*107501*

Ткаченко О.С.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 м. Красноармійська, Україна

Соціальне партнерство - шлях до розвитку системи освіти

У Національній доктрині розвитку освіти записано: «Нова модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою»

Ми можемо спостерігати неадекватність сьогоднішньої, навіть післяреформеної, середньої школи як інституту соціалізації в сучасних умовах. Тим часом цей період, як відомо, є основним при формуванні людини як особистості. Щоб зрозуміти, чому відповідні інститути не відповідають сьогоднішньому стану суспільства, слід виявити укорінені в цій сфері культурні стереотипи, що заважають руху.

Термін "соціальне партнерство в освіті" - як і сама діяльність, отримали повноправне визнання в сучасній Україні кілька років тому. Мало хто сумнівається, що освіта є однією з найбільш значущих цінностей в суспільстві. Проте всім відомо і те, що суспільство неоднорідне, а, значить, не завжди партнерські відносини можливі між освітою і різними секторами суспільства. Знайомство з досвідом рішення даної проблеми показує головні особливості.

Перша полягає в тому, що термін "партнерство" розуміється дуже широко, але найбільш поширеним є розуміння партнерства як об'єднання зусиль осіб або організацій для вирішення загальних цілей або для досягнення значущої для всіх мети.

Друга особливість полягає в різкому переважанні публікацій по проблемах соціального партнерства в освіті в зарубіжних джерелах в порівнянні з вітчизняними публікаціями.

Проте слід зазначити, що в сучасних вітчизняних публікаціях розглядається історичний шлях даного явища, що дозволяє побачити динаміку його розвитку впродовж ста років.

Сучасний підхід також показує, що розвиток освіти - це турбота не тільки державна. Нормою країн, що благополучно живуть, вже давно стала консолідована участь суспільства в справі розвитку освіти.

Ідея соціального партнерства в освіті полягає в тому, що для вирішення проблем в цій соціально значущій сфері потрібні зусилля всього суспільства, а не тільки однієї з його складових - держави.

Безумовно, важливо знати чи є в даний час ґрунт для взаємовигідної співпраці, тобто партнерства між освітою, окремими громадськими, добродійними організаціями, конкретними людьми, державними структурами? Які можливості представляє партнерство освіті і навпаки? Якими технологіями необхідно володіти для ефективного партнерства.

Чому допомагає соціальне партнерство?

Оцінка досвіду взаємодії показала, що соціальне партнерство допомагає направляти ресурси школи на розвиток спільної діяльності будь-якої освітньої установи, його суспільної самоорганізації і самоврядування незалежно від його типу і вигляду. Воно привертає ресурси суспільства для розвитку освітньої сфери.

Воно допомагає накопичувати і передавати життєвий досвід як освітнього співтовариства, так і його партнерів для формування у членів співтовариства здатності довготривалого виживання на ринку освітніх послуг. Соціальне партнерство дозволяє діяти ефективно і успішно, маючи на увазі пріоритетну перспективу, загальну для партнерів всіх партнерів, ефективно координувати спільну діяльність з ясним розумінням своєї відповідальності. Така діяльність дозволяє надавати найефективніше і економно допомога членам співтовариства, що мають потребу, беруть участь в партнерстві, добиватися того, щоб, залишаючись несхожими на інших, визнавати відмінності окремих людей і організацій.

Ефективне соціальне партнерство в освіті припускає

) наявність суспільної потреби включатися в реалізацію цінностей освіти;

) готовність до такої співпраці школи;

) потреба школи;

) ініціатива школи;

) ініціатива недержавного сектора.

Наявність названих умов сприятиме тому, що партнерство допоможе направити ресурси школи на розвиток співтовариства, суспільної самоорганізації і самоврядування. Воно приверне ресурси співтовариства до підтримки освіти в школі і сприятиме вирощенню навколо школи в співтоваристві традиції і практикові громадської активності, добродійності, добровольничества. Вже сьогодні соціальне партнерство створить на місцевому рівні реальні структури українського громадського суспільства і гарантуватиме їх стабільний розвиток.

Можливості розвитку освіти в Україні за допомогою партнерства будуються на наступних механізмах: відвертість і співпраця, опір на розвиток, спілкування і обмін ідеями; розроблена філософія освіти і підхід до розвитку співтовариства; можливість для місцевих жителів, суспільно-активних шкіл, місцевих організацій стати активними партнерами в рішенні проблем в освіті і співтоваристві; представлення батькам можливості брати участь в процесі навчання і шкільного життя їх дітей; співпраця з добровольцями, направлена на збільшення кількості послуг, що надаються в співтоваристві.

Науковцями, які досліджують проблеми соціального партнерства, було виділено чотири області освіти, де воно можливе:

) розвиток людських ресурсів;

) громадянська освіта;

) професійна освіта;

) розвиток особистості.

