*110829*
Дресвянніков Д.О. Аспірант ПДТУ(м.
Маріуполь),
керуючий філією ПАТ
«Укрексімбанк» у м. Маріуполь
ГАРМОНІЗАЦІЯ ПІДХОДІВ
ЩОДО КЛАСИФІКАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
Постановка
проблеми. Установи
фінансово-кредитної системи так само як і промислові підприємства не можуть
самостійно здійснювати ефективну взаємодію, в рамках моделей економічних
механізмів, без використання з’єднувальних елементів. Такими елементами
являються конкретні інструменти, в даному випадку - фінансові інструменти.
Поняття
«Фінансові інструменти» дуже ємке. Воно поєднує всілякі види ринкового
продукту, а саме: коштовні папери, грошові зобов'язання, валюту, ф'ючерси,
опціони та інш. [1] Велика різновидність та кількість
фінансових інструментів спонукала деяких науковців до проведення їх
класифікації. Але досить дискусійним залишається питання щодо повноти відбору
критеріїв щодо проведення класифікації фінансових інструментів. Отже,
існує необхідність дослідження питань, пов’язаних з доповненням та уточненням таких критеріїв.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти класифікації
та функціонування ринку фінансових інструментів були досліджені та дуже повно
розкрити у працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема Р. Грачовій, Т.
Момот, О. Барановського, С. Глущенко,
М. Гольцберга, О. Данілова, Г. Карпенко, Д. Леонова, В. Ліннікова, О. Мендрула,
А. Мертенса, О. Мозгового, О. Оскольського, Л. Примосткої та ін.
Слід зазначити, що у роботах вітчизняних та закордонних учених не знайшло
відображення у класифікації фінансових інструментів такого важливого показника
як регулювання
обігу фінансових інструментів. Отже, огляд публікацій дозволяє
стверджувати про актуальність цього питання і необхідність подальшого його
розгляду.
Метою статті є виявлення особливостей
класифікації фінансових інструментів і визначення нових класифікаційних ознак.
Виклад основного матеріалу. Досліджуючи законодавство України, практику застосування
фінансових інструментів за кордоном а також норми міжнародного права усі
фінансові інструменти можна поділити на: фінансові інструменти обіг яких
регулюється державою; фінансові інструменти обіг яких регулюється міжнародними
правилами; фінансові інструменти обіг яких регулюється ринковими відносинами.
Розглянемо особливості кожної групи більш детальніше. Законодавство України
чітко регламентує обіг більшості фінансових інструментів зокрема: обіг цінних
паперів та діяльність фондового ринку регламентується Законом України «Про цінні
папери та фондовий ринок» [2]; обіг іноземної валюти, іноземних розрахункових
документів та окремих цінних паперів що емітовані у іноземній валюті
регламентується Законом України «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю» [3]; діяльність зі страхування та перестрахування регламентується
Законом України «Про страхування» [4]; обіг грошей та різних розрахункових
документів регламентується постановами Національного банка України «Про
затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті» [5], «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні» [6] а також Законом України «Про платіжні
системи та переказ коштів в Україні» [7] та інш. Наведений перелік нормативних
актів не є вичерпаним, але є основним що регулює обіг деяких фінансових
інструментів. Отже посилаючись на наявність та різноманітність державних актів,
що регулюють та встановлюють правила обігу фінансових інструментів, можна
зробити висновок про необхідність додаткової класифікації фінансових
інструментів за таким видом регулювання обігу – як державний.
Однак, слід зауважити що обіг не всіх фінансових інструментів
регламентується виключно державними нормативними актами. Є декілька фінансових
інструментів обіг яких уніфіковано та регламентується міжнародними правилами.
Наприклад: «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів»
регламентують обіг акредитивів при забезпечені міжнародних контрактів [8]; «Уніфіковані правила по інкасо»
регулюють операції інкасо деяких розрахункових та цінних паперів [9]; обіг
векселів урегульовано Конвенцій, якою запроваджено Уніфікований закон про
переказні векселі та прості векселі, так званої «Женевською вексельною
конвенцією»; правила проведення операцій з використанням гарантій врегульовано
Уніфікованими правилами міжнародної торгівельної палати для гарантії за першою
вимогою 1992 року [10] та інш. Слід зазначити що наведені документи були
ратифіковані владою та є обов’язковими для виконання при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності. Інтеграція міжнародного права и вітчизняного
законодавства дозволяє класифікувати фінансові інструменти за таким видом
регулювання обігу – як міжнародний.
