К.е.н. Шеленко Д.І., к.е.н. Якубів В.М.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Діяльність сучасного агротоваровиробника ускладнюється сукупністю факторів зовнішнього середовища, зокрема конкуренцією, ціновою недосконалістю, відсутністю каналів збуту і т.д. Тому, з метою збереження своїх позицій в галузі, сільськогосподарським підприємствам потрібно орієнтуватись на інноваційні напрями розвитку внутрішнього потенціалу.

Завдання інноваційної діяльності в агроформуваннях полягає в пошуку можливостей удосконалення технології виробництва, оптимізації організаційно–управлінського процесу, а також сфері селекції нових сортів сільськогосподарських культур.

З огляду на це, набуває актуальності питання обліку інноваційної діяльності на підприємстві. Сучасна система бухгалтерського обліку в Україні не дає однозначного тлумачення щодо методики обліку інноваційних процесів у фінансово-господарській діяльності агровиробників. Це значний недолік, що відбивається на порядку визначення собівартості продукції виробництва.

Діюча система бухгалтерського обліку, передбачає різні способи відображення витрат, пов’язаних з інноваційною діяльністю. Так, по-перше, згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, їх можна зарахувати до числа загальновиробничих витрат у складі тих, що призначені для вдосконалення технології й організації виробництва. Це, зокрема, оплата праці та відрахування на соціальні заходи, вдосконалення технології й організації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищення її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик, витрати матеріалів, комплектуючих виробів і фабрикатів, оплата послуг інших організацій тощо.

У складі загальновиробничих витрат інноваційні затрати наприкінці місяця розподіляються між окремими видами продукції. З огляду на тривалий період формування собівартості сільськогосподарської продукції (близько 1 року), такий спосіб відображення в обліку витрат на інновації має низку недоліків.

Іншим способом обліку інноваційних витрат в агроформуваннях є застосування рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Відповідно до П(С)БО 16, до цієї групи належать витрати на дослідження та розробку, відповідно до П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” [1].

Доцільно детальніше обґрунтувати поняття “дослідження” і “розробки”. Так, згідно із П(С)БО 8, йдеться про заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання нових наукових і технічних знань [2]. Під розробкою мається на увазі застосування підприємством результатів досліджень для планування і проектування нових або вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг для подальшого серійного виробництва чи використання [2]. Таке розуміння інновації близьке до того, що стосується аграрної сфери. Ще однією важливою перевагою другого способу відображення в обліку інноваційних затрат є те, що всі витрати за 94 рахунком не зараховуються до собівартості продукції, а списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Окрім двох зазначених способів відображення в обліку інноваційних витрат, у сільському господарстві рівноцінно може існувати ще один метод. Так, враховуючи можливість отримання інновацій через виведення нових сортів агрокультур (що відбувається протягом тривалого часу), доцільно, за умови систематичності, вести облік інноваційної діяльності на рахунку 23 “Виробництво”. На одному із субрахунків, наприклад 233, протягом усього періоду вирощування нового виду продукції збираються витрати, що пізніше формують собівартість винайденої продукції. Весь обліковий процес аналогічний методиці відображення витрат на основну (231 рахунок) чи допоміжну (232 рахунок) продукцію.

Таким чином, враховуючи специфічні особливості діяльності кожного окремого агроформування, необхідно самостійно приймати рішення щодо вибору методики відображення в обліку витрат, пов’язаних з інноваційною діяльністю.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”: затв. наказом Мінфіну України від 18.10199 р. № 242 і зареєстровано в Мінюсті України від 02.11.99 за № 750/4043 // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – № 11. – С. 3-7.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: затв. наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 і зареєстровано в Мінюсті України від 19.01.2000 за № 27/4248 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – № 2. – С. 3-7.