*112826*

Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ: ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ

В умовах активізування інноваційної діяльності у промисловості ставляться підвищені вимоги до екологічності продукції та екологічної безпеки виробництв. Виходячи насамперед із загальних положень закону біологічної толерантності Шелфорда-Одума, слід зазначити, що врахування екологічних аспектів інноваційного розвитку промисловості є надзвичайно важливим і актуальним. Завдання забезпечення раціонального природокористування вимагає розвитку відповідного теоретичного підґрунтя.

Дану проблему досліджували багато науковців, серед яких: Т. Акімова, В. Вернадський, Р. Гудленд, Дж. Камберленд, М. Лемешев, Р. Норгард, В. Разумовський, В. Хаскін, О. Шимонова та ін.

До підгрупи екологічних теорій розвитку промисловості можна віднести наступні теорії: концепція ноосфери В. Вернадського, теорія еколого-економічних систем М. Лемешева, концепція екологічного менеджменту, теорія індустріального симбіозу Р. Фроша – Н. Галлополуса, модель еколого-економічних систем Р. Констанци – Х. Делі, модель еколого-економічних систем Т. Акімової та ін.

Дослідження впливу екологічних факторів на функціонування промисловості і навпаки, промисловості на екосистему знайшло своє відображення у рамках окремої дисципліни, яка носить назву “промислова екологія”. Як зазначає Н.А. Галактіонова, промислова екологія розглядає взаємозв’язок (і взаємозалежність) матеріального, в першу чергу промислового, виробництва, людини та інших живих організмів і середовища їх існування, тобто предметом вивчення промислової екології є еколого-економічні системи [1, c. 4]. Системний характер навколишнього середовища робить його надзвичайно чутливим до будь-яких сторонніх впливів. Так, згубний вплив господарства людини на біотопи (середовища життєдіяльності живих організмів) одночасно згубно впливає і на біоценози.

Важливим елементом інноваційного розвитку промисловості виступає екологізація промислового виробництва як безперервний процес мінімізації негативного впливу виробничих процесів на навколишнє природне середовище. Результатом такого процесу стають екологізовані технології. В їх основу покладені наступні принципи: просторова компактність, маловідходність, замкнутість виробничих циклів, можливість вторинної переробки (рекуперації) [3, c. 8].

В основу інноваційного типу розвитку промисловості, на нашу думку, повинна бути покладена концепція ноосфери українського вченого В.І. Вернадського. Ноосфера – сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумова діяльність людини стає визначальним чинником [3, c. 8].

За концепцією Вернадського ноосфера виступає новою якістю, в яку трансформується біосфера (оболонка життя на Землі), а розум (в розумінні вченого як наукове пізнання) стає основою організації цієї якості.

Основні положення концепції ноосфери В. Вернадського наступні:

- поєднання думки та матеріальних процесів змінює світ;

- алгоритмом динамічних змін у світі виступає наука.

Значення внеску Вернадського в тому, що його концепція особливо актуальна в наш час і заклала основи сучасного функціонування промисловості шляхом інноваційного розвитку.

Теорія еколого-економічних систем М. Лемешева побудована на взаємозв’язку навколишнього природного середовища з господарською діяльності. Він визначив категорію “еколого-економічна система” як “інтеграцію економіки та природи, що представляє собою взаємозв’язок і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і протікання природних процесів у природі та в біосфері зокрема” [1, c. 17]. Значення вкладу Лемешева у тому, що він об’єднав дві сфери (економіку та екологію) в одну систему, яка постала об’єктом еколого-економічного управління суспільним розвитком.

Міжнародні стандарти систем екологічного менеджменту на підприємствах ISO 14000 у 1996 р. засвідчили становлення концепції екологічного менеджменту. Екологічний менеджмент трактується як частина загальної системи управління, що включає організаційну структуру, діяльність із планування, обов’язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для розробки, здійснення й аналізу екологічної політики [2].

У теорії індустріального симбіозу Фроша-Галлополуса проводяться аналогії між біоекологічними та індустріально-економічними структурами [4, c. 81-82]. Так, у ній процесу природної селекції у біосфері відповідає конкуренція у техносфері, природній адаптації живих організмів – інновації, спадкоємності живих організмів – економічне зростання тощо.

Різне ієрархічне поєднання характерне для економічної та екологічної підсистем у складі еколого-економічної системи у моделі Констанци-Делі та у моделі Акімової. Так, у першій моделі субординація наступна – господарська підсистема виступає внутрішньою складовою еколого-економічної системи. За теорією поєднання матеріальних потоків та функціональних зв’язків утворюють різні форми капіталу – людський, природний (у відновлюваній та невідновлюваній формах) та вироблений. Під людським капіталом розуміють сукупність знань, умінь та навичок для задоволення особистих та суспільних потреб. Природний капітал включає в себе запаси корисних копалин, рослинництво, тваринництво. Вироблений капітал – машини, споруди, обладнання, що застосовуються для продукування благ (необоротні активи), а також сировина, напівфабрикати, готова продукція (оборотні активи).

У моделі еколого-економічних систем Т. Акімової еколого-економічна система представляє собою поєднання двох підсистем – екологічної та економічної (т.зв. технобіоценоз), а в результаті синергетичного ефекту від такого поєднання у неї з’являються емерджентні властивості, не властиві жодній із підсистем.

Отже, огляд екологічних теорій розвитку промисловості показав превалювання системного підходу до взаємодії промисловості та навколишнього середовища і управління ними. Крім того, частина теорій (модель Констанци-Делі) концентрує увагу на холізмі у еколого-економічній системі, інша частина (модель Акімової) – на наявності її емерджентних властивостей, які не притаманні жодній з її складових.

Література

1. Галактионова Н.А. Промышленная экология. Ч. 1. Учебное пособие для студ. заоч. отд. / Н.А. Галактионова. – М: Изд-во МНЭПУ, 2002. – 133 с.

2. Екологічний менеджмент [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.

3. Калыгин В.Г. Промышленная экология. Курс лекций / В.Г. Калыгин. – М: Изд-во МНЭПУ, 2000. – 240 с.

4. Кузьмін О.Є. Досягнення і проблеми еволюційної економіки: монографія / О.Є. Кузьмін, Ю.І. Сидоров, В.В. Козик. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 252 с.