ІСТОРІЯ

Вітчизняна історія

Гирич Ярослав Миколайович

Аспірант кафедри новітньої історії України Київського Національного університету імені Тараса Шевченка

Україна та Всесоюзний перепис населення 1970 року.

Загальний перепис населення відбувся Радянського Союзу 15 січня 1970 р. спочатку планували провести роком раніше. Фінансові труднощі та неповна технічна забезпеченість його проведення змусили організаторів перенести дату його проведення на рік вперед. Підсумкові звіти було опубліковано впродовж 1972-1973 рр. в семи томах. Методологічні основи проведення обрахунку населення та організація перепису населення обговорювались на Всесоюзній нараді статистиків у квітні 1968 р.

До сфери інтересів органів статистики входила інформація про абсолютну та відносну кількість населення, його розміщення, національний склад та розподіл за мовами, освіту, сімейний стан, статево-вікова структура, розподіл за джерелами засобів існування, галузями народного господарства та родом занять. Низка показників, зафіксованих результатами проведеного перепису, порівнювались з відповідними величинами попередніх загальних переписів населення.

Головним документом, на підставі якого підбивались підсумки переписування були заповнені анкети відповідно до складеного питальника. Розробкою програми опитування опікувався зазначений конгрес статистиків, його результати було використано Центральним статистичним управлінням СРСР для створення стандартних форм переписних документів. Для суцільного опитування програма містила перші 11 запитань, а для вибіркового – наступні 7. Запитання виглядали наступним чином:

1.Відношення до глави сім’ї. 2 Для постійно тут проживаючого, але тимчасово відсутнього записати: а)причину відсутності;б) термін відсутності. 3.Для тимчасово проживаючого записати: а)місце постійного проживання; б) термін відсутності у місці постійного проживання. 4.Стать. 5.Вік. 6. Чи перебуває у шлюбі в даний час. 7.Національність (для іноземців вказати також громадянство). 8.Рідна мова (вказати також іншу мову народів СРСР, якою вільно володіє). 9.Освіта. 10.Тип навчального закладу, в якому навчається. 11. Джерела засобів існування. 12. Місце роботи (назва підприємства, колгоспу, установи або своє господарство). 13. Заняття на цьому місці роботи (посада або виконувана робота); для пенсіонерів – колишнє основне заняття. 14. Для працюючого у 1969 р. неповний рік (підкреслити працює постійно, сезонно або тимчасово також вказати тривалість роботи в місяцях у 1969 р. 15. Суспільна група 16. Скільки часу безперервно живе у даному населеному пункті ? 17. Для проживаючого тут менше ніж два роки вказати місце попереднього постійного проживання. 18. Причина зміни місця проживання.

Перепис населення проводився відповідно до демографічного та економічного стану населення на 15 січня 1970 року. Враховуючи рекомендації Статистичної комісії ООН по організації та проведенню переписів населення, рік проведення перепису мав би закінчуватись на нуль або на цифру наближену до нього. Окрім того, радянські економісти та демографи мотивували здійснення перепису потребою в інформації щодо стану населення для потреби планування розвитку народного господарства. Вибір одного з зимових місяців, пояснювався тим фактом, що в січні зазвичай спостерігається найнижчий рівень міграції населення. Ще одним аргументом на користь організації проведення всесоюзного перепису в січні стала можливість порівняння підсумків перепису з результатами обліку населення за попередній рік та можливість використання інформації перепису для розрахунків на 1969-й рік.

Органами статистики виділялось декілька категорій переписаного населення – наявне, постійне, тимчасово відсутні особи тощо. Головним елементом обліку населення в СРСР був інститут прописки, отже виходячи з усталеною адміністративної практики до категорії наявного населення зараховувались особи, що перебували в певному приміщенні на момент проведення обліку громадян. Тимчасово відсутніми вважались особи, котрі постійно мешкали у певному приміщенні, але на момент проведення перепису перебували поза межами своєї адміністративно-територіальної одиниці (Ради) за умови відсутності не більше ніж 6 місяців. Якщо термін відсутності громадянина на зазначеному місці перевищував шестимісячний термін, то його не вносили до переписних листів, а переписували серед постійного населення на новому місці проживання.

Особи, що змінили місце постійно проживання, що відбули на навчання і мешкали за місцем отримання освіти та призвані для служби в збройні сили переписувались як постійне населення за новим місцем проживання. Але ця норма не була повністю дотримана і у підсумкові звіти військовослужбовці включені не по місцю служби, а по місцю свого призову.

З підсумків перепису 15 січня 1970 року випливало, що в Україні на час його проведення в республіці проживало 47,1 млн. осіб. Згідно остаточних результатів, населення УРСР було поділене на міських та сільських жителів. У містах перебувало 25,7 млн. осіб наявного населення, а у селах – 21,4 млн. осіб. Загальносоюзний перепис населення 1970 р. зафіксував перетворення України на високоурбанізовану республіку. Рівень урбанізованості становив 55%. До єдиного повоєнного українського «міста-мільйонера» Києва, додався Харків. Абсолютна чисельність жителів Києва 15 січня 1970 р. складала 1, 632 (у 1959 р. – 1, 109) млн. осіб, Харкова – 1, 223 (953)млн. осіб. Народжуваність було зафіксовано на рівні 15,2 (у 1959 - 20,9) осіб на 1000 населення; смертність – 8,9 (7,5); природний приріст – 6,3 (13,4). Жінки становили 54,8% (55,6%) населення. Домінантною (переважаючою) національністю залишались українці – 74,7%.