*112581*

Економічні науки/3. Фінансові відносини

к.е.н., доц. Синиця Т.В., к.е.н., доц. Осьмірко І.В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна

Особливості проведення пенсійної реформи в Україні на сучасному етапі соціально-економічному розвитку

Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одним із чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об’єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке базується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів

В Україні пенсії отримують близько 14,5 млн. громадян. Однак, чинна солідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним потребам і має цілу низку серйозних проблем. Так, здійснювані сьогодні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку, а середня трудова пенсія становить трохи більш як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У трудовій пенсії нівелюється диференціація, пов'язана зі стажем роботи і розмірами попереднього заробітку. Високі ставки обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду (33,2 % для роботодавців) посилюють процес тінізації економіки. Загалом пенсійна система має, по суті, адміністративно-розподільчий характер, де за рахунок внесків на пенсійне страхування здійснюються окремі види соціальних виплат, які не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення

В 2011 році відбулася пенсійна реформа в Україні. Верховна Рада у другому читанні ухвалила в цілому внесений урядом Закон "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" [1], суттю якого э внесення низки змін до 22 законодавчих актів України

Указом президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 затверджене Положення «Про Пенсійний фонд України».

Внесені зміни в Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2], що спрямовані на створення трирівневої системи пенсійного забезпечення і передбачають: удосконалення нинішньої розподільчо-солідарної системи (перший рівень), створення загальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) та поступове запровадження елементів добровільної накопичувальної системи (третій рівень).

Закон передбачає:

- підвищення пенсійного віку: поступово для жінок до 60 років; для осіб, які мають право на спеціальні пенсії - до 60 років для жінок, до 62 років для чоловіків.

- збільшення мінімального періоду сплати страхових внесків: до 15 років – для отримання права на пенсію за віком; до 30 років для жінок і 35 для чоловіків - для отримання мінімальної пенсії за віком; до 10 років - для отримання пенсії по І групі інвалідності; до 14 років – для інвалідів ІІ та ІІІ групи; до 25 років для жінок і до 30 років для чоловіків – для призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком непрацюючим інвалідам ІІ групи.

- зміна розрахунку мінімальної пенсії;

- обмеження розміру максимальної пенсії військовослужбовців до 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб і 80% від грошового забезпечення;

- зміна розміру внесків у обов’язковому державному пенсійному страхуванні: зменшення пенсійного внеску роботодавців (очікується в кінцевому підсумку до 28,8%); збільшення внесків працівника (до накопичувальної системи 7%).

Таким чином, зміни в існуючій солідарній системі повинні гарантувати, що перший рівень пенсійної системи і надалі буде здатний забезпечувати більшу частину пенсійного доходу громадян України. Солідарна система для працівників у віці 35 років чи молодших буде удосконалюватися через накопичення їх персональних внесків у Накопичувальному пенсійному фонді.

Останнім часом більшість країн під час здійснення пенсійної реформи передбачає створення другого рівня - обов`язкової накопичувальної системи. На нашу думку це цілком позитивне явище. Неабияку роль у цих питаннях відіграють недержавні пенсійні фонди. Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази, державні гарантії захисту внесків і доходів на інвестиції.

Верховною Радою України 22.12.2011 року прийнятий Закон «Про внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [4]. Закон передбачає створення трьох основних типів недержавних пенсійних фондів – відкритих, корпоративних та професійних, що відповідає міжнародній практиці організації пенсійних фондів.

В Україні діє 102 недержавні пенсійні фонди, учасниками яких стали 484,3 тис. осіб. Учасникам недержавних пенсійних фондів були здійснені пенсійні виплати на суму 143,8 млн. гривень [5].

Якщо, порівнювати світові пенсійні системи, то Швецька пенсійна система, вважається однією з кращих у світі. Відрахування від зарплати на пенсію: 18,5 %. З них 16 % - на базову частину, 2 % - на обов'язкову накопичувальну (перераховується до приватного фонду). Вік виходу на пенсію: 61 рік, середня тривалість життя 80,9 року, необхідний стаж - 30 років.

Додаткові професійні пенсії отримують до 90 % шведів - з відрахувань працедавців до приватних фондів. Як правило, громадянин, що відпрацював 30 років з середньою зарплатою, може отримувати пенсію до 70 % від останньої зарплати.

Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави.

Витрати на виплату пенсій в Україні становлять 18 % ВВП України. Це вдвічі більше ніж у Європі. У таких країнах, як США, Великобританія та Нідерланди, обсяг інвестицій недержавних пенсійних фондів значно перевищує 50 % ВВП [5].

Держави по-різному намагаються забезпечити гідну старість своєму населенню: одні справляються із завданням краще, інші - гірше. Ідеальних пенсійних систем немає. Часто вони несправедливі, безпідставні, занадто дорого обходяться як державі, так і населенню. Однак, пенсійні системи працюють краще тільки в тих країнах, які не відчувають демографічних та економічних проблем. Але таких все менше.

Література:

1. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668 - VI [Електронний ресурс]. - http: // rada.gov.ua.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 - IV [Електронний ресурс]. - http: // rada.gov.ua.

3. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 № 1057-IV [Електронний ресурс]. - http: // rada.gov.ua.

4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»» від 22.12.2011 № 4225 - VI [Електронний ресурс]. - http: // rada.gov.ua.

5. Объемы НПФ будут ежегодно увеличиваться на 30% [Електронний ресурс]. - http://expert.com.ua/63442-obemy-npf-budut-ezhegodno-Uvelichivatsya

-na-30.html