*112479*

 

К.е.н. Мацола С.М.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Механізм пошуку іноземних партнерів у сфері ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств сьогодні є необхідною ланкою розвитку міжнародного співробітництва. Здійснення операцій пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю сприяє розвитку не тільки фірми, але й країни в цілому. Доцільно забезпечити здійснення зовнішньоторговельних умов, таким чином, щоб максимізувати прибутки. Для цього, у першу чергу, необхідно знизити ймовірність ризику, пов’язаного з іноземними контрагентами. Вибір і ретельна оцінка потенційних партнерів є першочерговим завданням при прийнятті рішень компанією щодо можливості підписання зовнішньоторговельного контракту.

Вибір зовнішньоекономічного партнера є важливим і складним процесом для полегшення якого доцільно використовувати механізм пошуку іноземних партнерів. Відповідно формування ефективного механізму пошуку та оцінка іноземних партнерів є важливим та актуальним питанням.  

Механізм являє собою систему, що складається з декількох складових, які при взаємодії допомагають досягти бажаного результату. Механізм пошуку іноземних партнерів передбачає проведення ряду заходів, а саме: визначення і оцінка основних методів пошуку іноземного партнера, вибір інструментарію, критеріїв, джерел інформації та етапів вибору партнерів, які допомагають знайти надійних і достойних контрагентів для співпраці у сфері ЗЕД. Правильне застосування усіх складових механізму може гарантувати  100 % успіху у процесі пошуку закордонних партнерів.

Наступним кроком є оцінка та аналіз потенційних партнерів. Вчені пропонують їх проводити по-різному. Одні з них виділяють тільки фінансові показники, як найважливіші характеристики для оцінки потенційного партнера, інші – показники стабільності та чесності діяльності підприємств. Та все ж таки, слід звернути увагу на декілька характеристик та показників, що у повній мірі розкривають діяльність та суть функціонування будь-якої фірми. У першу чергу необхідно вивчити  аспекти діяльності потенційних партнерів, а саме: технологічний, науково-технічний, організаційний, економічний та правовий. Вони висвітлюють основу та  загальний стан  досліджуваної компанії.  Повна оцінка кожного із названих аспектів діяльності вимагає доброї проінформованості про іноземного партнера. Домінуючою вважається інформація про фінансові результати діяльності потенційного партнера. Вона  відображається у таких двох документах фінансової звітності, як  баланс фірми і рахунок прибутків та збитків. Щодо показників, що використовуються у процесі аналізу то їх можна об’єднати у чотири групи (фінансові показники, показники рентабельності, конкурентоспроможності та показники раціональності використання ресурсів) кожна з яких характеризує певний бік діяльності іноземної фірми. Показники фінансового стану є найбільш важливими. Адже велика залежність від зовнішніх джерел фінансування  і неспроможність своєчасно розраховуватися з боргами є яскравими ознаками слабкого фінансового стану фірми та її ненадійності як партнера для здійснення ЗЕД. Показники рентабельності визначаються на основі прибутку, як головного критерію діяльності фірми у ринкових умовах. Найбільш важливе значення для вибору партнера мають три показники рентабельності: норма прибутку на авансований капітал (рентабельність активів), норма прибутку на власний капітал (рентабельність власного капіталу) і рентабельність продажу.

Норма прибутку на авансований капітал НАК визначається за формулою:

http://buklib.net/msohtml1/538/clip_image002.gif(1),

де  Пч — чистий прибуток фірми за звітний період;

АК — авансований капітал (активи) фірми на кінець звітного періоду.

Чим більший цей показник, тим ефективніше використовує фірма свій основний і оборотний капітал. Вищий рівень цього показника порівняно з аналогічним показником інших однопрофільних підприємств підвищує привабливість фірми як потенційного партнера.

 

Норма прибутку на власний капітал НВК визначається за формулою:

http://buklib.net/msohtml1/538/clip_image004.gif(2),

де ВК — власний капітал фірми.

