*113063*

Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Жовтяк Ю.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Організаційні форми здійснення експорту підприємствами в сучасних умовах господарювання

Експортна діяльність є важливою і невід’ємною складовою господарської активності підприємства. Здійснення експортних операцій стає вагомою передумовою для розширення ринків збуту, збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції, що, в свою чергу, дозволяє також створити сприятливе підґрунтя для зміцнення конкурентних позицій підприємства на внутрішньому ринку. Для національної економіки зростання обсягів експортних поставок суб’єктів господарювання виступає основним інструментом підтримки позитивного балансу зовнішньої торгівлі, необхідного для забезпечення стабільності валютного курсу, повного та своєчасного фінансування імпортних закупівель, збільшення впливу вітчизняних підприємств на глобальні світогосподарські процеси тощо.

Проблема організації експортної діяльності, відповідної до масштабів та форм здійснення, специфіки діяльності підприємства та результативності роботи щодо управління експортними операціями є достатньо актуальною.

Визначенням проблематики пріоритетів зовнішньоторговельної діяльності, формування експортної спеціалізації та організації експортних операцій досліджували такі відомі вчені, як : Е. Адокушин, О. Кіреєв, М. Корден, В. Кондратьєв, Г. Кругман, П. Линдерт, М. Обстфельд, Н. Менк, Н. Миклашевська, В. Мул, Г. Овчинніков, Дж. Сакс, Е. Уоррен, С. Фішер, А. Холопов тощо.

Метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування основних форм здійснення експорту підприємствами в сучасних умовах господарювання та визначення їх функціональних особливостей.

Організаційні форми здійснення експорту підприємствами різноманітні. Вибір форми залежить від розмірів підприємства, його організаційної структури і форм управління, характеру продукції, що випускається, специфіки ринку країни-імпортера, ступеня конкурентної боротьби на ньому й ін. Якщо обсяг зовнішньоторгових операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторгових операцій вона використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку.[3]

При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ, який не входить до складу внутрішнього збутового аппарату.Функції експортних відділів залежать від організаційної форми управління й обсягу експортних операцій.

У міжнародній торговій практиці розрізняють два види експортних відділів: вбудований і спеціальний. [1,3]

Вбудований експортний відділ створюється в компаніях маючих порівняно невеликий обсяг експортних операцій. Цей відділ вбудований у комерційний апарат фірми. У функції такого відділу входить тільки висновок угод з іноземними покупцями і спостереження за їх виконанням. Всі інші операції (транспортування, страхування, техобслуговування, реклама і т.п.) здійснюються відповідними відділами комерційного апарату.

Спеціальний експортний відділ, на відміну від вбудованого, виконує всі операції, зв'язані з експортом товарів. Він являє собою самостійну структурну одиницю, що обслуговує кілька відділень фірми. Спеціальний експортний відділ перебуває в безпосередньому підпорядкуванні віце-президента компанії і займається тільки експортними операціями.[2]

Спеціальний експортний відділ звичайно має сектора, побудовані по функціональному, територіальному або товарному принципі.[2,3]

Функціональні сектори (торговельно-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, готують керівництву необхідні відомості про умови здійснення зовнішньоторговельних операцій, надають кваліфіковані консультації.

Територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн незалежно від номенклатури товару.

Галузеві сектори займаються питаннями торгівлі лише якимось окремим товаром або дуже близькою за характером групою товарів.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи в закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом, їм підпорядковуються всі збутові і виробничі фірми за кордоном. Наприклад, у "Дженерал Моторз" лише одне закордонне відділення, в американської компанії "Зінгер" - п'ять.[4]

Для реалізації продукції усіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральний офіс у вигляді юридичне самостійного акціонерного товариства або дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна діяльність повністю відокремлюється від виробничої. Наприклад, "Інтернешнл електрик компані" виконує цю роль для "Дженерал електрик компані", а дочірня збутова фірма американської компанії "IBM" (з виробництва ЕОМ), названа "IBM World Trade Corp.", побудована за територіальною ознакою і має п'ять закордонних відділень.Створення таких офісів зі збуту продукції вигідно великим підприємствам. Формально фірма-мати не відповідає за діяльність цих офісів, що дає змогу проводити будь-які операції.[1,4]

Дрібні і середні фірми іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій великих фірм є складальні заводи, їх мають фірми "Зінгер", "Монтекатіні", "Фіат", "Дюпон". Фірми, що створюють складальні заводи, володіють низкою переваг: скорочуються транспортні витрати, оскільки збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-30 %; скорочуються витрати на оплату мита (із напівфабрикатів вони стягуються в менших розмірах); знижуються витрати на тару й упакування; зменшуються витрати на заробітну плату.[1,3]

У країнах, що розвиваються, монополістичні об'єднання створюють змішані збутові компанії. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовується місцева збутова мережа.

Великі фірми створюють власний зовнішньоторговельний апарат за кордоном. До його завдань входить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, пересилають їх своїм фірмам, стежать за виконанням замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, роблять із ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їхні функції розширюються, вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.[2,3]

За кордоном створюються і фірми, що займаються не тільки оптовою, а й роздрібною торгівлею. Організація роздрібної торгівлі за кордоном характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, взуття, парфумерію й інші товари. Оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, що є безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, ознайомлюють покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, одержуваних від покупців.[2]

Отже, для успішної експортної діяльності фірмі необхідно створити спеціальний відділ, що займався б зовнішньоторгівельними операціями.Таким відділом є експортна служба. Тому, здійснивши дослідження, щодо організаційних форм, які використовуються підприємствами для здійснення експорту в сучасних умовах господарювання, слід зауважити, що в залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі різноманітні форми організації експортної служби: відділ збуту,експортний відділ, відділення закордонних операцій, центральна контора - створюється дочірня експортна фірма, спільні збутові компанії тощо.

Створення таких зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо: частка експорту велика в загальному обігу; зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно; випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями; невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку; продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання; на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій: збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;складання калькуляції цін на експортну продукцію; підготовка рекламних матеріалів; аналіз інформації про експорт за попередні періоди; аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів; складання попереднього списку потенційних споживачів; переписування з питань висновку контракту; переговори за контрактом і його висновок; пророблення і висновок угод з посередниками; забезпечення упакування і транспортування; виконання митних обов’язків; забезпечення одержання платежу; гарантійне обслуговування тощо.

Література:

1.Організація експорту: зарубіжний досвід та уроки для України . [Електронний ресурс] / Белінська Я. В. //Стратегічні пріоритети .- 2008.- №3(8).- Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua

2.Організація експортно-імпортних операцій на підприємстві / [Електронний ресурс] / Губіна М.І.// Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – №5. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua.

3.Сачук О.В. Сучасні форми організації експорту: практика застосування на підприємстві // Вісник КНУТД .- 2011.- №6. – С.241-244

4.Стан та перспективи розвитку експортно-імпортних операцій підприємств [Електронний ресурс] / Калініна О.Ю.// Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua.