*112427*

Економічні науки/ 7. Облік і аудит

Степанова А.В.

Науковий керівник ас. Черникова Є.Г.

Донецький національний технічний університет, Україна

Особливості обліку кредиторської заборгованості в бюджетних установах

У наш час однією з актуальних проблем є облік кредиторської заборгованості в бюджетних установах. Заборгованість, як дебіторська, так і кредиторська, є негативним чинником у роботі установ. Характерною особливістю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ є те, що всі вони, як правило, фінансуються за рахунок коштів різних бюджетів. Витрати, необхідні для здійснення статутної діяльності бюджетних установ, відображаються у кошторисі, що є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій досягнення цілей.

Проблемами виникнення кредиторської заборгованості в бюджетних установах займалися такі науковці: Р.Т.Джога, В.І.Крисюк, С.В.Свірко, В.І.Лемішовський, О.В.Юрченко.

У бухгалтерському обліку виникнення зобов'язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією зі сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пов'язане з тим, що майже ніколи не збігаються моменти виконання зустрічних зобов'язань. Як наслідок, в однієї сторони у складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої - зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Метою даної роботи є дослідження проблемних питань обліку кредиторської заборгованості, що виникають у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Основними нормативами щодо формування та обліку кредиторської заборгованості є Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Держказначейства України від 05.01.11 р. №2 та Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затверджений наказом Держказначейства України від 09.08.04 р. № 136.

Загальновідомо, що організація бліку у бюджетних установах не регламентується діючими Стандартами (Положеннями) бухгалтерського обліку. Тому, при розгляді сучасного стану бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості слід керуватися нормативними актами, що регламентують засади облікової політики у бюджетних установах.

Згідно з п.3.6 Порядку №2 усі розрахунки одержувачів бюджетних коштів на кінець звітного року мають бути завершені в межах бюджетних асигнувань. Тому дебіторської й кредиторської заборгованості в їхній річній бюджетній звітності бути не може [2].

У разі, якщо одержувач відобразив кредиторську заборгованість та зареєстровані бюджетні фінансові зобов’язання, орган Держказначейства не приймає такого звіту до консолідації й у Звіті про бюджетну заборгованість не відображає зазначених сум. Згідно з п.1.3 Порядку №2 все це свідчить про невідповідність даних бухгалтерського обліку до даних звітності одержувача [2].

Як показала практика, одержувач на початку року ще не має встановлених бюджетних асигнувань і тому не може переєструвати свою минулорічну заборгованість на початок року. Тому дані у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами не співпадають із звітними даними одержувача бюджетних коштів.

Також досі відкрите питання щодо відображення простроченої кредиторської заборгованості за коштами загального фонду у формі 7 «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами».

Фактично, заборгованість можна вважати простроченою, бо виникла вона в попередньому місяці ( прострочена заборгованість – це заборгованість, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов’язкового платежу згідно з укладеними договорами, або якщо дату не визначено після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги).

Однак розпорядники воліють не показувати її під час складання звітності. Адже за наявності простроченої кредиторської заборгованості із грошового забезпечення розпорядники в межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не вправі брати бюджетні зобов’язання та здійснювати , пов’язані з функціонуванням бюджетних установ, окрім захищених видатків, до її погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконати бюджетні зобов’язання минулих років, узятих на облік органами Держказаначейства. На початку бюджетного року розпопорядникам необхідно переєструвати бюджетну заборгованість [1].

Питання перереєстрації заборгованості стало актуальним для розпорядників уже на початку поточного року, оскільки на кінець минулого року в багатьох із них виникла бюджетна заборгованість за коштами загального фонду за КЕКВ 5000. У поточному році асигнування на її погашення отримали не всі розпорядники. Тож виходить, що в обліку бюджетної установи значиться заборгованість, а в обліку органів Держказначейства – ні.

Це можна вирішити за рахунок:

- погашення за рахунок коштів спецфонду (якщо такі видатки передбачено кошторисом);

- списання, якщо її не підтверджено актом звірки [4].

Згідно з п. 2.14 Порядку № 136 у разі прийняття рішення розпорядником про погашення бюджетних зобов’язань та фінансових зобов’язань, які залишилися непогашеними на кінець минулого бюджетного періоду, розпорядники здійснюють їхню реєстрацію в поточному бюджетному періоду, подаючи Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів або Реєстр бюджетних фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відповідні підтвердні документи [3].

Отже, наприкінці звітного року потрібно особливу увагу приділяти доцільності взяття бюджетних фінансових зобов’язань та впорядкуванню кредиторської заборгованості на кінець року. Також одержувачі повинні брати бюджетні фінансові зобов’язання лише в межах коштів, що надійшли на їхні рахунки з бюджету.

ЛІТЕРАТУРА:

1.БКУ - Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456 – 5.

2. Порядок №2 – Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Держказначейства України від 05.01.11 р. №2.

3. Порядок №136 – Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства України, затверджений наказом Держказначейства України від 09.08.04 р. № 136.

4. Ольга Милогородська, «Все про бухгалтерський облік», № 100 від 31.10.2011, с. 35-39.