*110912*

Миронова С.П., доктор педагогічних наук, професор,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Рівні науково-методичної роботи спеціальної школи

У статті 57 Закону України “Про освіту” кожному вчителю гарантується підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років. Як правило, воно здійснюється у формі курсів при інститутах післядипломної освіти, управліннях освіти. Проте знання, одержані один раз у чотири – п’ять років, не можуть задовольнити фахівців. Саме для забезпечення систематичності, постійності удосконалення професійної майстерності й повинна проводитись у кожному освітньо-виховному закладі методична робота. Її організація, завдання і форми мають відповідати сучасній педагогічній науці, новітній педагогічній практиці і узгоджуватись із завданнями, що постають перед школою.

Аналіз сучасного стану методичної роботи у спеціальних школах дозволив виявити такі проблеми: 1) переважання теоретичних форм підвищення професійної компетентності, яке за змістом часто не відповідає професійним функціям і посадам педагогів; 2) епізодичне і безсистемне впровадження новітніх форм методичної роботи без узгодження їх із традиційними; відсутність наукового характеру методичної роботи; недостатнє стимулювання творчості педагогів; незадоволеність переважної більшості корекційних педагогів рівнем методичної роботи в школах.

Вивчення стану науково-методичної роботи у закладах корекційної освіти та професійної компетентності вчителів, які її забезпечують дозволило нам виділити рівні науково-методичної роботи. В основу їх розробки було покладено такі критерії:

- науковий характер методичної роботи;

- системність і послідовність науково-методичної роботи;

- урахування всіх компонентів професійної діяльності педагога спеціальної школи;

- диференційованість науково-методичної роботи;

- творчий характер науково-методичної роботи;

- єдність теорії та практики при добрі змісту з переважанням практичної спрямованості науково-методичної роботи;

- гармонійне поєднання колективних та індивідуальних, традиційних та новітніх форм науково-методичної роботи;

- готовність педагогів до підвищення рівня власної професійної компетентності.

Рівні науково-методичної роботи:

Високий рівень – науково-методична робота спеціальної школи має виразну наукову спрямованість; стимулює у колективі творчий пошук нових, ефективних форм і методів роботи з дітьми; є системною і послідовною; ураховує всі компоненти професійної діяльності педагога учнів з вадами інтелекту з переважанням корекційної роботи в усіх її ланках; поєднує в собі колективні та індивідуальні, традиційні та новітні форми; зміст і форми науково-методичної роботи є диференційованими відповідно до рівнів професійної компетентності педагогів; у процесі її проведення поєднується теорія і практика з переважанням практичної спрямованості відповідно до займаної посади; у педагогів сформована готовність до підвищення рівня професійної компетентності

Середній рівень – науково-методична робота спеціальної школи зорієнтована на вивчення нових наукових підходів у галузі корекційної освіти, проте стимулює до творчості лише окремих членів педагогічного колективу; є послідовною, проте не завжди цілісною системно; ураховує більшість компонентів професійної діяльності педагога учнів з вадами інтелекту з виділенням корекційної роботи; переважають традиційні форми, новітні використовуються епізодично; зміст і форми науково-методичної роботи диференціюються залежно від стажу роботи педагогів і їхньої посади, проте не враховують цілісно рівнів професійної компетентності педагогів; поєднання теорії і практики у процесі проведення науково-методичної роботи є незбалансованим; готовність педагогів до підвищення рівня професійної компетентності є невиразною.

Низький рівень – методична робота не має наукового характеру; не стимулює у колективі творчості; створює негативне ставлення до тих педагогів, які прагнуть до пошуку і запровадження нових, ефективних форм і методів роботи з дітьми; проводиться несистемно і не виконує функцію засобу підвищення професійної компетентності педагогів; зміст науково-методичної роботи переважно спрямований на загальні проблеми корекційної педагогіки, без цілісного урахування всіх компонентів професійної діяльності педагога учнів з вадами інтелекту та її специфіки; новітні форми науково-методичної роботи не використовуються; переважає теоретичний репродуктивний характер науково-методичної роботи; лише окремі педагоги свідомо ставляться до підвищення своєї компетентності.

Узагальнення одержаних результатів констатувального експерименту засвідчило, що науково-методична робота в спеціальних школах знаходиться на таких рівнях: високий – 24%; середній – 38%; низький – 38%. У процесі дослідження виявлена чітка залежність рівня науково-методичної роботи і професійної компетентності педагогів закладу, наявності у них фахової освіти. Зокрема, у тих школах, де відсоток педагогів з дефектологічною освітою переважає, рівень науково-методичної роботи є вищим.

Отже, загальний аналіз одержаних результатів призводить до висновку, що науково-методична робота в спеціальних школах потребує суттєвих змін, а підвищення її рівня сприятиме удосконаленню професійної компетентності вчителів-дефектологів.

Література.

1. Миронова С.П. Підготовка вчителів до корекційної роботи в системі освіти дітей з вадами інтелекту: Монографія Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. – 304 с.

2. Миронова С.П. Басалюк Н.І. Диференціація науково-методичної роботи у закладах корекційної освіти // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова: збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2011. - №19. – С. 117 - 121. – (Серія 19: корекційна педагогіка та спеціальна психологія).