*108615*

К.э.н. Ігнатова О.М., Тищенко Ю.О.

Криворізький національний університет

Статистично-аналітичні підходи щодо нагляду за ліквідністю банків Україні

На сучасному етапі розвиток банківської системи України, що зазнала впливу глобальної фінансово-економічної кризи, відбувається за складних економічних та політичних умов усередині країни. В існуючих умовах нестабільності, спаду виробництва, зниження прибутковості банківської діяльності для забезпечення подальшого розвитку банківської системи потрібні нові підходи до підвищення ефективності діяльності банків, убезпечення їх від корупційних дій, недопущення банкрутства та створення умов для їх стабільної роботи. Тому зараз, як ніколи раніше, дуже важливо на всіх рівнях гармонізувати діяльність структурних елементів як усередині самої банківської системи, так і її взаємовідносини з позабанківським сектором. Для вирішення цих завдань необхідно посилити роль і дієвість органів банківського нагляду, озброївши їх досконалим інструментарієм аналізу діяльності банків, зокрема аналізу стану їх ліквідності [2].

Найважливішою функцією банківської системи є трансформація строковості грошей, тобто залучення банками вільних фінансових ресурсів і розміщення їх на більш тривалий строк. Таким чином, природою ризику ліквідності є сама банківська діяльність. Для забезпечення постійної діяльності банк повинен вміти управляти ліквідністю.

Особливої актуальності процес управління ліквідністю набуває в умовах удосконалення політики банків, що спрямована на оптимізацію фінансової стійкості та ліквідності. Це пояснюється існуванням зворотної залежності між підтриманням високого рівня ліквідності та дохідності активів банку, оскільки збільшення банком ліквідності спричинює втрати дохідності його активів. Враховуючи зазначене та з огляду на те, що банківські установи є інституційною основою системи грошово-кредитних відносин, повинна бути організована сучасна система регулювання та нагляду за ризиком ліквідності. За таких обставин актуальним є вивчення світового досвіду управління, регулювання та нагляду за ризиком ліквідності та вироблення на його основі власного підходу до його оцінки, враховуючи специфіку діяльності банків в Україні.

З огляду на винятково важливу роль ліквідності в життєдіяльності банку та підтримці рівноваги банківської системи в цілому в багатьох країнах органами банківського нагляду та законодавством передбачено встановлення нормативів обов'язкового резервування та інших нормативів ліквідності. Банки зобов'язані підтримувати показники ліквідності не нижчими від певного рівня (норми), що визначається з урахуванням нагромадженого досвіду та конкретних економічних умов у країні. Це дає змогу здійснювати контроль за ліквідністю окремих банків і підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому.

Основна увага органів нагляду в питанні нагляду за ліквідністю банків знаходиться в рамках обов'язкових нормативів. У законі України «Про національний банк України» встановлено право Національного банку встановлювати економічні нормативи, у тому числі і нормативи ліквідності. Проте дані показники базуються на чисто механічному дотриманні співвідношення активів і зобов'язань [3].

Оскільки ліквідність банку є складним поняттям, то її неможливо оцінити за допомогою одного показника, і, як наслідок, для оцінки використовується ряд показників, які в комплексі дають змогу оцінити рівень ліквідності банку.

Для органів нагляду головними засобом аналізу зібраних даних щодо стану управління ліквідністю банку є аналіз коефіцієнтів, який дозволяє перевірити дотримання банками лімітів (нормативних значень) та зробити зіставлення окремих банків з групою однорідних банків.

Найпоширенішими коефіцієнтами ліквідності, щодо яких органами нагляду найчастіше встановлюються нормативні значення (нормативи) з метою моніторингу їх дотримання банками безумовно є коефіцієнти поточної, миттєвої, середньо-строкової, довгострокової та загальної ліквідності.