Досліджуючи питання обігу
фінансових інструментів автором було визначено, що деякі фінансові інструменти
не піддаються формалізованому регулюванню за допомогою нормативних актів. Але
не слід забувати про такий потужний регулятор економічних процесів як – ринкові
відносини.
За визначенням, сформульованим у
§11 МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання» [11], фінансовий
інструмент (анг. - financial instrument) – це будь-який контракт, який приводить до
фінансового активу одного суб'єкта господарювання і фінансового зобов'язання
або інструмента власного капіталу іншого суб'єкта господарювання. При
цьому варто зауважити, що мова йдеться про договірні відносини і, про фінансові
активи та зобов’язання. Адже договірні відносини встановлюються за будь-якою
угодою, але не кожна з них передбачає зобов’язання фінансового характеру – вони
можуть бути і нефінансовими. А якщо немає фінансових зобов’язань в однієї
сторони угоди, то немає і фінансових активів у іншої, отже вони не є фінансовим
інструментом. Договірні відносини і фінансова складова в розрахунках – це
ознаки, за якими розпізнається фінансовий інструмент.
Дебіторська
заборгованість, як право на отримання грошових коштів, є фінансовим активом,
адже на балансі дебітора у результаті операції виникло відповідне фінансове
зобов’язання.
Рис.1 Класифікація фінансових інструментів.[1]
У цьому випадку
дебіторська заборгованість на балансі кредитора і кредиторська заборгованість
(зобов’язання) на балансі дебітора – це фінансові інструменти [12]. Слід зазначити що виникнення та
обіг дебіторської заборгованості не регламентується жодним законодавством вона
виникає внаслідок виключно ринкових взаємовідносин між суб’єктами
господарювання, а значить вона і регулюється ринковими відносинами. Але не слід
забувати що дебіторська заборгованість може трансформуватись в інший фінансовий
інструмент – наприклад вексель.
Узагальнюючи досліджену інформацію щодо введення нового показника
класифікації фінансових інструментів, з урахуванням найбільш поширеної системи
показників такої класифікації наведемо види фінансових інструментів та їх
відповідні функції у рисунку 1.
Наведена класифікація фінансових
інструментів дозволяє детальніше розглянути ознаки за якими проводиться така
класифікація та надає можливість практичного застосування запропонованих нових
ознак для подальшого удосконалення та дослідження обігу фінансових інструментів
та їх похідних.
Висновки. Проведене дослідження наукових праць дозволило уточнити
деякі ознаки класифікації фінансових інструментів, та запропонувати ввести нову
ознаку - регулювання
обігу фінансових інструментів.
Аналізуючи підходи щодо проведення класифікації фінансових інструментів було запропоновано взяти за основу найпоширену
серед авторів систему такої класифікації, яка була уточнена з урахуванням
запропонованої автором нової ознаки.
Список літератури
1.
Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.. Современный
экономический словарь. — 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. - 479 с.
2.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 р. із змінами і доповненнями.
3.
Закон України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р. із змінами і доповненнями.
4.
Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР
від 07.03.1996 р. із змінами і доповненнями.
5.
Постанова НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р. із змінами і доповненнями
6.
Постанова НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004р. із змінами і доповненнями
7.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-III від 05.04.2001р. із змінами і
доповненнями
8.
Міжнародна Торговельна Палата «Уніфіковані правила та звичаї для
документарних акредитивів» N 500,редакція 1993 р.
9.
Міжнародна Торговельна Палата «Уніфіковані правила по інкасо» N 322,
редакція 1978 р.
10.
Міжнародна Торговельна Палата «Уніфіковані правила для гарантії за першою
вимогою» N 458 редакція 1992 р.
11.
Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: //http://www.minfin.gov.ua/document/92444/MSBO_32.pdf
12.
Данькевич А. П. Фінансові
інструменти: особливості визначення, класифікації та обігу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
// http://nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Npndfi/2009_1/Statti/Dankevich.pdf