Кожне підприємство намагається максимізувати цей показник за рахунок як поліпшення використання ресурсів та ефективного менеджменту, так і залучення позичкового капіталу в розумних межах за сприятливої кон’юнктури ринку.

Рентабельність продажу РПР розраховується за формулою:

http://buklib.net/msohtml1/538/clip_image006.gif(3),

де П — валовий або операційний прибуток;

ОЧП — обсяг чистого продажу.

Даний показник вказує, яку частку займає прибуток у грошовій виручці від реалізації продукції, або, іншими словами, скільки одержано прибутку на 1 грн. цієї виручки. Водночас рентабельність продажу характеризує і конкурентоспроможність товару, що дуже важливо для вибору потенційного партнера.

 Щодо показників раціональності використання ресурсів то найбільш узагальнюючим показником є віддача авансованого капіталу за обсягом продажу. Зростання показника є свідченням збільшення ділових операцій фірми. А от показники конкурентоспроможності відображають місце досліджуваного підприємства на ринку.

 Не менш важливим за оцінку потенційного партнера за основними показниками  є його правовий статус. В сучасній ринковій економіці існує багато організаційних форм суб’єктів господарювання. Вони здійснюють свою діяльність у рамках норм права, що регулюють їх відносини з діловими партнерами. Причому ці норми не є однаковими для фірм з різною правовою формою функціонування. Цим і зумовлюється необхідність визначення правового статусу фірми, оскільки його знання дає змогу одержати відповідь на ряд принципових питань, що повинні обов’язково враховуватися при укладанні угоди.

Після вибору та оцінки закордонних партнерів можна переходити до співробітництва та переговорів. Проте на цьому етапі не потрібно забувати про крос-культурні розбіжності, які являються суттєвою перешкодою у взаємовідносинах між іноземними партнерами.

Побудова міжособистісних відносин у мультикультурному колективі або управлінні організаціями, розташованими в різних країнах світу, взаємодія з іноземними партнерами – це завжди зіткнення різноманітних національних культур. Треба враховувати національні особливості культури праці країни контрагента, при його залученні для співпраці, оскільки іноземці звикли до відповідної трудової культури і нелегко пристосовуються до іншого ритму, вимог, правил.

Найважливішою складовою фактору культури в міжнародному бізнесі є культура спілкування. Незважаючи на те, що глобалізація зовнішньоекономічних зв’язків встановлює єдині норми і стандарти міжнародних економічних відносин, досі існують розбіжності в національних характерах,  які часто призводять до певних труднощів у діловому спілкуванні і навіть до серйозних непорозумінь між партнерами по бізнесу. Тому «крос-культурні» знання потрібні для уникнення непорозумінь, що виникають між представниками різних країн у ділових відносинах. Власне, у міжнародних переговорах знання менталітету протилежної сторони – запорука успіху. Не прийняття до уваги фірмами особливостей різних народів ставить під загрозу прибутковість свого бізнесу.

Література

1.     Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: навч. посібник / М.І. Дідківський — Знання, 2006. — 462 c.

2.     Дубинець Ю.С. Теоретичні аспекти ризику зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посібник / Ю. С. Дубинець — КНЕУ, 2011.  — 218с.

3.     Кахович Ю.О. Вибір Зовнішньоекономічних партнерів, як запорука успішного бізнесу / Ю.О. Кахович, Н.В. Доценко // Наукове видання ефективна економіка. — 2011. — № 2. — С. 18-25.

4.     Карпенко О.В. Ефективність партнерства у сфері ЗЕД / О.В. Карпенко, Н.П. Захарченко // Харківський вісник. — 2009. — № 5. — С. 5-8.

5.     Андрійчук В.Б. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: навч. посібник

    / В.Б. Андрійчук, Л.Г. Бауер — КНЕУ, 1998. — 316 с.