Кравченко С.А.

Сумський національний аграрний університет

Оцінка продуктивності праці та собівартості продукції зернових культур (на прикладі ТОВ „Сумські лани” Сумського району Сумської області)

Від вирішення проблем підвищення продуктивності праці та зниження собівартості виробництва продукції в сільському господарстві залежить не тільки гармонійний розвиток економічного механізму адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку, але й повноцінне задоволення потреб населення в продукції сільського господарства в цілому. Проаналізуємо показники продуктивності праці та собівартості продукції при виробництві зернових культур на прикладі ТОВ „Сумські лани” Сумського району Сумської області в динаміці в період 2005–2007 рр.

Продуктивність праці при виробництві зерна в 2007 р. порівняно з 2005 р. збільшилась на 75%. Причиною цього стало збільшення валового збору зерна на 103,47 % або на 7247 ц. при одночасному збільшенні затрат праці на 13,33% або на 6000 люд.-год. Трудомісткість виробництва 1 ц. зерна зменшилась на 44,24 %. Зменшення трудомісткості можна вважати не досить аргументованим, оскільки за даний період збільшення затрат праці відбувається при одночасному збільшенні валового збору зернових. В господарстві в останній час мало приділяється уваги підвищенню показника продуктивності праці при виробництві продукції зернових культур. В господарстві зменшився рівень матеріальної зацікавленості робітників, не досить ефективно стимулюється праця робітників.

Розрахунки свідчать, що трудомісткість виробництва 1 ц. зерна в 2007 р. порівняно з 2005 р. зменшилась на 2,84 люд.-год. Причиною цього стало зменшення затрат праці на 1 га. посіву та зниження урожайності зернових культур; зменшення затрат праці на 1 га. посіву на 83,8 люд.-год. обумовило зменшення затрат праці на 1 ц. на 5,04 люд.-год., а зниження урожайності на 5,68 ц./га. обумовило збільшення затрат праці на 1 ц. зерна на 2,2 люд.-год.

Трудомісткість виробництва 1 ц. зерна в 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшилось на 0,46 люд.-год. Зменшення затрат праці на 1 га. посіву на 3,82 люд.-год. обумовило збільшення затрат праці на 1 ц. зерна на 0,69 люд.-год. Отже вирішальним фактором, який вплинув на зниження трудомісткості виробництва зерна є зменшення затрат праці на 1 га. посіву зернових при одночасному зниженні урожайності.

Собівартість виробництва зерна відображає якість роботи господарств і визначає раціональне використання виробничого потенціалу господарства, залежить від урожайності зернових культур та грошово-матеріальних витрат на 1 га. посіву. Розрахунки свідчать, що собівартість 1 ц. зерна в 2007 р. порівняно з 2005 р. підвищилась на 11,42 грн./ц. Причиною цього стало як зменшення грошово-матеріальних витрат на 1 га., так і зниження урожайності; зменшення грошово-матеріальних витрат на 13,2 грн. на вирощування зернових обумовило зниження собівартості на 0,79 грн.; зниження урожайності на 5,68 ц./га. обумовило підвищення собівартості на 12,21 грн./ц. Собівартість виробництва зерна в 2007 р. порівняно з 2006 р. підвищилась на 7,07 грн./ц. Причиною цього стало зниження грошово-матеріальних витрат на 1 га.; зниження урожайності на 3,69 ц./га. обумовило підвищення собівартості на 8,9 грн./ц. Таким чином, збільшення виробничих витрат на вирощування зернових культур в господарстві не можна вважати обгрунтованим, оскільки їх урожайність знизилась, що в цілому відобразилось на підвищенні собівартості. Проведемо постатейний аналіз витрат (рис.).

Як видно з рисунку, собівартість 1 ц. зерна в 2007 р. порівняно з 2005 р. збільшилась на 11,42 грн. Причина в збільшенні витрат по статтях: витрати на оплату праці – 54,6 тис. грн.; відрахування на соціальні заходи – 12,2 тис. грн.; насіння та посадковий матеріал – 14,6 тис. грн.; інша продукція сільського господарства – 47,5 тис. грн.; мінеральні добрива – 24,1 тис. грн.; нафтопродукти – 12,5 тис. грн.; електроенергія – 0,7 тис. грн.; запасні частини, ремонті та будівельні матеріали для ремонту – 5,6 тис. грн.; амортизація основних засобів – 5,6 тис. грн.; інші витрати – 22,9 тис. грн., у тому числі орендна плата за земельні паї – 9,7 тис. грн. Враховуючи незначне використання мінеральних добрив, збільшення їх частки в собівартості на 24,1 тис. грн. відбувається здебільшого за рахунок підвищення закупівельної ціни на них. Господарство стало менше користуватися послугами інших організацій.

Рис. Розмір і структура витрат на виробництво 1 ц. зерна (в % до підсумку)

Умовні позначення: 1 – витрати на оплату праці; 2 – відрахування на соціальні заходи; 3 – матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції, в тому числі: 4 – насіння та посадковий матеріал; 5 – інша продукція сільського господарства; 6 – мінеральні добрива; 7 – нафтопродукти; 8 – електроенергія; 9 – запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту; 10 – оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та інші матеріальні витрати; 11 – амортизація основних засобів; 12 – інші витрати (включаючи плату за оренду), в тому числі: 13 – орендна плата за земельні частки; 14 – майнові паї.

Збільшення витрат по статті „Витрати на оплату праці” зумовлено підвищенням прожиткового мінімуму, а як наслідок і підвищення заробітної плати працівникам; а збільшення витрат по статті „Нафтопродукти” пояснюється не лише підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, але й відсутністю належного режиму економії матеріалів при витрачанні пального.

Таким чином, продуктивність праці при виробництві продукції зернових культур в досліджуваному господарстві зросла за рахунок збільшення валового збору зерна; трудомісткість виробництва зерна знизилась за рахунок зменшення затрат праці на 1 га. посіву зернових при одночасному зниженні урожайності; собівартість продукції зернових зросла за рахунок зниження урожайності зернових культур та підвищення відпускних цін на куплені запаси.