*110517*

Проф. Соляник Л.Г., Шаповалова Д.В.

Дніпропетровський національний гірничий університет, Україна

Проблеми банківської системи України та шляхи її покращення

У ситуації стагнації світової економіки українська економіка не може процвітати. Структура вітчизняної економіки та міжнародна торгівля є чинниками, що визначають довгостроковий тренд знецінення національної валюти.

Варто докладно зупинитися на двох чітких сценаріях макроекономічних змін, які аналітики вважають найбільш реалістичними у наступні кілька років.

U-подібна динаміка	W-подібна динаміка
Стагнація економіки з наступним відновленням, вірогідність 70%	Друга хвиля кризи з наступним відновленням, вірогідність 30%
Стагнація в ЄС без загострення кризи	Криза в ЄС з банкрутством деяких країн.
Повільне зростання реального ВВП в Україні з прискореним зростанням у 2014-2016 роках	Падіння реального ВВП в Україні у 2012-2013 роках з прискореним зростанням у 2014-2016 роках
Позитивний платіжний баланс	Негативний платіжний баланс
Помірне знецінення гривні	Різке знецінення гривні
Повільний темп делевереджингу європейських банків	Масовий делевереджинг європейських банків
Стабільна частка проблемних кредитів	Зростаюча частка проблемних кредитів
Прибуткова робота банківської системи	Збитки банківської системи
Стабільне зростання кредитних портфелів	Зменшення загальної суми кредитів

Основа тенденція розвитку банківського сектора - відсутність довгострокових і дешевих гривневих ресурсів. Основні постачальники довгострокових фінансових ресурсів - це недержавні пенсійні фонди та компанії із страхування життя.

Навіть якщо уряд запустить пенсійну реформу, банківська система отримає довгострокові гривневі ресурси не раніше, ніж через п'ять років. Тому у середньостроковій перспективі вітчизняних фінансових ресурсів не буде вистачати і вони будуть дорогими. Основним джерелом фінансування будуть депозити.

Висока вартість фінансування, висока інфляція, значні банківські ризики - кредитний, курсовий, ризик ліквідності - обмежать потенціал для зменшення ставок кредитів. Отже, за умови відносно несприятливого економічного зростання аналітики очікують, що зростання кредитування у середньостроковій перспективі буде пригніченим.

До основних зовнішніх проблем, які спричиняють найбільший вплив на розвиток банківської системи, можна віднести: повільні темпи ринкових перетворень вітчизняної економіки; наявність макроекономічних диспропорцій, особливо значного дефіциту державного бюджету; нестійкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств; недостатній розвиток фондового ринку, ринку нерухомості, а також відсутність ринку землі; низький рівень довіри з боку населення до окремих банків, недостатній рівень захисту прав кредиторів і вкладників та інші.

До проблем, притаманних самій банківській системі, можна віднести: недостатній рівень капіталізації та концентрації банківського капіталу, низький рівень корпоративного управління в банках, недостатній рівень управління банківськими ризиками, вузький спектр банківських послуг і продуктів, недостатній рівень прозорості діяльності та комунікацій з інвесторами і населенням тощо.

Чітке визначення проблем функціонування вітчизняної банківської системи на сучасному етапі дає можливість окреслити основні напрями їх подолання та розвитку банківського сектору в середньостроковій перспективі. До таких напрямів, на наш погляд, слід віднести:

1) дальше підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх надійними джерелами ресурсів, збалансованими за обсягами, ціною і термінами, з метою постійної підтримки достатнього рівня ліквідності та стабільного функціонування. Це може бути досягнуто шляхом: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій; консолідації банків; поліпшення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками; стимулювання капіталізації прибутку банків та інше;

2)  розширення спектра, підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг. Для досягнення цього доцільним є реалізація таких заходів: оптимізація структури банківської системи на основі поєднання діяльності великих банків із розгалуженою мережею філій, регіональних, кооперативних і спеціалізованих банків, що дозволить наблизити повноцінні банківські офіси до клієнтів і споживачів банківських послуг; підвищення рівня надійності банківських автоматизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів; створення умов для розширення спектра електронних банківських технологій і електронних послуг та інше;

3)  забезпечення діяльності вітчизняних банків відповідно до міжнародних стандартів корпоративного управління. Для цього потрібно забезпечити: удосконалення нормативного забезпечення організації корпоративного управління в банках і запровадження Національним банком України системи оцінки якості корпоративного управління; підвищення рівня відповідальності керівників і власників банку за безпечність його роботи та стабільність функціонування; підвищення якості та ефективності систем внутрішнього контролю в банках, внутрішнього і зовнішнього аудиту, у тому числі за рахунок забезпечення належної реалізації Міжнародних стандартів аудиту та об’єктивної сертифікації зовнішніх аудиторів та інші;

4) розвиток систем ризик-менеджменту та вдосконалення управління ризиками, що потребує: забезпечення постійного моніторингу та оцінки ризиків з метою ефективного функціонування систем ризик-менеджменту, запобігання прийняттю неконтрольованих і нерегламентованих рішень, пов’язаних із банківськими ризиками; дальше наближення зовнішнього аудиту банків до вимог стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC); удосконалення методики формування банками резервів на покриття ризиків під активні операції та інше;

5) підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків. Для цього необхідним є: удосконалення порядку розкриття у звітності банків інформації про їхніх власників і найбільших акціонерів, визначення критеріїв оцінки ділової репутації засновників, учасників і керівників банків; забезпечення реалізації публічного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців з метою надання кредиторам можливості отримувати необхідну інформацію стосовно державної реєстрації юридичної особи, її керівників і власників; удосконалення механізмів злиття та приєднання банків, ліквідації банків, у яких відкликано банківську ліцензію, і створення інституту корпоративних ліквідаторів.

Література:

1. Банківська статистика: Навч.-метод. посібник для самост. Б 61  вивч. дисц. / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Г. Г. Трофімова. — К.: КНЕУ, 2003. — 161 с.

2. Кравченко І., Багратян Г., Мазіна Є. Банківська система та проблеми стратегічного розвитку // Вісник Національного банку України. – 2012 - № 1. – с. 7.

3. Колобов Ю.В. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України // Вісник Університету банківської справи Національного банку України – 2011 - № 3. – с. 165.