*110840*

"Педагогічні науки"

2. Проблеми підготовки фахівців.

СВИРИДЕНКО Ю.Ф., КУНЦОВ В.П.

ПФ НУБіП України "Кримський агротехнологічний університет"

КОЖНОМУ КРАЩИМ ЗДАЄТЬСЯ ТЕ, ДО ЧОГО ВІН МАЄ БАЖАННЯ

У природознавстві й філософії вже давно відомий принцип відносності (теорема Геделя). Відповідно до цього принципу, перебуваючи в замкнутій системі подань (групові інтереси, наприклад), не можна довести, істинним або помилковим є дане твердження. Щоб це зробити, необхідно вийти за межі даних подань - вся історія розвитку науки й суспільства тому свідок. Якщо учасники будь-якої дискусії цього не розуміють, то ніякого результату під час обговорення не буде досягнуто. Виклавши свою концепцію, кожний залишиться при своїй думці.

Тим часом суспільству потрібні люди з різною орієнтацією діяльності. Найбільший інтерес для суспільства представляють інтелектуальна й творча діяльність, які трохи різні. При інтелектуальній діяльності пізнавальна потреба спрямована на досягнення певного результату, а при творчої - увага спрямована насамперед на сам процес пізнання, і його результати якщо й важливі, то не в першу чергу. Нове ж можуть запропонувати тільки справді творчі люди.

З іншого боку, чисто інтелектуальна діяльність необхідна для заощадження й множення людського досвіду для збереження стабільності в суспільстві, у якій ми все-таки після періоду бур і натиску так бідуємо. Не випадково в суспільствах консерватори так часто приходять до влади. До того глибина й чіткість знань, порядок у мисленні й часто в житті, благополуччя й соціальне, і сімейне дуже привабливі -часто приваблюють, чим чудність, неприкаяність творчої людини, його непередбачуваність.

Творча особистість має особливе "улаштування". У неї не тільки по-іншому влаштований мозок, не тільки більші можливості нестандартного бачення миру - у неї по-іншому організована саме особистість.

Творча особистість неконформна, не вміє пристосовуватися, для неї звичайні норми не здатні. Причому вона їх відкидає не по якийсь своїх моральних нормах, а тому, що це для неї, якщо хочете, фізіологічно неможливо, тобто творчість - це сама натура людини.

Справді творчі люди мають меншу конкурентность, тому що їм важливіше не участь у гонці - хто більше, хто краще, хто швидше - а діяльність сама по собі. До речі, А.Эйнштейн казав, що не любить гри в шахи, тому що не любить суперництва.

Зверніть увагу: на олімпіадах серед переможців звичайно більше інтелектуалів. Олімпіади відбирають переважно інтелектуальних і знаючих, а не особливо творчих учасників.

Не це чи, крім усього іншого, проявляється й при всіляких виборах у різні органи й структури, залишаючи "за бортом" творчих людей, які й змогли б поліпшити роботу цих самих органів і структур, знайшовши неординарне рішення в сформованих обставинах?

За даними психологів, навіть у самих вільних країнах з досить демократичною системою навчання й виховання справді творчих людей не більше двох-трьох відсотків.

Причина в тім, що при масовому навчанні творча діяльність навчающегося в цілому неможлива. Процес навчання - це присвоєння чужого досвіду й переробка його у свій. Тому для успішного навчання в класичному змісті цього слова творчість не тільки не потрібна, а заважає, гальмує засвоєння.

Для творчого мислення прийняти, здавалося би, очевидні істини заважає неможливість прямого, безпосереднього засвоєння чого б те не було. Творча людина пропускає бачення миру як би через себе, через власне я. Саме, тому їм набагато сутужніше вчитися, чим придумувати.

Творчі люди не завжди бувають енциклопедистами, але все-таки ніяка творчість не може відбутися без досить гарного розвитку інтелекту й відповідно необхідного й достатнього обсягу знань.

Енциклопедисти-інтелектуали порівняно рідко бувають творчими людьми. І це зрозуміло: такий рівень інтелекту, як правило, виникає при яскраво вираженій спрямованості на навчання, засвоєння. Звідки ж при такій гіпертрофованій спрямованості на готове знання узятися "творческости"?

Кого ж в нас більше: інтелектуалів або справді творчих особистостей? Не чи відповідь на це питання поясняє, "хто винуватий" й "що робити", тому що творчість - основа утворення!

Як відомо, багато знання розуму не навчає, хоч і говорять, що розум добре, а два - краще. Адже навіть багато розумів, об'єднавшись, не можуть знайти правильне рішення...

Саме індивідуально-оріентированна система навчання враховує природу особистості, дозволяючи гармонійно розвиватися й засвоювати навчальний матеріал. Адекватність методики навчання можливостям тих, яких навчають, - визначальний критерій - "методика та найкраща, котрої задоволені учні".