*96526*

Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Сучасна система загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права

Наявний у науці концептуальний підхід (О. Я. Лаврів та ін.), коли за основу конструювання системи галузевих принципів національного трудового права беруться відповідні міжнародно–трудові стандарти, закріпленні в актах МОП, загалом вбачається обґрунтованим. Розроблені МОП засади, кваліфікуються в сучасній доктрині як «общепризнанные принципы международного права в сфере труда», «признанные мировым сообществом императивные основополагающие трудоправовые начала, выраженные в концентрированном виде в уставных документах и декларациях универсальных международных организаций (прежде всего ООН и МОТ), обязательные для соблюдения всеми государствами – членами этих организаций, гарантированные международно–правовыми средствами реагирования в случае их несоблюдения, определяющие вектор развития норм международного трудового права и влияющие на национальные системы трудового права и законодательства о труде» (К. Л. Томашевський).

У Декларації МОП про основні принципи й права в сфері праці від 18.06.1998 міститься своєрідний «соціальний мінімум» (М. В. Лушнікова, А. М. Лушніков), якому повинна слідувати кожна держава в межах загального мандата МОП. У Декларації заявлено, що всі держави – члени МОП мають зобов’язання дотримуватися, зміцнювати й реалізовувати в дусі доброї волі й відповідно до Уставу принципи, що стосуються основоположних прав, а саме: а) свобода асоціації й реальне визнання права на ведення колективних переговорів; b) скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці; с) реальна заборона дитячої праці; а) недопущення дискримінації в сфері праці й зайнятості. З огляду на те, що не всі держави – члени МОП ратифікували основоположні конвенції, у Декларації МОП від 18.06.1998 проголошене принципове й вкрай важливе положення: усі держави – члени МОП, навіть якщо вони не ратифікували зазначені конвенції, мають зобов’язання, що випливають із самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, сприяти застосуванню й запроваджувати в життя відповідно до Уставу принципи, що стосуються основних прав, які є предметом цих конвенцій. Декларації, на відміну від міжнародних договорів, що є обов’язковими лише для держав–членів, котрі їх ратифікували, дія декларації автоматично поширюється на всі країни, що прийняли Статут МОП, незалежно від того, ратифікували вони чи ні основоположні конвенції МОП. Слід солідаризуватися тут із твердженням Т. Д. Гурвіча про те, що загальновизнані норми й принципи міжнародного трудового права складають міжнародне «організоване соціальне право», яке регламентує діяльність МОП як керівної структури міжнародної спільності, юридично зв’язує третіх осіб, іншими словами, ті нації, які хоча й не входять у дану організацію, але є частиною вказаної спільності.

Повертаючись до висловленої в сучасній науці трудового права України позиції О. Я. Лаврів, додатково зауважимо, що означена нею система «загальновизнаних принципів міжнародного права в сфері праці» була кількісно, а значить і змістовно, безпідставно звужена. Справа в тім, що різновидами загальновизнаних принципів міжнародного права виступають основні принципи й права в сфері праці, які закріплені в міжнародно–правових документах МОП. У концентрованому вигляді вони сформульовані в установчих документах і деклараціях МОП, як–от: у Преамбулі до Статуту МОП, у Декларації про цілі й завдання Міжнародної організації праці від 10.05.1944, що є додатком до Статуту МОП, у Декларації МОП про основні принципи й права в сфері праці від 18.06.1998, у Декларації МОП про соціальну справедливість із метою справедливої глобалізації від 10.06.2008.

Зі змісту щойно перелічених актів МОП витікають наступні 6–ть загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, як–от: 1) принцип соціальної справедливості, що включає надання можливостей для всіх брати участь у справедливому розподілі плодів прогресу в сфері оплати праці, робочого часу й інших умов праці, а також прожиткового мінімуму заробітної плати для всіх, хто трудиться й потребує такого захисту; 2) принцип рівної оплати за рівну працю; 3) принцип свободи слова і свободи об’єднання працівників і наймачів як необхідна умова постійного прогресу; 4) принцип людяності (гуманізму) у сфері праці, що включає надання трудящим людських умов праці, визнання убогості загрозою для загального добробуту і визнання права всіх людей на здійснення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стійкості і рівних можливостей; 5) праця вільна і не є товаром; 6) принцип соціального партнерства, що включає рівноправ’я і співпрацю представників трудящих, підприємців і урядів. До прийняття Женевської декларації 1998 р. як основні права, що відносяться до компетенції МОП, зазвичай називалися три групи прав: свобода асоціації, скасування примусової праці й захист від дискримінації в сфері праці. До принципів, що стосуються основоположних прав у сфері праці, Женевська декларація 1998 р. віднесла наступні чотири правові ідеї: 1) свобода об’єднання й дієве визнання права на ведення колективних переговорів; 2) скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці; 3) дієва заборона дитячої праці; 4) недопущення дискримінації в сфері праці й занять. Відтак, сучасну систему загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, на наш погляд, утворюють не лише 6–ть загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, а й 4–и принципи, що стосуються основних прав у сфері праці. Означені 10–ть основоположних принципів міжнародного трудового права мають бути покладені в основу побудови системи галузевих принципів національного трудового права, про яку йдеться в ст. 3 «Основні засади правового регулювання трудових відносин» проекту ТКУ від 04.12.2007 за реєстраційним № 1108, але з обов’язковою диференціацією таких принципів за рівнем правової структуризації (сферою реалізації).