Гарантіями успішної співпраці освітніх установ виступає велика кількість чинників. Але найбільш важливим є розвиток культури добродійності, сформована стратегія організацій, вступаючих в співпрацю, близькість до тих, що мають потребу, професіоналізм в послугах, що надаються, ступінь розвитку організаційної культури партнера, гуманітарна складова людського чинника партнера, система контролю, система фінансування, що склалася, і філософія її розвитку, інформаційне забезпечення, регулювання організації, механізм саморозвитку партнерської організації.

Моделі соціального партнерства в освіті і організаційні форми партнерства дають право заявляти про специфіку взаємин, що склалася, сталих технологіях і оцінювати доданки успіху в цій новій для громадського суспільства справі.

Сучасні соціальні очікування в області освіти пов'язані з формуванням компетенцій людини, які знаходять вираз в його здатності вирішувати складні завдання в різних сферах життєдіяльності: пізнавальною, комунікативною, творчою, суспільно-політичною, дозвільною, професійною, в умінні будувати власну життєву перспективу.

Цінність цих компетенцій, їх значущість розуміється сьогоднішніми школярами. Це підтверджується даними соціологічних досліджень, які щорічно проводяться.

Для сучасних школярів все більш важливим стає отримати від школи допомогу в плані розвитку загальнолюдських, соціально значущих індивідуальних якостей, які, на їх думку, є необхідними для майбутньої самореалізації в суспільстві. Так

- 62% опитаних старшокласників вважають, що найбільше значення для їх успішного становлення в житті має «уміння знайти вихід з проблемної (зокрема конфліктною) ситуації»;

- 55% вважають, що «уміння будувати ділові відносини з рівними, підлеглими і керівниками» - це найбільш важливі якості, необхідні для їх подальшого життя;

- 29% хочуть якомога ефективніше і по максимуму використовувати позитивні особисті якості.

Крім вище перелічених якостей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві, учні виділяють також:

- правові знання – 23%;

- економічну незалежність – 14%;

- навики самоврядування – 13%;

- користування комп'ютером – 76%;

- володіння іноземною мовою – 61%;

- уміння спілкуватися з людьми – так думають 60% опитаних.

Таким чином, для якісної освіти доречними будуть наступні характеристики:

- освіта, відповідна соціальним очікуванням;

- освіта, відповідна сучасним викликам часу;

- освіта, що дає можливість спроектувати свою долю.

Очевидно, що забезпечити очікувану якість освіти всім категоріям сьогоднішніх школярів не тільки не просто, але і за відсутності необхідних для цього умов, стає і зовсім не можливим.

Розглядаючи якісну освіту як фундамент якісного життя суспільства, держава прагне забезпечити належну якість ресурсів освіти.

В рамках проекту «Суспільна оцінка і суспільна підтримка школи» серед багатьох напрямів вивчалася думка суспільства і з питання: хто може подати підтримку сучасній школі?

Респондентами були висловлені наступні думки:

- громадські організації в школі (наприклад, опікунська рада) – 80,9%;

- батьківські організації – 71,4%;

- адміністративні органи міста і районів – 57,1%;

- виробництво і бізнес – 42,8%4

- громадські організації поза школою – 28,5%.

Очевидно, розподіл відповідей, відображає існуючу реальність, коли школа, в цілях виконання покладених на неї функцій, все більше спирається на батьківську громадськість і на шкільні громадські організації.

Кажучи про функції громадських організацій

- 95,2% респондентів позначили матеріальну і юридичну допомогу;

- 57% - пропозиція нових ідей, форм діяльності;

- 76% - інформаційна підтримка (трансляція ідей і методів, зв'язок з громадськістю).

Всі ці функції, в тому або іншому ступені, виконують органи управління освітою всіх рівнів, проте соціальні процеси, що відбуваються сьогодні, направлені на формування громадського суспільства, ведуть до необхідності підвищення власної відповідальності за те, що відбувається в школі, оскільки школа, як соціальний інститут, найбільш наближена до кожного громадянина.

Сучасній школі участь батьків в освітній роботі необхідна не тільки для затвердження її на нових демократичних початках, але і для духовного відродження.

Разом з тим, як показує практика, державно-суспільне управління освітою залишається на рівні, що не повною мірою задовольняє як школу, так і батьківську громадськість.

Дані моніторингу, проведеного обласним комітетом при підготовці до сьогоднішніх зборів, показують:

- участь громадськості в управлінні освітою не носить системного характеру. Активність створених органів державно-суспільного управління освітою, як правило, обмежується проведенням разових заходів: батьківських зборів, засідань опікунських рад, масових заходів, в окремих випадках рейдами, контролюючими дотримання що навчаються режимних моментів;

- ініціатором проведення таких заходів, в більшості випадків, виступає освітня установа або місцевий орган управління освітою і лише у виняткових випадках – батьки або громадські організації, хоча охоче беруть участь в заходах, організовуваних школою;

- сьогодні в суспільстві, у батьків не достатньо розуміння необхідності їх участі в управлінні освітою, а, не беручи участь в управлінні, суспільство не має можливості впливати на якість освітніх ресурсів.