Для оцінки ефективності та відповідності нині чинних нормативів ліквідності завданням органів банківського нагляду розглянемо їх значення для вітчизняних банків за станом з 01.01.2006 - 01.01.2010 (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка дотримання банками України нормативів ліквідності, %[1]

Норматив	Нормативне значення	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	не менше 20%	61,56	56,73	53,60	62,38	64,45
Норматив поточної ліквідності (Н5)	не менше 40%	73,87	70,19	75,31	75,16	72,90
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	не менше 60%	40,17	37,83	39,93	32,99	35,88

За період з 1 січня 2006 року до 1 січня 2010-го значення показників миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності вітчизняних банків коливалися то в бік збільшення, то зменшення. І на 01.01.10 норматив миттєвої ліквідності (Н4) зріс на 2,89 п.п. в порівнянні з 2006 роком, норматив поточної ліквідності (Н5) зменшився на 0,97 п. п. в порівнянні з 2006 роком, норматив короткострокової ліквідності (Н6) зменшився на 4,29 п.п. в порівнянні з 2006 роком.

Значення показників ліквідності за станом на 01.01.2010 року становили: миттєвої ліквідності (Н4) – 64,45 в. п., поточної ліквідності (Н5) – 72,90 в. п. та короткострокової ліквідності (Н6) – 35,88 в. п. Як бачимо, не усі показники ліквідності відповідають рекомендованому нормативному рівню.

На жаль, використання цих трьох нормативів не дає можливості об’єктивно оцінити стан ліквідності банківських установ, оскільки при їх розрахунку не враховуються терміни залучення та розміщення реcурсів. Поряд з розрахунком нормативних коефіцієнтів органам нагляду доцільно розраховувати й інші додаткові показники ліквідності банку, зокрема показник співвідношення високоліквідних активів і залучених коштів, показник структури залучених коштів, показник залежності від міжбанківського ринку, показник ризику власних вексельних зобов’язань, показник небанківських кредитів [2].

За рекомендаціями Базельського комітету [4], органи нагляду різних країн поступово вдосконалюють свої підходи до організації здійснення своєї наглядової функції, зокрема, що стосується її нового аспекту, а саме оцінки управління банком ризиком ліквідності. В умовах потенційного збільшення кредитних та інвестиційних вкладень банків у реальну економіку за наявності дефіциту середньо- та довгострокових ресурсів органам нагляду необхідно звертати увагу банків на підвищення важливості управління ліквідністю, зокрема щодо процедур прийняття рішень, які мають вплив на стан ліквідності, та ефективний контроль за її станом.

При оцінці ліквідності банку з точки зору нагляду необхідне зміщення акцентів з математичного розрахунку показників/коефіцієнтів ліквідності у напрямі оцінці якості управління ліквідності конкретного банку. Це повністю відповідає ідеології базельських рекомендацій, які передбачають взаємозв’язок між банківським наглядом і власними методами управління ризиком ліквідності, які застосовують банки.

У ході нашого статистичного дослідження було з’ясоване наступне:

1. Статистичні зміни ресурсної бази чинять вплив на зміну та прогнозованих значень коефіцієнтів ліквідності.

2. Цей вплив підтверджує коефіцієнт детермінації, який становить більше ніж 50%, що говорить про значний вплив рівня сформованої ресурсної бази на рівень ліквідності.

3. Постійний моніторинг показників ліквідності та контроль за їх нормативів з боку НБУ дає можливість говорити про стан фінансового стану банку на певну дату.

Отже, як показує практика інспекційних перевірок, аналіз ліквідності банків, що тепер здійснюється з використанням нормативів та рекомендованих Національним банком України методів оцінки ліквідності, доцільно доповнити аналізом коефіцієнтів швидкої ліквідності «acid test», ресурсної ліквідності зобов’язань та розрахунком економічних нормативів у розрізі валют, а також фізичних і юридичних осіб, що сприятиме підвищенню ефективності управління ліквідністю банків.

З метою поліпшення стану ліквідності вітчизняних банків Національному банку України доцільно встановити у своїх нормативно-правових актах максимально допустимі значення розривів між термінами погашення активів та пасивів.

Література:

1. Васюренко O.B. Банківський нагляд [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12590605/bankivska_sprava/normativi_likvidnosti

2. Стельмах В.С. Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 11 / В.С. Стельмах, В.І. Міщенко, В.В. Крилова [та ін.]. – К.: ЦНД НБУ, 2008. – 220 с.

3. Про національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

4. Принципи ефективного управління ліквідність у банківських установах [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=36992