*112741*
К.е.н. Кудин С.І., Вашай
Ю.В.
Львівський
національний університет імені Івана Франка
Виробнича
безпека України: стан та шляхи підвищення
Функціонування
України як незалежної держави в умовах глобального ринкового середовища
підвищує актуальність питань дотримання національної безпеки держави з метою
забезпечення державного суверенітету, конкурентоспроможності на світовому
ринку, обороноздатності, підтримання соціальних стандартів життя.
Фундаментальною складовою національної безпеки є виробнича безпека,
дотримання якої є передумовою успішного функціонування реального сектору
економіки.
Виробнича безпека – це такий рівень розвитку
промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання економіки та
розширене її відтворення
[1].
Для виробництва
національного доходу використовують чотири групи ресурсів – працю, капітал,
землю та підприємницький хист, які можна розчленувати на дещо ширше коло,
виокремивши ще технологію та організацію виробництва, енергію, інформацію тощо
[2, с.75]. Зважаючи
на це, на рівень виробничої безпеки будуть здійснювати вплив наступні чинники:
- рівень розвитку технології;
- стан організації виробництва;
- рівень розвитку виробничої та соціальної
інфраструктури;
- стан інформаційного забезпечення виробничих
процесів;
- можливість доступу до необхідних ресурсів.
Основні індикатори виробничої безпеки України, розраховані за даними Державної служби статистики [3] наведені в табл.1.
Таблиця 1
Індикатори та
порогові значення індикаторів стану виробничої безпеки України
|
№ з/п |
Індикатор, одиниця виміру |
Порогове значення (хопт) |
2009 рік |
2010 рік |
|
1 |
Частка у промисловому виробництві обробної
промисловості, % |
не менше 70 |
69,4 |
68,6 |
|
2 |
Частка у промисловому виробництві машинобудування, % |
не менше 20 |
10,6 |
10,9 |
|
3 |
Рентабельність операційної діяльності промислових
підприємств, % |
не менше 5 |
3,6 |
1,8 |
|
4 |
Ступінь зносу основних засобів промисловості, % |
не більше 35 |
61,8 |
63,0 |
За даними таблиці 1
можна зробити висновок про те, що не дотримуються нормативні значення всіх
індикаторів. Якщо частка обробної промисловості близька до порогового значення,
то частка машинобудування в загальній структурі майже вдвічі менша нормативної.
Розглядаючи виробничу безпеку, слід зазначити,
що важливим її показником є також індекс реального промислового виробництва. У
2011 р. промислове виробництво в Україні продовжило після кризове зростання,
проте темпи його приросту уповільнились до 7,3 % проти 11,2 % у 2010 р..
Зростання головним чином забезпечується за рахунок експорто-орієнтованих
галузей – машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії.
[4].
Головними чинниками зростання за останні періоди
часу є:
-
сприятлива
зовнішньоекономічна кон’юнктура (зокрема зростання світових цін на сталь та
продовольчі ресурси);
-
активізація
інвестиційних процесів (у 2011 році зросла прибутковість діяльності промислових
підприємств);
-
зростання
споживчого попиту населення;
-
відновлення
будівельних робіт [4].
Водночас слід виділити наступні загрози
виробничій безпеці:
-
повільне
вдосконалення відновлювальних пропорцій у промисловості;
-
відсутність
ефективної інноваційної політики;
-
значний
ступінь зносу основних засобів промисловості. Так, безпечне значення ступеню
зносу основних засобів, відповідно до методики
визначення рівня економічної безпеки - не більше 35% [1]. Такий норматив не
дотримується за жодним із видів промисловості;
-
залежність
України від зовнішньої кон’юнктури;
-
низька
частка наукоємних галузей;
-
недостатнє
використання високотехнологічної продукції власного виробництва.
У Законі України «Про основи національної
безпеки України» визначено, одним із напрямків підвищення рівня безпеки в
економічній сфері прискорення прогресивних структурних та інституціональних
змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності
інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних
високотехнологічних виробництв [5].
Враховуючи те, що виробнича безпека є базовою,
реформування у цій сфері потребує особливої уваги.
Так, вважаємо, що пріоритетними завданнями,
враховуючи існуючі загрози, мають бути:
-підвищення частки обробної промисловості та
машинобудування у промисловому виробництві;
-зниження матеріаломісткості
промислового виробництва;
-зниження фондомісткості
промислової продукції;
-підвищення рентабельності операційної
діяльності промислових підприємств;
-оновлення основних засобів
промисловості.
Для виконання наведених завдань слід
забезпечити, перш за все, структурну перебудову економіки країни –
переорієнтацію виробництва із сировинних галузей на виробництво кінцевого
продукту. Це завдання є нелегким в сучасних умовах і не може бути реалізовано
миттєво. Проте його виконання дозволить підвищити рівень не лише виробничої,
але й енергетичної, технологічної та інших складових безпеки реального сектора.
1. Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки : наказ Міністерства економіки України 02.03.2007 № 60
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.4251.0
2. Панчишин С. М.
Макроекономіка / С. М. Панчишин : навчальний посібник. -
К.: Либідь, 2002. - 614 с.
3. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/
4. Монетарний огляд за 2011 рік /
Національний Банк України
[Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=104460
5. Про основи національної
безпеки України : закон України від
19.06.2003 № 964-IV [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/964-15