*112285*

Филологические науки/3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка.

Волков Д.Р.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Метафоричність сучасного наукового мовлення як невід’ємна складова гуманізації освіти

Вплив суспільства на індивіда є безперечним, але в той же час посилюються тенденції збільшення значення окремої особистості, що свідчить про об’єктивність індивідуального й соціального факторів. Формування цілісного світогляду та почуття особистої причетності до розвитку цивілізації, безперечно, належать до процесів соціалізації особистості.

Швидкий розвиток суспільства вимагає нових підходів в системі професійної освіти, які сформували б у студентів здатність до передбачення майбутнього, відповідальність за нього, віру в себе і свої професійні здібності. Реалізацію цих підходів може забезпечити гуманізація освіти.

Cьогодні як ніколи гостро постає потреба у своєрідній "натуралізації" гуманістичного ідеалу, всебічному врахуванні цілісності людської природи з її матеріальними й духовними характеристиками та "вписуванні" феномену людини в континуум природного довкілля. На думку М. Єпштейна, сьогодні має місце «гуманітарна стурбованість» природничих наук. «Як тепер виявляється, саме те, що робить гуманістику не зовсім науковою – зворотність її суб‘єкт-об‘єкта, семантична розмитість і навіть метафоричність її мови – становить вищий інтерес точних дисциплін, ту вершину самоусвідомлюючого і самоорганізуючого життя, до якої вони прагнуть [2].

Метафора це художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості чи порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. Явище метафоричності привертає велику увагу дослідників не випадково. Це пояснюється, насамперед загальним інтересом до вивчення тексту в широкому значенні цього поняття, прагнення дати лінгвістичне обґрунтування та тлумачення різним стилістичним прийомам, що створюють експресивність тексту.

Метафора недостатньо вивчена з точки зору мови, зокрема як гуманістичний феномен. Такий розгляд, з одного боку, створює базу, а з іншого – має бути доповнений вивченням метафори з точки зору функціонування самої філософії, природи та спрямованості гуманістичного висловлювання, яке користується метафорою як одним зі своїх засобів.

Метафора є адекватним інструментом гуманістичного роздуму, оскільки відповідає загальному духу гуманізму – її орієнтації на вільне й багатостороннє пізнання, організоване еталонами відкритої раціональності [3].

Для з’ясування ролі метафори, вважаємо необхідним розглянути поняття гуманізації – це поширення й утвердження в сфері суспільного життя ідей, поглядів і переконань, пройнятих гуманізмом. Гуманізація відображає соціальну спрямованість менеджменту та роль людського чинника як об'єкта управління.

Уявлення про гуманізм тісно пов’язані з конкретно-історичною епохою і визначаються на фоні певного вже установленого тлумачення сущого в цілому. Внаслідок принципових змін, що мають місце нині, в країнах СНД немає усталеної картини світу та єдиної концепції гуманізму, що ставить перед суспільством актуальне завдання її формування. У сучасній педагогічній науці проводиться активна розробка цієї проблеми.

Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, розкритті здібностей учнів і задоволенні їх освітніх потреб, забезпеченні пріоритету загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини й навколишнього середовища, суспільства та природи.

Метою гуманізації освіти є виховання творчих і моральних начал у людині. Одним із найбільш ефективних мовних засобів прагматичного впливу є метафора, оскільки ця одиниця здатна:

1) привертати увагу адресата, адже метафора є “порушенням логічного порядку в мові” (В.М.Телія), “постійним розсадником алогічного” (Н. Д. Арутюнова), тобто нестандартним мовним явищем;

2) наділяти факти та події, що описуються, оцінкою, бо процес метафоризації передбачає виникнення оцінних смислів;

3) формувати “необхідне” ставлення до дійсності [1].

Деінтелектуалізація суспільства, про яку останнім часом багато говорять, проявляється в зниженні авторитету знань. У сучасному суспільстві спостерігається тенденція до професійної спеціалізації. Гуманізація освіти - це "важіль", ключ до гуманізації мислення. Вона закладає в свідомість людини розуміння необхідності діяти не тільки згідно зі своїми інтересами, але й в інтересах суспільства, виховує самоповагу і повагу до іншої людини. Суть гуманізації освіти у створенні індивідуальності та спонукання до творчого сприйняття дійсності, до творчого вираження своєї індивідуальності.

Метафора є універсальним гуманістичним феноменом. Вона виникає як результат зрушень існуючих смислових систем, понять і викликає появу можливості утворення нових значень, що не зводяться до понять, які утворюють метафоричних виразів. Для гуманізації метафора є адекватним, органічним способом її існування, вона неусувна з гуманістичного дискурсу, виконує важливі гносеологічні функції, виступає як форма вираження гуманістичних ідей.

Література:

1. Козачук Г. О. Українська мова: Практикум: Навчальний посібник для студентів — К: Вища школа, 2009. — 398 с.

2. Лещак О., Міляновський Е., Вернигор Л. Ділове українське мовлення. - Тернопіль, 2008.

3. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. - К., 2007.