*110998*

Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Ст. викладач Коробський Р.В., студ. Щербакова К.О.

Красноармійський індустріальний інститут ДонНТУ, Україна

Місце прийняття рішень у процесі управління організацією

Важливим резервом підвищення ефективності будь-якої організації є підвищення якості рішень, які приймаються, що досягається шляхом вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень.

Метою роботи є визначення ефективності управлінських рішень і розробка рекомендацій щодо шляхів вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень на підприємстві.

Прийняття рішень являє собою усвідомлений вибір серед можливих варіантів або альтернатив напрямків дій, що скорочують відстань між теперішнім і майбутнім бажаним станом організації. Таким чином, цей процес вміщує в собі багато різних елементів, але обов’язковою є наявність проблем, цілей, альтернатив і рішень. Ефективне прийняття рішень необхідне для виконання управлінських функцій. Удосконалення процесу прийняття обґрунтованих об’єктивних рішень у ситуаціях виключної складності досягається шляхом використання наукового підходу до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

Прийняття рішень є важливою частиною управлінської діяльності. Образно говорячи, прийняття рішень можна назвати «центром», навколо якого обертається життя організації. Відповідальність за прийняття важливих рішень – важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Тому керівник не може приймати необдуманих рішень.

Існує безліч факторів, що впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Дослідження, що проводяться в цій галузі, показали, що до найбільш значимих можна віднести наступні фактори: 1) ступінь ризику (завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення); 2) час, що є в розпорядженні для прийняття рішення (зазвичай він досить обмежений, тому більшість керівників не мають змоги повністю проаналізувати всі можливі альтернативи); 3) ступінь підтримки менеджера колективом (використання своїх особистих рис, що повинні сприяти виконанню прийнятих рішень); 4) особисті здібності менеджера; 5) політика організації.

Кінцевим результатом є саме рішення, що постає як первісний, базовий елемент процесу управління, забезпечуючи функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних і неформальних, інтелектуальних і організаційно-практичних аспектів менеджменту. [4, c.341]

Як інструмент впливу, управлінське рішення – це акт регулювання процесів управління, що: 1) формується на основі аналізу стану об’єкта управління по критеріях цілей, ресурсів та ефективності; 2) є виразом вольового впливу суб’єкта на об’єкт управління; 3) приписується у межах встановлених організаційно-практичних норм та регламентів, які існують в організації. [2, c.98]

Серйозною проблемою, пов'язаною з ефективністю організації, є проблема виконання прийнятих рішень. До третини всіх управлінських рішень не досягають своїх цілей через невисоку виконавську культуру. Існуюча невизначеність у процесі прийняття рішень може створювати ряд ситуацій, при яких не виключається змішання понять «рішучість» і «прийняття рішень». На багатьох підприємствах керуючих оцінюють і винагороджують за те, наскільки швидко та впевнено вони приймають рішення. Невизначеність у цьому випадку розглядається як ознака слабості. Від менеджерів очікується стрімкість і рішучість суджень і високо оцінюється їхня готовність здійснювати рішення, не дивлячись на труднощі. Теоретично це правильно, але на практиці це не завжди найліпший варіант. [1]

Критеріями ефективності є показники, за числовим значенням яких при реалізації прийнятого рішення можна зробити висновки про ступінь досягнення поставлених цілей і рішення задач. Ці критерії служать одиницями виміру ступеня досягнення цілі керування та результату діяльності організації. Прийняття правильних рішень – це область управлінського мистецтва. Здатність і вміння робити це розвивається з досвідом, придбаним керівником протягом усього життя. Сукупність знання й уміння складають компетентність будь-якого керівника.

Формалізація прийняття рішень підвищує ефективність управління в результаті зниження ймовірності помилки та економії часу. Тому керівництво організацій часто формалізує рішення для визначених, регулярно повторюваних ситуацій, розробляючи відповідні правила, інструкції та нормативи. У той же час, у процесі управління організаціями часто зустрічаються нові, нетипові ситуації та нестандартні проблеми, що не піддаються формалізованому рішенню. У таких випадках велику роль відіграють інтелектуальні здібності, талант і особиста ініціатива менеджерів.

Характерними рисами прийняття ефективних рішень є наступні: свідома та цілеспрямована діяльність людини; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; взаємодія членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального та політичного стану організаційного середовища; обов’язкова частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління. Від того, яким буде управлінське рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того чи іншого рішення завжди являє собою визначені труднощі. Це пов'язано і з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою – проблемою вибору, що зробити не завжди легко. У процесі планування не можна врахувати всі відхилення бажаної ситуації від дійсної. Прийняття неефективних рішень – часто результат відсутності навичок мислити логічно. Вкрай необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення – зробити оптимальний вибір із декількох наявних можливостей, аби домогтися визначеного результату. [3, c.253]

Для того, аби керівництво підприємства могло одержувати необхідні йому для прийняття управлінських рішень дані, потрібно будувати систему звітності «зверху-вниз», формулюючи потреби верхнього управління та проектуючи їх на нижні рівні виконання. Тільки такий підхід забезпечує одержання та фіксування на самому нижчому виконавському рівні таких первинних даних, що можуть дати керівництву підприємства ту інформацію, яку воно потребує.

Найважливішими вимогами до системи управлінської звітності є своєчасність, однаковість, точність і регулярність одержання інформації керівництвом підприємства. Очевидно, що ці вимоги найбільше повно можуть бути реалізовані за допомогою автоматизованої системи. Використання технології електронної системи обліку дає серйозні переваги по швидкості одержання, обробки інформації, а, отже, і серйозні переваги по швидкості прийняття управлінських рішень.

Застосування новітніх підходів до прийняття управлінських рішень створює передумови підвищення результативності діяльності організації, що сприяє прискоренню ринкової трансформації та позитивному впливу на розвиток економіки країни. Однак, в Україні служба менеджменту практично не розвита, управлінські рішення приймаються, як правило, керівниками підприємств на основі особистого досвіду, тобто суб'єктивно. Зворотний зв'язок – контроль за виконанням рішень – практично відсутній.

Література:

1. Бусыгин А.В. Эффективный менеджмент: Учебник. – М.: Фин-пресс, 2003. – 1056 с.

2. Колпаков В.М. Методы управления: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2007. – 158 с.

3. Лафта Дж. К. Эффективность менеджмента организации: Уч. пособ. – М.: Рус. Дел. лит-ра, 2009. – 320 с.

4. Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 687 с.