*112922*

Романова Н. В.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

СЕМАНТИКА ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ

В НАРОДНИХ ПІСНЯХ БАВАРІЇ

Народна пісня – це мимовільний прояв душевної злагоди етносу із самим собою, навколишнім світом, кожним носієм конкретної соціо-культурної спільності. Вона є красномовним свідком особливого стану «душевного комфорту» [1: 7], закарбованого у слові, відображеного у музиці.

Феномен народної пісні – у її життєвому смислі, який передається від покоління до покоління, втілюючись при цьому в найрізноманітніших кодах – від генетичного до культурного. Втілення ж є завжди енергетичним процесом. Таким чином, енергообмін, енергопотенціал у єдності із семантикою проспіваного слова – це дві невидимі, але дієві складові, два універсальних вимірювання живучості пісні – взаємність між минулим, теперішнім і майбутнім та вибірність між колективним і індивідуальним. Метафорично народна пісня є енергосемантичним механізмом, що виводить людину за межі стереотипного, буденного в індивідуальне, священне.

Образно-емоційний зміст будь-якої народної пісні, у тому числі і баварської, реалізується насамперед через звукову форму, інтонаційний малюнок, інтонаційну ідею, ритмо-інтонаційні формули, семантичну сторону мовних одиниць.

Активація емотивної лексики (далі ЕЛ) у словесній тканині народного поетичного твору свідчить про домінування того чи іншого емоційного стану, настрою чи переживання, які були характерні для етносу або поета-творця саме даної історичної епохи.

Під ЕЛ у нашій студії розуміємо «кодифіковану семантичну властивість слова виражати семантику емоцій» [3: 176]. Семантика емоцій як факт психіки трансформується у мовний знак як факт мовлення й мови. Можна констатувати, ЕЛ є складним інтегральним психолінгвістичним утворенням, яке належить самому суб’єктові поведінки. При цьому співвідношення когнітивного (осмисленого), емоційного (пережитого), фізичного (експресивного), оціночного (модального) й лінгвістичного (ословленого) є неоднорідним, ситуативно-контекстним, національно-культурним.

Хронологічні рамки аналізованих текстів охоплюють п’ять століть – з ХV по ХIX, а ґенеза їхнього походження сягає своїм корінням східної (Росія (1) – Kalinka) та західної культури (Австрія (1) – Nachgesang; Англія (3) – Mary Ann; Ірландія (1) – Lang, lang ist’s her; Іспанія (1) – La Sinda; Італія (3) – I maccheroni (неапольська народна пісня); Німеччина (27) – 1 авторська (13) – Der hat vergessen das ewig Leben (Valentin Rathgeber, 1733 р.); 2 загальнонародна (6) – Lustig, lustig, ihr lieben Brüder; 3 Швабія (2) Ach wie bald, ach wie bald; 4 Шлезія (2) Schwesterlein, wann gehn wir nach Haus; 4.1 Верхня Шлезія (1) Ihren Schäfer zu erwarten; 5 Баден (1) Sitz e kloins Vogerl; 6 Мекленбург (1) – Gistern abend wier Vetter Michel dor; 7 північна Німеччина (1) Du, du liegst mir im Herzen; Франція (4) – Ah! Les crocodiles; Югославія (1) (сербська народна пісня) – Hajd’ povedi veselo), форма поширення текстів і музики народної пісні двовекторна – усна та традиційна або письмова. Всі іншомовні народні пісні, крім російськомовної, викладено мовою оригіналу. Пісня «Калинка» маніфестована латинською абеткою. Як музикальний супровід пропонується шестиструна гітара [6: 61-104].

На тлі сказаного ЕЛ народних пісень Баварії постає як питома, запозичена й трансляційна. Необхідно зазначити, що переклад іншомовних народних пісень у аналізованій збірці нагадує швидше анотацію чи своєрідний коментар основного змісту тексту вихідної пісні, а не її трансплантацію. Отже, все те нове, що може містити в собі оригінал, залишається не опанованим споживачем, не актуалізованим мовою перекладу, периферійним. А відтак семантика даного різновиду ЕЛ залишається поза колом нашого наукового інтересу й розшуку.

Зупинімося коротко на семантиці питомої та запозиченої ЕЛ.

