*112079*

Економічні науки/ 5.Управління трудовими ресурсами

Магістрант Чупріна А.О., к.е.н. Капінос Г.І.

Хмельницький національний університет, Україна

Соціальний розвиток колективів промислових підприємств

У статті розглянуто роль соціального розвитку колективів промислових підприємств. Здійснено структуризацію соціальних механізмів стимулювання найманих працівників. Виділено фактори та тенденції, що впливають на побудову дієвого механізму соціального захисту.

The article discusses the role of social development collectives of industrial enterprises. Done structuring social mechanisms to encourage employees. The factors and trendsaffecting the construction of an effective mechanism of social protection.

Постановка проблеми. Протягом тривалого періоду система соціального розвитку формувалася в умовах планової економіки, що передбачала одного власника підприємств і відповідно одного роботодавця - державу. В умовах економічної нестабільності виникли принципово нові явища: безробіття, інфляція, заборгованості по виплаті заробітної плати, соціальна незахищеність більшості зайнятого населення і безробітних. Тому з’явилась необхідність у комплексному і системному дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів управління соціальним розвитком виробничих колективів, вивчення принципово нової соціально-економічної взаємодії роботодавців і найманих робітників, розробка заходів щодо підвищення соціальної ефективності діяльності підприємств в умовах ринкової трансформації економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічні основи управління соціальним розвитком були закладені Е. Карнегі, Джоном Д. Рокфеллером, Е. Вудом, Хоуардом, Р. Боуеном. Пошук ефективних механізмів управління соціальним розвитком колективів здійснювало багато вчених, найвагоміший внесок зробили О.І. Амоша, С.І. Бандур, Д.І. Богиня, О.С. Власюк, В.І. Герасимчук, Д.П. Долішній, А.М. Колот, Ю.М. Краснов. Але багато аспектів управління соціальним розвитком колективів промислових підприємств залишаються недостатньо вивченими.

Виклад основного матеріалу. Управління соціальним розвитком можна охарактеризувати як систему управлінських, регулятивних і організаційно-економічних заходів, спрямованих на формування і реалізацію соціальних потреб, вирішення соціальних проблем на основі знань закономірностей соціальних процесів, точного аналітичного розрахунку і вивірених соціальних нормативів.

Соціальне управління здійснюється на різних рівнях: національному (макроекономічному), галузевому і регіональному (мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному). Суб’єктами соціального управління є наймані робітники, колективи промислових підприємств, профспілки, роботодавці, держава й органи місцевого самоврядування.

Мета управління соціальним розвитком колективів промислових підприємств полягає у вирішенні соціальних розбіжностей, що гальмують процес формування соціально орієнтованої ринкової економіки, становлення середнього класу, соціальної мобільності, створення дієвих механізмів соціального життєзабезпечення людини як головного суб'єкта соціального розвитку. Новими закономірностями управління є пріоритети соціальних цілей та зростання інтелектуалізації праці, а найважливішими принципами стають соціальне партнерство, соціальна відповідальність для досягнення стабільності колективу.

Управління соціальним розвитком підприємств визначається як сукупність способів, прийомів, процедур, що дозволяють вирішувати соціальні проблеми. Слід зазначити, що для категорії “управління соціальним розвитком колективів” можна виділити специфічні цілі, закономірності та принципи його здійснення (рис. 1).

Рис. 1. Структура категорії “управління соціальним розвитком колективів промислових підприємств”

Новими закономірностями управління є пріоритети соціальних цілей та зростання інтелектуалізації праці, а найважливішими принципами стають соціальне партнерство, соціальна відповідальність для досягнення стабільності колективу.

У періоди економічних криз, спаду обсягів виробництва і зменшення валового внутрішнього продукту управління соціальним розвитком має бути спрямоване на гарантування мінімального соціального забезпечення населення.

На жаль, система соціального захисту, адекватна ринковому середовищу, дотепер не створена через складні соціально-економічні процеси, що супроводжуються зростанням безробіття, зубожінням значних верств населення, збільшенням заборгованостей по соціальних виплатах, соціальним розшаруванням суспільства, скороченням тривалості життя, що зрештою призвело до значних втрат у якості людських ресурсів.

