*112289*

Ткаченко Сергій Анатолійович

Миколаївський політехнічний інститут, Україна

КРИЗА ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Теорія бухгалтерського обліку знаходиться в глибокій кризі, - прямо заявляють у своїх роботах найавторитетніші бухгалтери різних країн. Особливо відчутно криза проявила себе в процесі стандартизації обліку. Створення якісних нормативних актів неможливе без єдиної і несуперечливої термінології. У процесі ж розробки з'ясувалося, що такої термінології не існує. Досі не вдалося знайти навіть визначень самої бухгалтерії і багатьох найважливіших, постійно використовуваних бухгалтерами понять: «Теорія бухгалтерського обліку, що нині викладається, переважно пояснює техніку обліку: подвійний запис на рахунках, документацію, форми обліку тощо. Суть же і зміст бухгалтерського обліку майже не розглядаються. Сама сутнісна характеристика бухгалтерського обліку вже не відповідає потребам постіндустріальної економіки в її глобальному варіанті. Її потрібно розробляти з тим, щоб отримати можливість змінити вектор розвитку бухгалтерської практики, привести облікову практику у відповідність з об’єктивними умовами розвитку економіки» [1, с. 3-4].

«Слідує дослідити таку складну облікову категорію, як капітал, його різноманітні форми, визначити поняття доходів і витрат, виявити відмінності між витратами і затратами, між грошовим наповненням доходів і витрат та їх кількісною оцінкою в бухгалтерському обліку. Відсутність всебічного осмислення елементів фінансової звітності збіднює теорію бухгалтерського обліку, виключає із неї значний сектор знань про предмет бухгалтерського обліку» [1, с.7].

Аналогічні заяви знаходимо в роботі провідних американських теоретиків Э.С. Хендриксена і М. Ван Бреда: «Єдина загальна теорія обліку є тільки бажаною, але бухгалтерський облік як наука ще знаходиться на занадто примітивному рівні розвитку» [2, с. 24].

А ось як вони ж характеризують результати теоретичних досліджень бухгалтерів США в ХХ столітті: «Пошук принципів, як було показано в цій главі, був довгим, важким і навіть, на дуже поширену думку, марним. П’ятдесят років напружених зусиль багатьох талановитих і самовідданих професіоналів створили дещо більше аніж декілька урочистих фраз для ілюстрації системи, винайденої 500 років тому. В результаті термін «загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку» (GAAP), незважаючи на його появу в кожному аудиторському звіті, настільки ж беззмістовний сьогодні, наскільки він був у момент своєї появи» [2, с. 75].

А ось думка французького вченого Ж. Ришара: «Парадоксально, але факт, що цієї настільки поважної дисципліні аж до наших днів не зуміли дати визначення» [3, с. 16].

«Люди, — писав Емерсон, — вже давно зрозуміли необхідність обліку, але ще не у повної мірі розуміють, що і як треба обліковувати» [4, с. 112]. Жага до порозуміння, що і як необхідно обліковувати, розвивало і розвиває облік, його науку.

Немов би резюмуючи попередні висловлювання корифеїв бухгалтерського обліку, мастадонт облікової думки професор Я.В. Соколов констатує: «Цілковито очевидно, що немає і не може бути дефініції, яка б вичерпно відображала визначаємий об’єкт» [5, с. 11].

Сукупність цих і інших висловлювань призводить до невтішного висновку: досі залишаються непізнаними не лише окремі частковості, але і сама суть бухгалтерії, фундаментальні ідеї, що лежать в її основі. Виявлення цих фундаментальних ідей є головною метою роботи усіх без виключення вчених. Їм все ж необхідно спробувати: назвати головну мету бухгалтерії і ідею, що лежить в її основі; дати визначення бухгалтерського обліку, а також основних елементів звітності: капіталу, прибутків і витрат та ін.; представити сенс подвійності бухгалтерії, що лежить в основі трьох найважливіших методів теорії: балансу, рахунків і подвійного запису.

Ці і багато інших проблем століттями знаходилися і продовжують знаходитися в центрі уваги кращих представників обліковій думці, але так і залишаються невирішеними. Досі не вдається, наприклад, просто і зрозуміло пояснити, чому суми оборотів, записуваних в дебет і кредит кореспондуючих рахунків, завжди рівні між собою. Не вдається навіть пояснити, що таке дебет і кредит, хоча терміни ці, мабуть, найбільш використовувані в бухгалтерському лексиконі. І це притому, що бухгалтерія відома нам до найдрібніших деталей.

Таке положення зберігається занадто довго, і, здавалося б, не можна не погодитися з бухгалтерами, що цитувалися вище: це вкрай дивно, це парадоксально.

Втім, в історії різних наук подібні парадокси зустрічалися неодноразово. Як правило, причиною їх був той або інший стереотип, що непомітно проник у свідомість наукового співтовариства, спотворював його логіку і залишався невиявленим. Тільки виявлення цього стереотипу, обставин його виникнення і характер його руйнівної дії відкривали дорогу до виходу з глухого кута. Цим же шляхом необхідно піти і нам.

Список використаних джерел

1. Палий В.Ф. Теория бухгалтерского учёта: современные проблемы / В.Ф. Палий. – М.: Изд-во «Бухгалтерский учёт», 2007. – 88 с.

2. Хендриксен Э.С. Теория бухгалтерского учёта / Э.С. Хендриксен, М.Ф. Ван Бреда; [пер. с англ.; под ред. проф. Я.В. Соколова]. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 576с.

3. Ришар Ж. Бухгалтерский учёт: теория и практика / Ж. Ришар; [пер. с фр.; под ред. Я.В. Соколова]. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.

4. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности. — М.: Экономика, 1972.

5. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учёта. / Я.В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.