*111722*

Семенова А.О.

Науковий керівник: Алексєєва Н.І.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, Донецьк

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ОСНОВНИХ РОБІТНИКІВ В ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Актуальність теми. Ринкові відносини вимагають забезпечення конкурентоспроможностіі продукції та підприємства в цілому на основі підвищення ефективності виробництва. Основним шляхом рішення такої задачі є вдосконалення праці, оскільки ріст прибутку за рахунок цін значною мірою вже себе вичерпав і ціни на українське вугілля наблизилися до рівня світових.

Проблемами праці займалися українські та російські вчені: Гастєв А.К., Керженцев П.М., Струмилін С.Г., Харченко О.К., Рубінський Ю.М., Амоша О.І., Прокопенко М.Д., Богиня Д.П., Слезінгер Г.Е.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення закономірностей впливу умов виробництва на ефективність праці робітників вугільних шахт, активізація забезпечення цих умов для розробки й обґрунтування відповідних методичних інструментів та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності праці.

Основні висновки та науково практичні результати полягають у наступному.

1. Встановлено, що на вугільних підприємствах категорія “ефективність праці” не використовується. Аналіз звітності шахт показав, що тут застосовувався більш вузький показник “продуктивність праці”, який є одним із частинних показників ефективності праці та характеризує лише витрати живої праці, тому використання тільки цього показника не дає можливості виявити всі резерви росту її ефективності.

2. Обґрунтовано необхідність вживання на вугільних підприємствах категорії “ефективність праці”, яка ширше показника її продуктивності. Ефективність праці слід розглядати як соціально-економічну категорію, що визначає ступінь досягнення тієї або іншої мети, зіставлену зі ступенем раціональності використання задіяних при цьому ресурсів, тобто як співставлення результатів праці та витрат. Ефективність праці повинна враховувати витрати не тільки живої, а й уречевленої (минулої) та майбутньої праці. За методикою, яку використовують для обчислення продуктивності праці на шахтах, цей показник охоплює тільки витрати живої праці. Тому він не може повністю розкривати всі існуючі резерви росту ефективності праці.

3. Вперше запропоновано систему частинних показників для кількісної оцінки ефективності праці на вугільній шахті та визначення загального її рівня за допомогою інтегрального показника. Апробація системи в виробничих умовах показала, що вона задовольняє вимогам, що пред'являються до неї, придатна для аналізу та виявлення внутрішньовиробничих резервів, як на окремих шахтах, так і в масштабах їхніх об'єднань і галузі в цілому.

4. Аналіз факторів ефективності праці в сучасних умовах вуглевидобутку показав, що доцільно удосконалити їх класифікацію. Встановлені механізми впливу окремих факторів на частинні показники та інтегральний показник ефективності праці. Для найбільш впливових факторів виявлені закономірності їхнього впливу, економіко-математичні моделі, аналіз яких дозволив установити оптимальні градації та параметри факторів для їх врахування при визначення внутрішньовиробничих резервів.

5. Встановлено, що вимірник продуктивності в тоннах рядового вугілля (гірської маси), що використовують на практиці, не є ефективним інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів, оскільки залежить від гірничо-геологічних умов, які визначені природою. При цьому мотивується видобуток низькосортного вугілля. Доцільно використовувати натуральний показник, виражений у тоннах “чистого” вугілля, без породи, що присікується і не має споживної вартості. Для “виправлення” натурального показника треба застосовувати корегувальні коефіцієнти, які розраховані для окремих шахт Західного Донбасу й коливаються в межах 0,75- 0,89.

6. Аналіз факторів ефективності праці показав, що найбільш вагомими з них є: тип технологічної схеми виймання (найбільш ефективними є потокові схеми з механізованим пересувним кріпленням); довжина лави (оптимальна–180-220 м); швидкість подачі та глибина захвату комбайна (розроблено методику вибору оптимального технічного режиму роботи комбайнів); рівень використання робочого часу, втрати якого ще складають 10-80% зміни, режим роботи в часі (оптимальний для шахти й робітників відповідно 5+2; 5+2); концентрація гірничих робіт у просторі, для здійснення якої потрібна подальша інтенсифікація гірничих робіт – зростання навантаження на лаву.

Список використаної літератури

1. Амоша А.О. Шляхи рішення проблеми оплати праці у вугільній промисловості / А.О. Амоша, І.О. Братух // Экономика Украины. – К. : Вид-во Преса України. – 2005. – 105 с.

2. Виханский О.С. Менеджмент / О.С. Виханский, А.И. Наумов. – М. : Гардарика, 1998. – 197 с.

3. Дубчак В. Мотивація персоналу як складова ефективного функціонування транснаціональних корпорацій в сучасному економічному середовищі / В. Дубчак // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №7(37). – С. 170–176.

4. Найденов В. Инфляция в Украине: теория и реальность / Найденов В. – К. : Наукова думка, 1995. – С. 37–39.