній проблемі. Україна – міграційний донор. Масова міграція є загальносвітовою тенденцією сучасності, в якій Україна відіграє провідну роль.

З прийняттям незалежності в економіці України відбулися значні структурні зміни, девальвувалися старі і з'явилися нові цінності. Тоді і почалася еміграція чи не більшої частини працездатного населення в пошуках робочих місць. Наразі економічна ситуація не є кращою: падіння рівня і якості життя, нестача робочих місць, низька заробітна плата, інфляція, що веде до росту цін на продукти харчування.

Сьогодні у світі, за різними оцінками, налічується від 150 до 175 млн. осіб (понад 3% населення планети), які проживають за межами країн свого походження. З них понад 65 млн. — мігранти. Участь українців у глобальних світових міграційних процесах — вражаюча. Понад 30% усіх українців (близько 20 млн.) живуть за межами України як закордонні українці, які є громадянами інших держав і глибоко інтегровані в їх суспільства. Українські мігранти становлять близько 20% громадян України (понад 7 млн.) і понад 10% від загальної кількості мігрантів у світі [6]. Серед країн-донорів пострадянського простору Україна продукує найбільше трудових мігрантів. З погляду експертів, попит на трудових мігрантів в розвинених країнах росте внаслідок зменшення кількості працездатного населення. Водночас за кордон надходять пропозиції щодо робочої сили з країн, що розвиваються. Це пов’язано, переважно, з наявним у них безробіттям і неповною зайнятістю населення.

Приріст на 10000 осіб

наявного

населення

11,1

10,7

7,0

4,3

-0,6

-0,2

АРК Одеська Київська Чернівецька Закарпатська Рівненська обл..

Рис. 1. Міграційний рух населення у України 2011 році

З даних графіка видно, що найбільша[4] кількість населення виїжджає з Автономної Республіки Крим, а найменше з західних регіонів країни. Причини такого значного коливання важко пояснити, проте, однією з них ми вважаємо самозайнятість населення кримського півострова, що знаходиться неподалік від морської зони. Більшість ж населення не забезпечена робочими місцями, що і сприяє необхідності виїзду закордон.

Незалежно від регіону країни найчастіше їдуть за кордон у пошуках роботи мешканці сільської місцевості та невеликих містечок. Крім того, більшість трудових мігрантів з України – особи віком від 20 до 50 років, 60-65% – це чоловіки. Хоча жінок серед трудових мігрантів усього близько 40-35%, проте нині 15,7% українських домогосподарок працювали або працюють за кордоном. По суті, йде масштабний експорт праці [7].

У пошуках працевлаштування 37,2% українців-мігрантів їдуть до Росії. Друге місце після Росії за припливом української робочої сили посідає Польща (18,7%), третє – Чехія (16,9%). Також громадяни України виїжджають у пошуках роботи до Італії (8,5%), Португалії (3,8%), Угорщини (2,5%), Греції (2,2%), Словаччини (2%) і Білорусі (1,7%) (рис.2) [4].

Рис.2. Напрямки трудової міграції українців [4]

На заробітки до країн СНД виїжджають переважно представники робітничих професій – шахтарі, будівельники, водії, працівники сільського господарства, до країн далекого зарубіжжя – висококваліфіковані фахівці (науковці, програмісти, перекладачі), моряки, молодь, яка має вищу освіту і розраховує на роботу в сфері послуг.

Українським мігрантам за кордоном, як правило, пропонують роботу, яка не вимагає особливої кваліфікації. Зокрема, надається можливість працювати на будівництві, пакувальниками, розкладальниками товару в супермаркетах, танцівницями, нянями, гувернантками тощо. Особливо цінується робота українців у будівельній галузі – каменярами, бетонувальниками, обробниками та ін. [3].

Одним з головних спонукальних мотивів міграції є вищий рівень заробітної плати в країнах прибуття. Зокрема, на сільськогосподарських і підсобних роботах, на яких зайняті мігранти з сільської місцевості, він вищий у 2-3 рази, в будівництві, на автотранспорті та у сфері послуг – у 10-12 разів, на морському транспорті, у програмуванні, в освіті, охороні здоров’я – від 15 до 40 разів. У цілому, за експертними розрахунками, середньомісячні доходи громадян, які працюють за кордоном, становлять понад 2 млрд. грн., що дорівнює третині номінальних грошових доходів всього населення країни за рік [7].

Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили є наступні:

- незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень і т.д.);

- стабільний порівняно високий рівень зарплати в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);

- порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;

- соціальні умови забезпечують більш повну реалізацію своїх можливостей у країнах імміграції;

- політичні, релігійні, військові, національні та культурні причини.

