*113100*

Філософія / 4. Філософія культури

К.філос.н. Журба М.А.

Інститут хімічних технологій Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Рубіжне), Україна

РЕАЛЬНІСТЬ ВІРТУАЛЬНОГО:

НОВІ ПОШУКИ КУЛЬТУРНОГО КОНТЕКСТУ

Проблемне поле віртуальної реальності є багатогранним, актуальним та перспективним напрямком наукових пошуків, яке привертає увагу сучасних дослідників з різних країн світу. Хоча таку точку зору поділяють не всі науковці. Так, наприклад, словенський філософ та культуролог Славой Жижек вважає, що тема ВР є достатньо убогою ідеєю, яка просто зводиться до штучного цифрового відображення нашого досвіду реальності, а більш перспективною та цікавою, на його думку, є інша постановка: не віртуальна реальність, а реальність віртуального. Такі роздуми є небезпідставними, тому їх неможливо елімінувати з подальших досліджень. Для з’ясування цих обставин у якості відправної точки С. Жижек [1] рекомендує узяти лаканівську тріаду (Кільця Борромео): (уявне, символічне та Реальне) та їх розкласти на більш прості складові: уявну віртуальність, символічну віртуальність та реальну віртуальність.

Уявна віртуальність (перший рівень). Коли ми спілкуємося з іншою людиною, то абстрагуємося від цілого її образу, а точніше від деяких ознак, які засмучують нас, та ми не бажаємо їх пускати у нашу голову. Хоча, звісно, є різні психологічні практики, що діють від зворотного, які дозволять стати більш впевненіше у собі, перебороти страх по відношенню до іншої людини (керівника, колеги тощо), наприклад, уявивши її у нічній піжамі. С. Жижек, наглядно показує, що коли ми спілкуємось, то справу маємо не з дійсною людиною, а з її віртуальним образом. Виходить, що коли ми спілкуємося з реальними людьми, то ми поводимо себе так, немов би перед нами присутня не вся людина в цілому, а лише її віртуальний образ, але у цього образі є реальність, тому що він структурує наше спілкування.

Другий рівень – символічна віртуальність, зазначає С. Жижек, більше складніше утворення. Це досвід авторитету, який автор називає авторитетом батька: для того, щоб він був (батько) діючим, він повинен бути віртуальним. Тобто, віртуальний образ батька, так би мовити, латентно діятиме та обов’язково впливатиме на прийняті рішення, на відміну від реального, прямого, жорсткого його наполягання, яке, звісна річ, матиме супротив. Таким чином С. Жижек робить висновок: авторитет актуальний тільки тоді, коли він віртуальний. Бо в іншому випадку людина втрачає свободу власних дій та стає маріонеткою.

Наступний рівень – це реальна віртуальність. С. Жижек у цьому випадку знову повертається до лаканівської тріади (яка має особливу властивість – галографічну характеристику – уся тріада відбивається у кожній її складовій) для того щоб зрозуміти реальне, він розглядає уявне реальне, символічне реальне та реальне Реальне:

а) уявне реальне – це сильні травматичні образи (катастрофи, аварії, монстри тощо);

б) символічне реальне – по суті, це оксюморон: реальне тому, що протидіє символізації (по Лакану); символічне, те, що у буквальному сенсі неможливо зрозуміти – це наукові формули, науковий дискурс, квантова фізика. Автор наголошує: «Очевидно, що це символічне, всі ці формули, вами означувані, вони функціонують, – це функціональна машина, але безглузда: ми не можемо витягти ніякого сенсу з цієї машини, у нас немає можливості співвіднести це з нашим досвідом. Ось чому ми так відчайдушно намагаємося зробити це, придумати метафори, щоб уявити квантовий Всесвіт, проте це неможливо зробити» [1].

в) реальне Реальне - це не просто реальне (перша реальність - уявна реальність, травматичний образ), це серцевина реального, що має 2 рівня:

– перший рівень, близький до символічного порядку, це тіньова ВР афектів, які повинні супроводжувати офіційний дискурс;

– другий рівень, рівень віртуальної текстури (речі, які ми не знаємо, що їх знаємо ( упсихоаналізі безсвідомі фантазії, забобони): ВР, яка зображена наративною реальністю.

Але в той же час, зазначає С. Жижек, як це не парадоксально, реальне Реальне є самим віртуальним реальним. І дає цьому зрозуміле пояснення, наводячи приклад атракторів у фізиці: підкидуючи шматочки заліза над магнітним полем, які розсіюються по визначеній формі. Ця форма звісно, як говорить автор, не існує сама по собі, у чому саме ця ідея віртуального реального. «Це форма, вона реальна в даній області, але вона не існує сама по собі, вона просто абстрактна форма, яка структурує розташування актуально існуючих елементів навколо неї» [1] (М.А. – курсив наш).

Поставлена С. Жижеком проблема реальності віртуального дає можливість розглянути значно ширше проблему віртуальності, не зводячи її тільки до цифрового зображення, набула популярності у наукових колах. Ф.І. Гіренок [2, с. 23] вважає за доцільне взагалі розмежувати віртуальність та сучасні комп’ютерні технології та ототожнити з культурою взагалі, тобто як нові культурні технології (Р.А. Нуруллин). У широкому культурному контексті ВР розглядали П.І. Браславський, Б. Булі, П. Леві, Р. Холетон, К. Чешер тощо.

Подібні за напрямом думки судження (подолання традиційного обмеження ВР виключно внутрішньокомп’ютерними технологіями) ми також зустрічаємо у Г.Л. Смоляна, Г.М. Зараковського, В.М. Розіна, О.Є. Войскунського [3]. Автори наголошують на тому, що людина і раніше мала можливість достатньо легко потрапити у світ віртуальної реальності шляхом споглядання картини, перегляду фільму чи, наприклад, читаючи книгу. Але у перерахованих випадках, на думку дослідників, активність людини була обмежена позицією споглядача. Подолання таких обмежень, на думку авторів, і спричинило появу нових інформаційних технологій – ВР.

Література

1. Жижек С. Реальность виртуального / Савой Жижек // Відеолекція – Режим достпу: http://www.youtube.com/watch?v=JKu_WUgyu3Y

2. Гиренок Ф.И. Культура как виртуальность: событие и смысл / Ф.И. Гиренок // Виртуальные реальности. М., 1998. – 67с.

3. Смолян ГЛ. Виртуальный характер современной аудиовизуальной реальности / Г.Л. Смолян, Г.М.Зараковский, В.М.Розин, А.Е.Войскунский // Информационно-психологическая безопасность (определение и анализ предметной области). – М.: Институт системного анализа РАН, 1997. – Режим достпу:http://www.srinest.com/book_852_chapter_14_4.2._Virtualnyjj_kharakter_sovremennojj_audiovizualnojj_realnosti.html