*112868*

К. Приходченко¹, В. Приходченко², О. Приходченко²

1 – Донецькій національний технічний університет

2 – Донецький медичний університет

Працелюбність як визначальний чинник становлення молоді

Значну увагу В. Сухомлинський приділяв вихованню в молоді працелюбності й обов'язку як моральних якостей. Нормальне, гармонійне виховання особистості можливе тільки за умови, коли до елементарних життєвих потреб людини приєднується сильніша, тонша, мудріша спонука – обов'язок. Чим раніше входить у людське життя поняття обов'язку, формуючи інші, вищі потреби, що випливають з нього, тим благородніша, духовно багатша, морально чистіша, чесніша буде дитина. Учитель Сухомлинський наполягав на необхідності виховувати у дітей обов'язок через працю. Трудові доручення сприяють формуванню працелюбності, обов'язків, відповідальності за виконання доручення. Трудове виховання формує працелюбну особистість, яка свідомо і творчо ставиться до праці як життєвої потреби, як вищої цінності людини і суспільства. У процесі трудового виховання молодь засвоює трудові уміння, навички культури розумової та фізичної праці, умілого господарювання, підприємництва. Вона залучається до сучасних досягнень техніки, вчиться працювати на найпоширеніших машинах, поводитися з різними інструментами, технічними пристроями, що створює передумови для підготовки зростаючої людини до праці в сучасному виробництві, а також до життя в суспільстві, всі сфери якого пронизує техніка, що постійно ускладнюється. Трудове виховання ґрунтується на принципах:

- єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

- виявлення і розвиток індивідуальності в праці;

- високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;

- залучення молоді до різноманітних видів продуктивної праці;

- постійності, безперервності, посильності праці;

- творчого характеру праці;

- єдності праці та багатогранності життя.

Озброєння навчаючих знаннями в процесі вивчення програмного матеріалу також відбувається на основі зв’язку з виробництвом і працею. На заняттях молодь оволодіває науковими поняттями, законами, засвоєння яких не можна звести до простого заучування. Виховання у навчаючих правильного гармонійного взаємовідношення матеріальних і духовних потреб, культури бажань, розкриває шляхи формування психологічної готовності до праці. Важливе значення має те, що «зв'язок праці і знань полягає в тому, що культура думки виховує культуру взаємодії людини з природою» [1, С. 87].

В процесі навчання зростаючої людини праці велику роль відіграє опора на їх особисті спостереження та особистий досвід. При поясненні нового матеріалу і повторенні вивченого звернення до фактів та явищ, з якими навчаючі стикаються на практиці, в процесі праці є корисною, служить підґрунтям формування професійних якостей вміло обраної професії. Це не тільки допомагає міцному засвоєнню навчального матеріалу і розумінню навчальних основ виробництва, а й розвиває спостережливість, просторові уявлення, уяву як необхідний акт творчості. Відзначаються загальні принципи конструювання освітнього процесу на основі гуманістичних цінностей: принцип свободи; принцип створення ненасильницького розвиваючого соціально-педагогічного середовища; принцип насичення життєдіяльності освітньої установи новим, толерантно-орієнтованим змістом; принцип особового підходу до всіх учасників освітнього процесу.

Таким чином, ефективність процесу засвоєння моральних знань навчаючими, поряд із формуванням відповідних уявлень і понять, передбачає цілеспрямовану роботу, що сприяє формуванню в молоді: вміння правильно сприймати моральну ситуацію; прагнення давати адекватну оцінку моральній ситуації, що аналізується; здатність правильно робити власний вибір.

Література

1. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський Вибрані твори : в 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 655 с.