У цих умовах, необхідність рішення що стоять сьогодні перед утворенням завдань, спонукає органи управління освітою, освітні установи ініціювати суспільну активність.

Іншими словами, для досягнення справжньої участі суспільства в управлінні освітою, суспільство до цього необхідно підготувати.

Висновки про стан системи соціального партнерства у сфері освіти

Соціальне партнерство сприяє формуванню необхідних умов, при яких створюється реальний механізм функціонування інститутів громадського суспільства, надається можливість регулювати, запобігати або вирішувати соціальні конфлікти, формувати соціальний мир і згоду в суспільстві, розвивати і заглиблювати демократію, затверджувати цивілізовані форми соціально-трудових відносин, у тому числі і у сфері освіти.

У умовах, що склалися, важливим є дозвіл проблем визначення правил взаємодії сторін соціального діалогу, ролі держави в соціальному партнерстві, перспектив її зміни, трансформації ролі держави - від державної опіки до положення гаранта законності і стабільності;

Стримуючими чинниками розвитку процесу соціального партнерства у сфері освіти є неповна правова база, яка не забезпечує ефективний розвиток структури соціального партнерства в галузі, а також надзвичайно повільне становлення представницьких органів працедавців в галузі.

Зміна структури власності в системі освіти, незавершений процес її реформування, зміна місця і ролі держави в регулюванні питань освіти – все це визначає специфіку управління в галузі освіти.

Рекомендації по вдосконаленню системи соціального партнерства

На наш погляд, владним і суспільним структурам, органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування слід зайняти активнішу позицію відносно розвитку соціального партнерства по питаннях:

· Розробки програми розвитку соціального партнерства у сфері освіти.

· Створення системи соціального партнерства, що ефективно діє, в галузі освіти.

· Формування культури партнерських відносин.

· Розширення інформаційного обміну і обміну досвідом між соціальними партнерами в області практики правового забезпечення і перспектив розвитку соціального діалогу.

· Підготовки фахівців в області соціального партнерства.

В цілях здійснення комплексного підходу до розвитку системи соціального партнерства у сфері освіти представляється доцільним:

Ø систематично вивчати і узагальнювати наявний зарубіжний і вітчизняний досвід організації системи соціального партнерства у сфері освіти;

Ø визначити критерії і соціальні показники для аналізу стану і основних тенденцій розвитку соціального партнерства;

Ø розширювати соціальне партнерство у сфері освіти з урахуванням стратегічних напрямів і національних пріоритетів розвитку людських ресурсів у сфері безперервної освіти, зміст навчальних програм, професійної кваліфікації, атестації педагогічних і керівних кадрів, їх працевлаштування, стандартизації, акредитації освітніх установ і їх фінансування;

Ø оперативно і результативно вирішувати питання:

§ підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів, атестації педагогічних і керівних працівників освітніх установ на державному, регіональному, місцевому локальному рівнях;

§ вивчення ринку праці, підсумків працевлаштування випускників з включенням цих даних в офіційну звітність;

§ аналізу потреби в підготовці і перепідготовці кадрів на місцевих ринках праці і регулярного інформування про підсумки цього аналізу навчальних закладів, громадськість і працедавців;

§ формування опікунських Рад з участю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, працедавців, батьківської і студентської громадськості.

Життя переконує, яку б школу не закінчили наші діти, благополучну міську гімназію або проблемну сільську школу, в зовнішньому світі вони діятимуть спільно. Їм належить жити в новому світі, але закласти ці нові основи зобов'язано сьогоднішнє суспільство, підтримуючи школу і допомагаючи їй у всьому.

Література:

1. Азбука социального партнёрства. - Тюмень: БФРГТ, 2002. -37с.

2. Бочарова В.Г., Плоткин М.М. Школьник в микрорайоне.-М.,1986-190 с.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под. ред. В.В. Давыдова — М.: Педагогика, 1991. — 480 с.

4. Закон України "Про загальну середню освіту" // Законодавство України про загальну середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної ПОЛ1ТИКИ України. - К., 1999. - №9. - С. 31-54.

5. Кузьменко О.А. Соціальне становления особистості в умовах ввдкритої соціально - педагогічної системи: Автореф. дис. . канд. пед. наук: 13.00.01.-Киів, 1988. —18с.

6. Плотников П.В, Бондарев Л.Я., Носач В.Е. Организационно -педагогические основы социализации учащейся молодежи: Учеб. пособие -Донецк: Дон ГУ, 1992. - 244 с.

7. Скрипка В.І. Соціалізація учнівської молоді в умовах розбудови національної школи (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.11. — Київ, 1994. — 17с.

8. Шамова Т.И. Проблема активизации учения школьников: докт. дис. -М., 1977.-315с.