*111938*

Економічні науки/ 6.Маркетинг і менеджмент

Магістрант Цісар А.П., к.е.н. Капінос Г.І.

Хмельницький національний університет, Україна

Основні засади формування стратегії розвитку підприємства

У статті розглянуто поняття стратегічного управління, основні аспекти формування стратегічного бачення підприємства, сформовано основні засади формування стратегії розвитку підприємства та розроблено складові процесу її формування.

Постановка проблеми. В процесі формування повноцінного ринку українські підприємства отримали багато нових можливостей, серед яких основними є самостійність, право визначення та реалізації виробничої програми, право вибору шляхів розвитку виробництва, самостійне формування систем мотивації праці, повна відповідальність за кінцеві результати господарювання. В цих умовах найважливішою функцією управління стає стратегічний розвиток підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. Питаннями стратегічного управління займаються як вітчизняні, так і іноземні науковці та практики. Серед відомих науковців, які займались питаннями стратегії розвитку підприємства, слід відзначити таких як: І. Ансофф, В.Г. Герасимчук, Б. Карлоф, М.Є. Портер, В. Радіонова та ін. Проте специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств вимагають подальших досліджень теоретичних і практичних аспектів концепції стратегічного розвитку.

Метою даної статті є дослідження основних засад формування стратегії розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Мінливість і непередбаченість зовнішнього середовища підприємства зумовлює необхідність зміни ціннісних орієнтацій на перспективу стратегічного розвитку, обґрунтованість якої стає першочерговим завданням вищого керівництва. Підсилення конкурентної боротьби на ринку ставить нові вимоги перед стратегічним плануванням діяльності підприємств та управління ними.

Існує ціла низка визначень, які підкреслюють різні аспекти й особливості стратегічного управління.

І. Ансофф зазначає, що діяльність зі стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань підприємства та з підтриманням низки взаємовідносин між підприємством та його оточенням, які дозволяють йому добиватися своїх цілей, відповідають його внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх вимог [1].

Ф.Карлоф стверджує, що стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління підприємством для успішної її реалізації. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії підприємства, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища [3].

Ще багато авторів подають свої визначення стратегічного управління, однак усі вони погоджуються з тим, що в основі стратегічного управління лежить процес розробки та реалізації стратегії підприємства, яка б забезпечувала процес його розвитку.

Розробка стратегії розвитку розпочинається з визначення того, що підприємство повинно, а чого не повинно робити, і бачення того, куди підприємство повинно просуватися. Компанії без стратегічного бачення не впевненні в тому, які позиції вони намагаються завоювати. Стратегічне бачення і місія завжди вкрай індивідуальні. Вони відокремлюють одне підприємство від іншого і наділяють його власними відмінними рисами, напрямом діяльності і шляхом розвитку.

Місія фірми - це те, що компанія збирається робити і чим вона хоче бути, основна загальна мета підприємства, чітко сформульована причина існування.

Під час розробки місії перш за все доцільно ознайомитися з історією та традиціями фірми, якщо вона вже існує. Для новостворюваної фірми таку ж роботу слід виконати щодо перспективних фірм даної галузі. Необхідно уявити, хоча б у загальних рисах, характер середовища існування підприємства. Далі слід остаточно з'ясувати основний напрямок діяльності, визначити загальний характер його поведінки. Потім розробляється місія-призначення. І, нарешті, можна приступити до розробки місії-орієнтації, попередньо уточнивши, яку форму вона прийме: ціннісних орієнтацій, набору девізів, переліку правил або принципів, філософії, програмної заяви, кредо тощо.

Отже, при розробці місії в першу чергу необхідно орієнтуватися на її індивідуальність, а також враховувати критерії розробки. Визначившись з місією підприємства необхідно приступити до формування стратегічного бачення.

Стратегічне бачення відображає погляди менеджерів компанії на те, якими видами діяльності підприємство збирається займатися і який довгостроковий курс розвитку обире. Стратегічне бачення необхідно керівництву підприємства, щоб зняти всі сумніви щодо довгострокових перспектив розвитку. Добре обгрунтоване стратегічне бачення - це обов'язкова умова для забезпечення ефективного стратегічного лідерства. Менеджер не може працювати ефективно в якості лідера або розробника стратегії без ясного розуміння концепції свого бізнесу. Існують три аспекти у формуванні стратегічного бачення і обгрунтування місії підприємства ( рис.1.):

Рисунок 1. Аспекти формування стратегічного бачення

Кожен з цих аспектів відіграє значну роль в процесі формування стратегічного бачення і обґрунтування місії підприємства.

Отже, стратегічне бачення і місія завжди вкрай індивідуальні, і вони виділяють одну компанію з інших, наділяючи її власними відмінними рисами.

Стратегічне управління розвитком підприємства можна розглядати як динамічну сукупність взаємозалежних управлінських процесів, що логічно випливають один з іншого. Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства представлено на рис. 2.

Рисунок 2 - Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства (авторська розробка)

Отже, запропонована нами схема вказує на системний характер процесу формування стратегії який обумовлює його структуру, до якої входять певні елементи, зв’язки між ними й умови, що обмежують відносини в системі. Кожен елемент (етап) цього процесу відіграє суттєву роль у забезпеченні загального результату і має свою специфіку.

Формування стратегії розвитку підприємства має базуватись на результатах системного аналізу впливу факторів його внутрішнього і зовнішнього середовища, що має розглядатись як двоїстий. З одного боку, ефективність формування стратегії залежить від забезпеченості підприємства кваліфікованим персоналом, інформаційними ресурсами, певною технікою та методиками, що необхідні для своєчасного і адекватного прийняття управлінських рішень, а з іншого - рівень розвитку його стратегічного потенціалу обумовлює не тільки спроможність до адаптації, а й здатність впливати на фактори зовнішнього середовища.

Підсумовуючи все вищесказане, робимо висновок, що стратегічне управління є комплексно-ситуаційним підходом до управління підприємством вцілому в умовах швидкозмінюваного зовнішнього середовища. В основі управління підприємством лежить стратегічне управління його розвитком, суть якого полягає в розробці та реалізації стратегій, для досягнення його цілей та місії.

Список використаних джерел:

1. Ансофф І. Стратегічне управління. - М.: Економіка, 1989 – 358 с.

2. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність - К.: Вища школа, 2006 – 158 с.

3. Карлоф Б. Деловая стратегия / Пер с англ.-М.: Экономика, 1991 – 254 с.

4. Портер М.Е. Стратегія конкуренції - К.: Основи, 2007 – 298 с.