Питома ЕЛ вживається на позначення емоційного стану: а) горе, журба, сум, скорбота (Leid (2), Kummer, Sorg, Müh, kein Glücke, Betrübnis), б) радість (vor Freuden), в) сором (Schmach); позитивної якісної ознаки: а) свідомість (mit frohen Sinnen), б) творча дія (singt fröhlich, freundlich zu scherzen), в) процес (lustig lebet in Saus und Brause), г) моральне задоволення саме мовця, а не адресата (der fröhliche Braus), ґ) візуальне (фізичне) сприйняття об’єктивної дійсності (sah’s mit vielen Freuden), д) суб’єкт пристрасного кохання (herzliebstes Elselein!); негативної ознаки долі безнадійно закоханого юнака (traurigem Los); позитивної процесуальності: а) з чітко вираженою центричною локалізацією у фізичному тілі (freut sich im Herzen), б) з невизначеною кількістю релігійних прихильників (lachen alle Chassidim (2)), в) що детермінована розміром псів мисливця («Deine großen Hunde, die fürcht ich nicht, / <…>»); форми вираження емоцій: а) жах (O jeh! Lump, Lump, Lump!), б) сміх (hahahahaha), в) плач (huhuhuhuhu), г) крик (die Tochter schrie: … «Es ist ein Dieb in unsrer Mühl!»), ґ) подив (ho ho ho / hui-ja ho ho ho hui-ja ho ho ha ja), д) радість (Heia hus-sa-sa, ti-ra-la-la, juchhe (3)), е) бажання («Ach, schwarzbraunes Mädel, entspring mir nicht! <…>»); піднесеного настрою (fa-la-la-la, La, la la la la la); волюнтативу, спрямованого: а) на власний емоційний позитивний стан (Das soll unsere Freude sein!), б) на неземних істот, котрі мають підтримати людину в скрутній життєвій ситуації (Ihr lieben Englein, steht mir bei), в) на своє серце як вмістилище горя, суму, тривоги (so muss ich Leid in meim Herzen tragn), г) на співрозмовника, чия доля у руках Творця (Gesegn dich Gott!), ґ) на нещиру у міжособистісних стосунках особу (Weine nicht, weine nicht, / falsche Seele, weine nicht!); [ідеальної] форми співу, що виконується по колу (rundadinella, Runda); інтенсивної негативної соціальної характеристики чоловіка (ein lie-der-lie-der-lie-der-li-cher Lump); носія: а) негативних соціальних рис (Lump, Lump, Lump!), б) суперлативних позитивних соціальних рис (mein Liebster (2)); процесуального негативного стану (Schrecken (2), Pein (3), Leiden); форми інтенсивного вияву страху (Graus); інтенсивної негативної дії, чия сугестія поширюється: а) на невизначену кількість релігійних прихильників (weinen alle Chassidim (2)), б) на характеристику християнського Бога (da schrie das Mägdelein, dass Gott erbarm); позитивного чи нейтрального ставлення: а) до об’єкта (jo Mameschi, jo), б) до ментальної дії (schon farschtejn, / weißt schon), в) до кількості осіб (nur noch (9) neun), г) до частин свого тіла, а саме щічок (auf meinen Wängelein), ґ) до чужого (жіночого) тіла: 1.1 верхніх і нижніх кінцівок (Armerl, Füßerl), 1.2 очей (Äugerl), д) до кревних родичів чи близьких (Schwesterlein (6), Brüderlein (6)), е) до предметно-речового світу (Bettlein, Blaublümelein (3), Hausgärtelein (6), Kränzlein), є) до світу тварин і рослин (Vöglein (3), баденський варіант назви солов’я – Vogerl (4), Heideroslein, Roslein (12)), ж) до жіночої половини юного віку, самобутність якої простежується не лише у власній назві (Elslein (4)), а й місцевості, де мешкає дана особистість (Ännchen von Tharau (7)), з) до соціального статусу дівчини (Mägdelein (2), Dirnderl (2)); тривалості емоційного стану радості, яка ототожнюється із описуваною ситуацією і поза нею не мислиться (eh’ endt die Freude nicht); інтенсивного фізичного і / чи душевного болю соматичних органів індивіда (Meim Herz geschah noch nie so weh); аргументації поведінки закоханою особою (lieb ich dich doch!); посесивності рівня емоційного стану: а) особисте щастя мовця (mein Glück (2)), б) особистий смуток адресата (dein Leid), в) особиста невинність адресата (deine Unschuld) [6: 62-68, 73-96]. Аналіз показує, що семантика питомої ЕЛ корелює у межах синтагми і / чи висловлювання у цілому. Формально, вона охоплює емоційну сферу німецького етносу від так званого верхнього, найвищого рівня, яким є почуття любові, до так званого найнижчого рівня, яким є девіантна поведінка. Гадаємо, що виконання народних пісень із інвективною лексикою (див. текст пісні «Der Lump» [6: 67]) передбачає суто психофілософську мету – світ мінливий і непередбачуваний: колись я був «ein reicher Edelmann», а тепер – «ein Straßenmusikant». Реакція німецького суспільства на таку ситуацію – негативна. Більш того, вуличного музиканта, котрий виконує фольклорну музику й пісні, називають «ein Lump!» (Lump – pej; j-d mit schlechtem Charakter, der bes andere betrügt [5: 701]). Словникова помітка «pej» вказує на негативну семантику наведеного слова, негативну оцінку денотата, в якому виділяються негативні ознаки характеру людини, її негативна поведінка, аморальний спосіб заробітку. Отже, смислове наповнення слова Lump окреслене формулою «дія → суб’єкт дії», механізмом перенесення є метонімія каузального типу [4: 151].