Країни – донори зацікавлені в еміграції окремих людей, а країни, що приймають мігрантів зацікавлені у протилежному. Це протиріччя можна розв’язати тільки шляхом домовленостей на міждержавному рівні про відшкодування таких втрат. Законодавчо такі питання може вирішити МОП (Міжнародна Організація Праці). У наслідок більш низької заробітної плати іммігрантів, в країнах, що їх приймають зменшуються витрати на виробництво товарів та послуг, вони стають дешевими, підвищується їхня конкурентоспроможність на ринках . Наприклад, у США імміграція обумовлює 30 – 40 % загального зниження реальної заробітної плати некваліфікованої робочої сили, що не може не позначитись на цінах готових продуктів [3]. Отже, міграція суттєво впливає на обсяг ВВП.

Найбільшою проблемою новітньої еміграційної хвилі, особливо нелегальних трудових мігрантів, є їхня правова незахищеність як з боку України, так і з боку країн їх перебування. Українські дипломатичні представництва змушені констатувати, що приїзд українців на роботу за кордон здебільшого перебуває під контролем організованих кримінальних угруповань.

Нелегальний та тіньовий характер руху населення перетворює його у сучасний прибутковий бізнес. Крім того, нелегальна робоча сила набагато дешевше обходиться суспільству, яке її приймає, що можливо, є однією з причин постійного попиту на неї. Імміграція праці набула важливого соціально-економічного й політичного значення в сучасному світі, перетворившись насправді в глобальний феномен.

Масштабність неофіційного типу переміщень засвідчує неефективність існуючого сьогодні міграційного режиму. Фактично жодна держава в умовах глобалізації не може впевнено стверджувати, що має дієві механізми боротьби з нелегальною трудовою міграцією. Європейські організації (ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва у Європі), ЄС) та країни Шенгенської зони, як єдиний міграційний простір теж не можуть запропонувати дієві механізми вирішення проблем у сфері міграції для окремих держав [7].

Міжнародна трудова міграція може мати позитивний вплив на розвиток країн-експортерів робочої сили, проте зосередимо увагу на її негативних проявах, котрі, на наш погляд, мають більш вагоме значення для їх соціально-економічного добробуту. Більше того, можна говорити про те, що переваги, які отримує країна-донор внаслідок виїзду її населення за кордон, не йдуть ні в яке порівняння з тією шкодою, котру зазнає її народне господарство.

Оцінюючи характер та інтенсивність зовнішньо-міграційних потоків з України, необхідно зосередити увагу, насамперед, на таких негативних наслідках цього явища, а саме:

- втраті країною найактивнішої частини трудового потенціалу;

- стрімкому скороченні чисельності населення;

- масовому відпливі інтелектуальних кадрів;

- руйнуванні сімейних зв’язків тощо.

Заради об’єктивності, слід зазначити, що еміграція з України, крім негативних наслідків, обіцяє і певні вигоди. По-перше, еміграція знижує рівень безробіття; по-друге, надає можливості багатьом нашим співвітчизникам забезпечити свої сім’ї засобами існування; по-третє, поповнює бюджет країни за рахунок трансфертних переказів.

Водночас варто підкреслити, що нинішня еміграційна ситуація в Україні не відповідає національним інтересам. У зв’язку з виїздом науковців та висококваліфікованих спеціалістів втрати України становлять понад мільярд доларів США на рік. Ось чому тепер украй необхідним є вироблення і реалізація активної державної міграційної політики.

Оцінюючи дану ситуацію, ми дійшли висновку, що українська трудова міграція – це остаточна втрата для країни. Навіть не враховуючи трудової міграції, населення України з року в рік зменшується.

Отже, міжнародна міграція робочої сили є складним і масштабним явищем, яке викликає неоднозначні результати: ліквідуючи дефіцит робочої сили в деяких галузях і регіонах, вона загострює конкуренцію на ринку праці; даючи можливість отримання надприбутків, створює додатковий тиск на соціальну політику країн-реципієнтів. Еміграція, з одного боку, відкриває можливості для взаємозбагачення культур, а з іншого – створює проблему збереження національної самобутності іммігрантів. У країнах-донорах робочої сили трудова еміграція сприяє вирішенню проблеми безробіття і, водночас, призводить до втрати якісно кращої національної робочої сили.

Література:

1. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посібник / В.М. Петюх — К.: КНЕУ, 2009. — 288 с.

2. П’ятковська О.Р. Передумови та чинники міжнародної трудової міграції в міграційних теоріях та їх моделях / О.Р. П’ятковська // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2010. -№5. – С. 163-168.

3. Старинська Т.О. Глобалізація та трудова міграція: наслідки впливу/ Т.О. Старинська//Трибуна – К.: «Преса України» – 2009. №1-2. С. 32-33.

4. Державний комітет статистики України : [Електронний ресурс] Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

5. Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. всесвітня координаційна рада: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.uvkr.com.ua

6. Юськів Б.О. Десять міфів про міжнародну трудову міграцію / Б.О.Юськів // Дзеркало тижня. – 2012. - №7: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/desyat_mifiv_pro_mizhnarodnu_trudovu_ migratsiyu-97777.html

7. Яроміч С.А. Актуальні проблеми міжнародної трудової міграції та її державне регулювання / С.А. Яроміч, Є.М. Бреєва // [Електронний ресурс] Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/16Yaromich.pdf