*111930*

Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

К.е.н., доцент Кусик Н.Л.

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Україна

Фасиліті – менеджмент як форма державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я

Одним із механізмів сприяння розвитку підприємництва у сфері охорони здоров'я України можна визначити впровадження державно-приватного партнерства. При цьому державно-приватне партнерство трактується як система договірних відносин між державними та приватними партнерами, що побудована на принципах рівності партнерів та узгодженості їх інтересів, при реалізації яких можливості обох партнерів об'єднуються з метою довгострокової взаємовигідної співпраці та досягнення як економічних, так і соціальних результатів. Особливо актуальним державно-приватне партнерство є для розвитку та забезпечення нормального функціонування соціально значущих об'єктів, повноцінно утримувати які держава самостійно не в змозі через недостатність фінансування, або приватизація яких неможлива. Однією з таких сфер є охорона здоров’я.

Основною перешкодою для приватизації закладів охорони здоров'я в Україні, так само як і для реформування національної системи охорони здоров'я на ринкових засадах, є положення частини третьої статті 49 Конституції України, яка встановлює, що в державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, й існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Медичне обслуговування є досить дорогим продуктом, особливо із застосуванням високотехнологічного обладнання. Задекларована безоплатна медична допомога (вартість лікування) в Україні відшкодовується з державного та місцевих бюджетів. На сьогодні мінімальна потреба у фінансових ресурсах на охорону здоров'я, за оцінкою експертів, становить понад 60 млрд. грн. В державному бюджеті на 2012 рік на Міністерство охорони здоров’я України виділено 7 млрд. грн., у тому числі за загальним фондом (тобто для всіх відомств) – 6,2 млрд. грн.; частка витрат на охорону здоров'я у структурі ВВП становить 3,7% (за останні п’ять років коливається у межах 3 - 4%). За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, неможливо очікувати ефективної роботи галузі охорони здоров'я, якщо витрати на неї становлять менше 5% ВВП. Таким чином, очевидно, що держава самостійно не в змозі виконати фінансові зобов'язання в сфері охорони здоров’я.

Більшість експертів поділяють думку, що без залучення приватного капіталу, провести масштабні реформи в системі охорони здоров'я України, неможливе. Державно-приватне партнерство може бути дієвим механізмом залучення коштів приватних інвесторів у систему охорони здоров'я. Основною метою державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров'я є розвиток інфраструктури медичних установ, збільшення обсягів фінансування медичної допомоги населенню, підвищення її доступності та якості. Для державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів (далі – ЛПУ) переваги державно-приватного партнерства – це можливості реалізовувати програми із закупівлі нового обладнання, відновлення існуючих будівель та приміщень. Приватні інвестори, у свою чергу, зможуть дістати доступ до державного сектору охорони здоров'я, і якщо цей ринок буде реформовано, — узяти активну участь в його безпосередньому формуванні за новими правилами.

Успішна реалізація державно-приватного партнерства потребує доопрацювання фінансово-правових механізмів в охороні здоров'я. Сьогодні в Україні гостро стоїть питання, яким саме чином зацікавити інвестора вступати з державою в партнерство, як створити ефективні механізми залучення приватних інвестицій у галузь охорони здоров'я.

Для регулювання відносин у сфері державно-приватного партнерства в Україні було прийнято спеціальний Закон України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 р. № 2404-VI, в якому визначено організаційно-правові засади та основні принципи взаємодії державних партнерів з приватними. Законом про партнерство встановлено, що державно-приватне партнерство — це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами — підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору. Згідно зі статтею 4 Закону про партнерство, охорона здоров'я є однією з галузей економіки, в якій можлива реалізація державно-приватного партнерства. В рамках державно-приватного партнерства в Україні можуть укладатися договори про: (1) концесію; (2) спільну діяльність; (3) розподіл продукції. Державно-приватне партнерство передбачає використання лізингових механізмів, розвиток аутсорсингу послуг, фінансування із залученням приватних інвестиційних програм та інвестиційних проектів. Однією з форм державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я, яка, незважаючи на поширення в країнах Західної Європи, майже невідома в Україні, є фасиліті - менеджмент.

У загальному розумінні фасиліті - менеджмент (далі - ФМ) — це комплексне управління об'єктом нерухомості (цілісним майновим комплексом) шляхом інтеграції людей та процесів, що передається на аутсорсинг окремим підрядним організаціям чи спеціалізованим ФМ - компаніям. Для ринку комерційної та приватної нерухомості в Україні, термін «фасиліті – менеджмент» вже не новий. Це частина єдиного комплексу послуг з управління нерухомістю в інтересах власника. Для сфери охорони здоров’я (ринку медичних послуг) така форма партнерства ще не розповсюджена й є новою. Центральною ідеєю ФМ є принцип поділу функцій будь-якого підприємства чи закладу на профільні та непрофільні. До профільних належать ті функції, для виконання яких безпосередньо було створене відповідне підприємство чи заклад. Так, для закладу охорони здоров'я, профільними функціями будуть функції з надання медичної допомоги та медичних послуг. Крім профільних функцій, діяльність будь-якого підприємства чи закладу передбачає велику кількість супутніх функцій (непрофільних). Так, для закладу охорони здоров'я, непрофільними функціями будуть: організація харчування, оплата енергоносіїв та комунальних послуг, придбання постільної білизни, паливно-мастильних матеріалів, послуг зв'язку, вивезення сміття, прибирання, проведення поточних ремонтів обладнання та приміщень, обслуговування комунікацій та ін. Усі ці непрофільні функції можуть бути предметом ФМ.