Стосовно семантики запозиченої ЕЛ, то вона представлена не так розмаїто як попередній її різновид. Простежується тенденція однорідності мови-донора, хоч і на різних діахронічних зрізах. Ідеться про сучасну французьку та давньофранцузьку мови. Зареєстровано 3 лексеми, які пов’язані із процесуальністю (негативний сенс) (фр. blamiert); емоційною оцінкою якості дії молодої жінки-селянки (позитивний сенс) (фр. scharmant); експресивністю процесуальності (позитивний сенс) (дфр. jubilieren). Наведені запозичення не можна розглядати лише як механічне включення у текст народної пісні. Вони проходять певні етапи освоєння чи пристосування згідно із основними графічними традиціями, а також фонетичними і граматичними законами мови-рецептора. Лексико-семантична адаптація та асиміляція запозичень відбувається більш складними шляхами, оскільки загальні закономірності на всі випадки входження їх у іншу мову-рецептор не виявлено і не сформульовано [2: 140].

Підсумовуючи, варто звернути також увагу на той факт, що тематика аналізованих народних пісень апелює до емоційного стану радості й почуття любові («Volkslieder von Lust und Liebe»). Саме тому семантика питомої та запозиченої ЕЛ має дещо одноманітний характер, ніж семантика ЕЛ у лексикографічних працях [5]. Вододіл між текстовим і словниковим значенням ЕЛ слід шукати не між загальним, а між диференційним, специфічним і культурним значеннями.

Література:

1. Антонюк В. Звукове мовлення в народно-побутовому вжиткові українців: нариси з етнології: посібник / Валентина Антонюк. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Обрії, 1996. – 126 с.

2. Романова Н. В. Інтернаціоналізми як один із механізмів самоорганізації лексичної системи / Н. В. Романова // Мова і культура: наук. журнал / гол. ред. Д. С. Бураго. – К. : Вид. Дім Д. Бураго, 2009. – Вип. 11. – Т. VII (119). – С. 136–142.

3. Романова Н. В. Проблема емоційної і емотивної лексики / Н. В. Романова // Науковий вісник Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки: журнал / гол. ред. Г. Л. Аркушин. – Луцьк : ВНУ ім. Л. Українки, 2011. – № 3. Ч. 2. – С. 174–179. – (Філологічні науки. Мовознавство).

4. Удинська А. Г. Каузальна метонімія на позначення людини в англійській та українській мовах / А. Г. Удинська // Сучасні дослідження з іноземної філології: зб. наук. праць / відп. ред. М. П. Фабіан. – Ужгород : ПП Підголіцин П. Ю., 2006. – Вип. 4. – С. 150–161.

5. Langenscheidt Großwörterbuch Deutsch als Fremdsprache / [Hrsg. Götz D., Haensch G., Wellmann H.]. – Berlin : L., 2008. – 1307, [5] S.

6. Singen ohne Grenzen / [Hrsg. Gerhard Buchner]. – München : F. Schneider Verl., 1984. – 188, [4] S.