*112012*

К.п.н. Островська Надія Дмитрівна

К.п.н. Гловин Надія Миронівна

Відокремлений підрозділ національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»,

Україна

Використання гуманістичного підходу до формування професійної компетентності майбутніх аграрників

Нині ставляться особливі вимоги до фахівців з вищою освітою. Особливо гостро це питання постало в період кризи, коли стали відчутними розрив між сучасними знаннями і світом природи (тобто, зовнішнім і внутрішнім світом людини). Це стосується і сільськогосподарського сектора, який дедалі більше потребує висококваліфікованих фахівців, які прагнуть до вдосконалення свого професійного досвіду, здатних налагоджувати взаємовигідні стосунки та співпрацю із вітчизняними та зарубіжними фахівцями сільськогосподарського профілю шляхом оптимізації міжособистісних відносин, подолання комунікативних бар’єрів та вміння спрямовувати людей на досягнення спільної мети [4].

Всі ці якості є результатом як професійної компетентності. Професіограма сучасного фахівця аграрника вказує на необхідність володіння ним професійними уміннями з метою конкурентно-спроможності на ринку праці, ефективного виконання своїх функцій, адаптації до умов та вимог сучасного виробництва та подолання можливих професійних труднощів у майбутньому. Значний внесок у формування професійних умінь вносять педагогічні підходи до процесу навчання. Ми зупинилися на гуманістичному підході, впровадження якого за своїм призначенням повинно сприяти процесу становлення особистості, визнання визначальної ролі людини в розвитку суспільства. Гуманістичний підхід до формування суспільних відносин все більше набуває популярності у підготовці майбутніх фахівців [1, c. 135]. Питанням впровадження гуманітарного підходу до навчального процесу займались Г,Балл, О.Бондаревська, І.Гашенко, М.Скаткін, О.Хуторськой, В.Лутай та інш. Одним із проявів гуманітарного підходу є особистісно-орієнтований підхід до особи [2, c. 13].

Вивчаючи особливості професійної підготовки майбутніх аграрників, ми дійшли висновку про необхідність детального вивчення цього процесу. Такий вибір пов'язаний з тим, що професійна компетентність є явищем особистісним, і залежить від потенціальних можливостей студента та забезпеченням педагогічних умов для їх реалізації.

Із визначень компетентності, які подаються в літературних джерелах, найбільш повне є в працях С.Гончаренка [3, с. 149]. Компетентність - це „сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію”. Тобто, компетентність не зводиться тільки до набуття знань та сформованості умінь і навичок, а розглядається як загально педагогічна якість майбутнього фахівця. А. Маркова [6, с. 48] виділяє два види професійної компетентності: спеціальну (особистісно-професійна діяльність, здатність проектувати свій професійний розвиток) і соціальну (спільна професійна діяльність, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці).

Ми притримуємось думки, що професійна компетентність працівника аграрної сфери - це його здатність виконувати свої обов’язки на високому професійному рівні, забезпечуючи якість проведеної роботи і відповідати за неї. Серед компонентів, які відповідають гуманістичному підходу, ми досліджували індивідуально-особистісний. Саме цей компонент визначає інтегративні якості фахівця, розвиваючи які забезпечуємо високий рівень професійної компетентності [7].

Значну роль у процесі гуманізації освіти ми відводимо диференціації і індивідуалізації навчання [2]. Диференціація навчання передбачає врахування типових індивідуальних особливостей навчальних груп курсантів. Типологію груп визначали за Л. Малакановою [5]. У літературі описане діагностування педагогічного мислення за такими показниками: рівень виконання розумових операцій; рівень перетворення завдань, переключення з відомого способу дій на невідомі; рівень передбачення і проектування можливих наслідків впливу, відповідно до поставлених завдань; рівень творчого осмислення дій. Застосовуючи цей підхід ми розподілили студентів на чотири групи: група низького рівня – працює на рівні інтуїції; група середнього рівня – відповідає репродуктивному рівню; група достатнього рівня характеризується як репродуктивно-творчий рівень; група високого рівня. Для них характерне творче мислення.

Урахування типології студентів дозволило працювати з ними за груповою формою навчання, використовуючи при цьому індивідуалізацію навчального процесу. Ми розуміємо, що в такий спосіб ми проводимо тільки часткову індивідуалізацію, яка надала можливість більше конкретизувати як процес навчання, так і контролю.

Наші дослідження показали, що впровадження гуманістичного підходу в навчальний процес майбутніх аграрників, сприяє підвищенню рівня їх професійної компетентності.

Література:

1.Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти /Г.О.Балл, за ред..І.А.Зязюна// Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: зб. наук. праць: К.:Віпол, 2000.- С.134-157

2.Бондаревская Е.В.Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования// Педагогіка. 1997.- №4.- С.11-16

3.Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Гончаренко С. У. – К. : Либідь. – 1997. –  376 с.

4.Кручек В.А. Формування комунікативних умінь студентів вищих аграрних закладів освіти в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В.А.Кручек.– К., 2004.– 19 с.

5.Малаканова Л. В. Диференційований підхід у формуванні основ педагогічної майстерності майбутнх вчителів / Л. В. Малаканова // Вища і середня педагогічна освіта. – 1991. – Вип. 15. – С. 91–95.

6.Маркова А. К. Психология профессионализма / Маркова А. К. – М. : Знание, 1996. – 308 с.

7. Тесленко О.В., Баронина К.А. Профессиональная подготовка педагога: личностный подход / Воспитательная работа в ВУЗ: состояние, проблемы, перспективы развития: Сб. матер. Междунар. Науч. Конф.,- М.:Междунар. Акад. Наук пед обр.,2009.- С.424-428.