У системі охорони здоров'я України склалася ситуація, за якої значна частина коштів, закладених у бюджеті на охорону здоров'я, витрачається саме для забезпечення непрофільних функцій закладів охорони здоров'я. На сьогодні, більшість державних та комунальних ЛПУ України отримують, згідно з затвердженими кошторисами, в загальний фонд близько 70 - 75% коштів від загального бюджету установи, а в спеціальний фонд, відповідно, 30 - 25% коштів. При цьому, майже в усіх ЛПУ, кошти загальних фондів в повному обсязі направляються на поточні видатки, а спеціальні фонди розподіляються так: 80 – 85% на поточні видатки, решта 20 – 15% на капітальні видатки установи. Структура цих капітальних видатків зазвичай дуже проста – кошти в майже в повному обсязі направляються на придбання обладнання і предметів довгострокового користування. Що стосується поточних видатків вітчизняних ЛПУ, то їх структура, в більшості випадків, виглядає таким чином:

1). Загальний фонд бюджету ЛПУ (тобто те, що надає держава установі) розподіляється на: оплату праці працівників бюджетних установ – 55 - 60%; нарахування на заробітну плату – 14 - 15%; придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки – 5 - 10%; оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 11 - 15%; субсидії та поточні трансферти – 8 - 15%.

2). Спеціальний фонд бюджету ЛПУ (тобто те, що самостійно заробляє установа) розподіляється на: оплату праці працівників бюджетних установ – 60 - 65%; нарахування на заробітну плату – 20 - 22%; придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки – 8 - 16%; оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 4 - 5%.

Майже всі вітчизняні державні та комунальні ЛПУ з власних коштів покривають витрати на предмети, матеріали, обладнання та інвентар (в т.ч. м’який інвентар та обмундирування), на поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, на технічне обслуговування обладнання, на продукти харчування. Крім того, потребу в медикаментах і перев’язувальних матеріалах державні кошти покривають тільки на 40 – 50%, а решту ЛПУ мусять покривати знов за власні кошти. На жаль, вищенаведені тенденції розподілу коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету ЛПУ, між поточними та капітальними видатками ЛПУ не змінюються на протязі декількох останніх років. Структура фінансування видатків вітчизняних ЛПУ, яка склалася, свідчить про те що державні та комунальні ЛПУ у не мають засобів для розширеного відтворення (розширення об’єму надання медичних послуг) та підвищення якості цих послуг. Вони спроможні тільки на просте відтворення: мають можливість надавати медичні послуги в однаковому як мінімум об’ємі при незмінних умовах та медичних технологіях в ситуації коли зовнішнє середовище характеризується не дуже швидкими змінами. Отримані кошти як бюджетні, так й власні, в основному покривають тільки поточні витрати ЛПУ та дозволяють їм утримуватися в ринковому середовищі без довгострокової перспективи.

Фасиліті - менеджмент є дієвим способом економії бюджетних коштів. Як свідчить практика, спеціалізований ФМ завжди зменшує витрати на утримання об'єктів нерухомості з одночасним підвищенням якості обслуговування шляхом найму допоміжного персоналу (прибиральники, електрики, працівники їдалень тощо), а також за рахунок економії коштів при оптовій закупівлі витратних матеріалів, продуктів харчування, будівельних матеріалів, оскільки одна ФМ - компанія може опікуватися кількома закладами охорони здоров'я. Юридично ФМ може бути оформлений двома способами. Перший — це повний аутсорсинг усіх непрофільних функцій спеціалізованій керуючій компанії. Такий ФМ може бути оформлений шляхом укладення договору управління майном. Другий спосіб — це аутсорсинг окремих функцій шляхом укладення договорів підряду. Слід відзначити, що на ринку України вже існують спеціалізовані компанії, що можуть надавати послуги як комплексного ФМ, так і окремих функції з управління майновими комплексами.

Законодавчо поняття фасиліті - менеджменту в Україні не визначено та жодних додаткових обмежень щодо ФМ - договорів не встановлено. Тому існують стримуючі фактори практичного застосування фасиліті – менеджменту, як форми державно-приватного партнерства, в сфері охорони здоров’я України, такі як: (1) відсутність вітчизняного досвіду застосування ФМ, як форми державно-приватного партнерства, в сфері надання медичних послуг; (2) відсутність достатньої та повної нормативно-правової бази з питань регулювання державно-приватного партнерства, в т.ч. й відносин зі спеціалізованими ФМ - компаніями; (3) відсутність методологічного забезпечення реалізації проектів державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я; (4) відсутність кваліфікованих кадрів з досвідом роботи за проектами державно-приватного партнерства в соціальних сферах.

Схема роботи з ФМ – компаніями достатньо проста: всі непрофільні функції ЛПУ переводяться на аутсорсинг. Непрофільні функції ЛПУ забезпечують ті процеси (сервіси), які є неосновними для ЛПУ, але є важливими та необхідними для нормального поточного функціонування установ. Ключовим моментом у визначенні переваг фасиліті - менеджменту є те, що медичні працівники (лікарі, середній та молодший персонал, санітари та ін.) та адміністрація (головний лікар, заступники головного лікаря, керівники підрозділів та ін.) отримують можливість повністю концентруватися на своїй основній професійній функції – надання медичної допомоги.

Отже, підбиваючи підсумки, варто сказати, що в Україні державно-приватне партнерство на сьогодні — це найімовірніший механізм залучення коштів у державну систему охорони здоров'я для її модернізації та реформування. Особливу увагу варто було б приділити сприянню розвитку та поширенню використання такої форми державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я як фасиліті - менеджмент.