*113017*

Аспірант Кошевець В.В.

Сумський державний університет, Україна

Еволюція підходів до трактування терміну «гудвіл»

Гудвіл є одним із видів нематеріальних активів і його поява та зростання уваги до його вивчення пов’язані з динамічним розвитком бізнесу. В найбільш ранній та найпростішій формі, ще до появи мануфактур, гудвіл був пов'язаний з діловою репутацією окремої особи – чесного та продуктивного працівника. Репутація окремих осіб мала для них важливе значення, оскільки саме від їх репутації залежала репутація їх бізнесу, тобто того, чим вони займалися і заробляли на життя. З розвитком торгівлі ділова репутація вийшла «із тіні» і її важливість дуже швидко почала зростати до рівня, на якому момент гудвіл формує вартість підприємств.

Значення гудвілу для розвитку бізнесу постійно зростає, оскільки гудвіл формує неповторні конкурентні переваги. Але, як свідчить історія, поняття «гудвіл» тривалий період носило негативний характер і було заборонене законодавством на території Великобританії як елемент комерційних угод. Це було пов’язано з тим, що можливість придбання підприємства «з гудвілом» значно обмежувала конкуренцію та спрощувала процес формування монополій в різних сферах діяльності.

Протягом тривалого періоду часу учасники комерційної діяльності приховували факт наявності гудвілу, оскільки до них могли застосувати штрафні санкції. Лише з кінця XVIII з’явилися перші згадки про гудвіл в друкованих джерелах. Так, в одному із номерів журналу «Ланджер» за 1786 р. було написано: «Після того, як вона вийшла заміж, пані N продала гудвіл свого магазину та складу», а в «Політичній економії» Фоссета (вийшла в 1863 р.) є фраза про те, що: «Адвокат може або продати гудвіл свого бізнесу, або передати у спадок своїм дітям [1]. На сьогоднішній день дані висловлювання є абсурдними, оскільки гудвіл неможливо відокремити від його носія.

Перші наукові згадки про гудвіл з’являються лише в кінці ХІХ ст. Так, в Бухгалтерському словнику (1882 р.) гудвіл визначається як «переваги комерційної установи, що має хорошу репутацію. Відмінно організована комерційна справа обіцяє прибуток всім, хто побажає прийняти в ній участь, - і тому, цілком природно, що вони платять за цю перевагу реальні гроші. Кожен, хто зайнятий у такій справі і змушений з тієї чи іншої причини його залишити, може «продати репутацію своєї справи» [2]. Тобто, на той момент вважалося, що гудвіл повязаний лише з організацією і не залежить від її власника, що в сучасному суспільстві не є правильним, оскільки репутація власника також впливає на репутацію його організації.

З кінця ХІХ ст. і до сьогодні гудвіл стає об’єктом дискусій як у науковому світі, так і в бізнес середовищі. При цьому розвиваються дві протилежні точки зору на гудвіл як економічну категорію. Ідеологом однієї течії став Іоган Фрідріх Шер (1846-1924 рр.), який стверджував, що гудвіл є «особливим видом вуалювання бізнесу» [3]. Шер вважав, що гудвіл використовується в бухгалтерському балансі для того, щоб приховати окремі аспекти діяльності підприємства, збільшити або зменшити вартість фірми при її продажу. Таким чином, при продажу фірми встановлювалася ціна, яка перевищувала вартість активів по балансу і різниця зазначалася як уявний актив.

Абсолютно протилежну точку зору підтримував Френсіс Пікслей (1852-1933рр.), який визначав гудвіл як «дисконтовану вартість майбутніх надприбутків, тобто сум перевищення прибутків, які отримує підприємство, над нормою прибутку на вкладений капітал з урахуванням наявних ризиків»[4]. Пікслей вважав, що гудвіл є складовою поточної вартості кожного комерційного підприємства, яке очікує отримати надприбуток у майбутньому. Пікслей стверджував, що гудвіл властивий будь-якому підприємству, що має надприбуток, яке функціонує і може бути куплено. Проте, об'єктом відображення в бухгалтерському обліку може бути тільки "придбаний гудвіл", тобто гудвіл, що виникає при купівлі-продажу підприємства, гудвіл за який заплачено гроші.

Більшість бухгалтерів все ж підтримувала точку зору Шера, проте число прихильників точки зору Пікслея зростало, що було пов’язано з активізацією на ринку купівлі-продажу підприємств.

В американській практиці початку ХХ ст. єдиної точки зору на гудвіл не було. Його величина визначалася різними методами. Проте в 1944 р. з’являється перший нормативний акт, який регулював порядок обліку гудвілу - «Облік нематеріальних активів».

Досліджуючи процес еволюції поняття «гудвіл» варто розглянути його відображення у вітчизняному обліку. В СРСР підтримувалася точка зору Шера, за якою гудвіл вважався «засобом вуалювання бізнесу» і тому його існування як бухгалтерської категорії ставилося під сумнів. Крім того радянські підприємства не виступали об’єктом купівлі-продажу.

В роки незалежності гудвіл поступово стає об’єктом дослідження вітчизняних вчених. Крім того поняття «гудвіл» відображається в ряді нормативних документів, а саме, в Податковому кодексі України, в Постанові НБУ «Про затвердження інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і НМА комерційних банків України», Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи» та № 19 «Об’єднання підприємств». На завершення варто зазначити, що єдина методика визначення вартості гудвілу та його обліку відсутня, вітчизняні стандарти не співпадають з міжнародними. Це обумовлює необхідність подальшого вдосконалення теоретичних та методичних основ формування та оцінки гудвілу.

Література

1 Leake P.D. Commercial goodwill : its history, value, and treatment in accounts. Gee&Company (Publishers) Ltd, 4th Edition, 1948. – 237 p.

2 Encyclopedia a Dictionary of Universal knowledge, New Edition, Willam & Robert Chambers, Limited. London and Edinburgh, 1985.

3 И.Ф. Шер. Бухгалтерия и баланс — М. : Экономическая жизнь, 1925 

4 Pixley F. The Accountants Dictionary., London, 1927.