На ефективність соціального розвитку в промислових підприємствах впливає ряд факторів, які поділяються на зовнішні і внутрішні. До першої групи належать: рівень і ефективність соціального захисту населення з боку держави, рівень державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури підприємств. доступність кредитних ресурсів, рівень податкового тиску.

Серед факторів другої групи є механізми формування і використання фонду соціального розвитку, застосовувана система оплати праці і матеріального стимулювання на підприємстві ефективність економічного потенціалу підприємства, забезпеченість підприємства об'єктами соціальної інфраструктури, кваліфікація кадрів управління соціальним розвитком на підприємстві.

На побудову дієвого механізму соціального захисту на підприємстві впливає ряд несприятливих факторів та тенденцій:

- незбалансованість реформування господарського механізму (бюджетної, грошово-кредитної, фіскальної та інших сфер);

- недосконалість норм соціального і трудового законодавства, відсутність у практиці соціального управління державних соціальних стандартів;

- існуюча система соціального захисту не є орієнтованою на стимулювання виробничої та соціальної активності, при цьому не відпрацьовано механізм надання адресної державної допомоги незахищеним верствам населення та повільно впроваджується страхова медицина.

Незаперечним є той факт, що рівень соціального розвитку промислових підприємств перебуває в прямій залежності від їх економічного і фінансового стану, тому що більшість заходів, спрямованих на підвищення соціальної захищеності працівників підприємств і соціальної ефективності виробництва, фінансуються найчастіше з прибутку підприємств.

На підприємствах повинні створюватись служби соціального розвитку колективів, які покликані проводити соціологічні дослідження на підприємстві і на основі всебічного вивчення соціальних проблем організації праці, побуту і відпочинку працівників розробляти й реалізовувати заходи, що забезпечують виявлення і використання резервів зростання продуктивності праці і підвищення ефективності виробництва, удосконалення управління соціальними процесами.

Одними з ключових механізмів підвищення ефективності управління соціальним розвитком виробничих колективів є соціальні механізми стимулювання працівників. Соціальні механізми стимулювання умовно поділені на 5 груп (рис. 2) і спрямовані на зниження плинності кадрів, стимулювання працівників до ефективної і якісної праці, зниження профспілкової активності, запобігання страйкам, залучення і закріплення на підприємстві кваліфікованих кадрів.

Головною метою вдосконалення системи соціального управління колективу є підвищення соціального ефекту та рівня соціальної ефективності функціонування підприємства.

Рис. 3. Соціальні механізми стимулювання найманих працівників

Отже, рівень соціального розвитку колективів промислових підприємств у широкому значенні виражається сукупністю умов і відносин, що визначають життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток працівників даного підприємства, характеризує досягнутий у колективі на певний проміжок часу рівень задоволення різних потреб людей (не тільки фізичних, а. й соціальних, інтелектуальних, духовних), а також визначає й оцінює реальні економічні джерела та соціально-правові гарантії забезпечення життєдіяльності й подальшого розвитку промислових колективів.

Висновки. Управління соціальним розвитком колективів промислових підприємств впливає на рівень соціального розвитку регіонів, поліпшення соціального забезпечення і соціального захисту населення з метою підвищення його рівня життя. Саме тому система управління соціальним розвитком колективів промислових підприємств потребує подальшого вдосконалення.

Література:

1. Ворожєйкин И.Е. Управление социальным развитием организации: [учебник]/И.Е. Ворожейкин. - М.: ИНФРА-М, 2001. -176 с.

2. Пшенична О.М Управління соціальним розвитком колективу підприємства (на прикладі залізничного транспорту): автореф. дис. канд. Екон. Наук: 08.00.04/ О.М. Пшенична; Укр.держ. акад. залізн. Трансл. - X., 2008. -19с.

3. Боровик М.В. Управління соціальним розвитком промислових підприємств : автореф. дис. канд. екон. наук.: 08.09.01 / Харківський національний економічний ун-т. – Х, 2005. - 17 с.

4. Социальный менеджмент [ученик для вузов]/[под редакцией Д.В. Валового] - М. Бизнес-школа "Интел-Синтез", Академия труда и социальных отношений. 2000. - 392 с.