*112889*

Экономические науки/Учет и аудит

Палагнюк К.М., наук. кер. Кудлаєва Н.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Облік адміністративних витрат та витрат на збут: проблеми та шляхи вирішення

Постановка проблеми. Перехід до ринкових відносин в економіці України ставить по-новому і розширює можливості діяльності підприємства, як основної її ланки.

Витрати в господарській діяльності підприємства посідають одне з головних проблемних питань теоретичного і практичного характеру. В діяльності будь-якого підприємства виникають витрати пов'язані з організацією та управлінням, а також зі збутом. Витрати пов'язані з утриманням управлінської служби, правильність їх визначення та обліку є достатньо важливою. Суми визначених адміністративних витрат та витрат на збут будуть прямо впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Постійне зростання суми та питомої ваги адміністративних витрат та витрат на збут у загальній сумі витрат підприємств обумовлює необхідність пошуку оптимальних методик їх обліку, адаптованих до потреб керівництва та інших користувачів економічної інформації. А тому, все вище зазначене свідчить про актуальність обраної теми.

Метою статті є виявлення проблем обліку адміністративних витрат та витрат на збут і визначення їх шляхів вдосконалення в умовах функціонування інформаційних систем та міжнародного досвіду обліку витрат.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі функціонування підприємств України постає проблема налагодження систематичного контролю за витратами як основного засобу досягнення ефективної діяльності підприємства.

Система контролю витрат у сучасних умовах стає вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і підприємства в цілому. [2, 226].

Облік адміністративних витрат та витрат на збут на сьогоднішній день вимагає нових підходів до вибору ознак їх класифікації, які дозволяють організувати систему управління витратами.

Розробка економічно обґрунтованої класифікації адміністративних витрат та витрат на збут є важливою передумовою забезпечення фінансової стабільності, конкурентоспроможності та економічного розвитку суб’єкта господарювання, допомагає визначити об’єкти витрат, організувати за єдиною методологією планування, облік, аналіз та поточний контроль, а отже – створити належний механізм управління витратами [3, 69].

В умовах конкурентної боротьби для підприємств особливий інтерес має процес моделювання та автоматизації обліку як адміністративної так і збутової діяльності [1, 313].

Проте, слід відмітити, що одна з проблем обліку адміністративних витрат та витрат на збут виникла нещодавно, а саме з введенням в дію Податкового кодексу України. Дана проблема стосується екологічного податку.

У Податковому кодексі України Кабінет Міністрів України ініціював ведення розділу VIII "Екологічний податок". За основу екологічного податку розробники Податкового кодексу взяли Постанову Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. за № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збирання за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збирання". Таким чином, екологічний податок був запроваджений замість збирання за забруднення навколишнього природного середовища, сплата якого з 1 січня 2011 р. призупинилась.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 14.1.57 Податкового кодексу, "екологічний податок – це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 р." [5].

Вперше ідея екологічного оподаткування з'явилась у працях економіста-теоретика Пігу, який запропонував стягувати податки з підприємств-забруднювачів і надавати субсидії тим, хто знижує рівень викидів у навколишнє природне середовище. На сьогодні, як стверджує проф. І.М. Синякевич [6], у промислово розвинених країнах світу спостерігається тенденція до зростання ролі екологічних податків та їх стимулятивного впливу на розвиток економіки. Зарубіжний досвід екологічного оподаткування свідчить про ефективність цього інструменту.

Однак ціла низка важливих питань цієї проблеми поки що не знайшла свого вирішення. Зокрема слід відзначити те, що згідно ПКУ екологічний податок, або, як раніше, збір за забруднення навколишнього природного середовища, слід відносити на витрати на збут. Оскільки викиди в навколишнє середовище здійснюють транспортні засоби, то це транспортні витрати. А згідно ст.138 ПКУ транспортні витрати включаються до витрат на збут. Проблема полягає в тому, що згідно П(С)БО 16 всі податкові платежі, у тому числі і екологічний податок слід включати до складу адміністративних витрат. Наявність вище зазначеної проблеми призводить до спотворення інформації стосовно витрат діяльності у звіті про фінансові результати.

Виходячи з особливостей обліку адміністративних витрат та витрат на збут можна виділити ряд основних проблем, зокрема таких як:

- суперечливість ПКУ до П(С)БО 16 щодо екологічного податку;

- неправильне визначення і недостовірна оцінка витрат діяльності;

- неправильне документальне оформлення в реєстрах обліку витрат діяльності;

- відсутність аналізу витрат на підприємствах.

 Вирішення проблем вдосконалення обліку адміністративних витрат підприємств України та витрат на збут, можна розглядати з трьох позицій:

- співвідношення бухгалтерського та податкового обліку витрат;

- порівняння національних та міжнародних стандартів з обліку витрат;

- автоматизація облікового процесу.

Стосовно шляхів вдосконалення обліку адміністративних витрат та витрат на збут, можна виокремити наступні:

- внести зміни до П(С)БО 16, які б відповідали ПКУ, а не суперечили йому. Пропонуємо обліковувати екологічний податок на рахунку 93 “Витрати на збут”. Оскільки, викиди у навколишнє середовище здійснюють транспортні засоби, відповідно нарахування екологічного податку повинна обліковуватись на рахунку 93 “Витрати на збут”, а не на рахунку 92 “Адміністративні витрати” та 91 “Загальновиробничі витрати”.

- встановлення більш чіткого та обов’язкового покарання (штраф, позбавлення премії, попередження та занесення догани в трудову книжку) в разі неправильного документального оформлення і невчасного відображення в реєстрах обліку витрат діяльності та в разі надання неповної і недостовірної інформації про витрати діяльності для потреб управління;

- створення багаторівневої системи облікової обробки інформації;

- покращення та вдосконалення комп’ютерних систем призначених для автоматизації облікової роботи;

- обов’язковість застосування автоматизованих систем обліку на підприємствах, з метою точності та зручності обліку.

Застосування комп'ютерної техніки вносить значні зміни в організацію бухгалтерського обліку, зумовлені зміною способів обробки первинних облікових даних, високою швидкістю надання звітної інформації через раціональне упорядкування облікових даних. Комп'ютеризація обліку покликала підвищити роль бухгалтерського обліку як функції управління, тому що обчислювальна техніка з допоміжного засобу перетворюється на визначений фактор організації обліку, змінюючи не тільки його форму, але й технологію.

Отже, вдосконалення процесу обліку адміністративних витрат та витрат на збут є досить нелегким завданням, оскільки існує досить багато суперечностей та неточностей в законодавчій та нормативній базах.

Література:

1. Веретельник Н.І. Новий етап розвитку обліку - широке запровадження автоматизації облікового процесу: монографія. / Н.І. Веретельник. - К.: ІАЕ, 2009. - № 8. - с. 311-316.

2. Моссаковський В.М. Система контролю витрат виробництва за сучасних умов / В.М. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 9. - С. 225-229.

3. Слюсарчук Л. Вплив класифікації витрат на прийняття управлінських рішень / Л. Слюсарчук // Облік і фінанси АПК. - 2008. - №6. - С. 66- 72.

4. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № 2755-VI // Верховна Рада України. – К. : ООО Изд. Дом "Зенит", 2011. – 194 с.

5. Синякевич І.М. Економічні інструменти екополітики: теорія і практика : монографія / І.М. Синякевич. – Львів : Вид-во ЗУКЦ, 2003. – 188 с.