11. Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, г.Київ, Україна

Показники нейродинаміки вчителів в процесі діяльності

Специфічність педагогічної праці та вимоги до неї досить широко висвітлені в науковій літературі та підручниках [3,4,5], при цьому звертається увага на властивості, які повинні бути притаманні або розвинуті у майбутніх вчителів для успішної та плідної праці. Але кожна людина має особистісні природні особливості, здібності та схильності, генетично обумовлені риси характеру або темпераменту, яки є динамічним проявленням основних властивостей нервової системи (НС) людини, тобто нейродинамічних властивостей.

Нейродинаміка людини є важливим фактором формування професійної придатності, індивідуального стилю діяльності. Існують професії, в яких властивості НС відіграють важливу роль, успішність діяльності повністю залежить від них, а навички, знання, вміння відходять на другий план (професії диспетчерів, професійних водіїв, льотчиків…). Професія вчителя не потребує жорстких обмежень за психофізіологічними нормативами, але впливає на ефективність діяльності та її «ціну». Тому здається актуальним вивчення нейродинамічних властивостей вчителів в процесі професійної діяльності, оскільки коло представників цієї професії є досить широким, а досліджень особливостей психофізіологічного стану вчителів майже не проводилося. Така робота має певну практичну значущість щодо виявленні особистісних вроджених властивостей НС людини як підґрунтя свідомого пошуку індивідуального стилю діяльності та життя. В дослідженнях прийняли участь 485 вчителів різного професійного напрямку та віку.

Комплексна оцінка психофізіологічних властивостей людини була проведена за допомогою приладу “ФОТОН” - вимір часу простої сенсо-моторної реакції на сильний та слабкий звуковий та світловий подразники (оцінюють силу нервової системи); критична частота розрізнення світлових миготінь (КЧСМ, показник лабільності НС). Теппінг-тест дозволяє оцінити силу НС та показник лабільності НС як індикатор загального психічного темпу. За бланковою методикою оцінювались: сила НС з боку процесу збудження та гальмування, оцінка рухливості нервових процесів; виявлення врівноваженості в емоційних реакціях [2]. Вибірка досліджених умовно була поділена на чотири групи: І група - вік до 29 років, ІІ група – в межах 30-39 років, ІІІ – 40-49 років, ІV – 50 років і більше.

Узагальнення експериментальних даних дослідження проявів властивостей НС як основи нейродинамічного компоненту ПФС виявило, що більшості вчителів І, ІІ та ІУ вікових груп за показником сили НС притаманні ознаки середнього прояву, що було виявлено за апаратурними методиками, теппінг-тестом та бланковою методикою, що є, можливо, найбільш оптимальним для праці вчителя. А більшість вчителів ІІІ вікової групи (40-49 р.) характеризувалися ознаками слабкої НС – 51% за бланковою методикою та 42,9% на звуковий подразник; ознаки сильної НС з боку процесів гальмування за опитувальником виявлені у 44,7% вчителів ІІІ групи.

Другу велику групу склали вчителі з проявами слабкої НС, і вона також була досить значною: сила НС (з боку процесів збудження) за опитувальником - І група – приблизно 35%, ІІ група – 37%; ІУ група – 36%; у ІІІ групі цей показник був характерним для більшості досліджених (51%). На звуковий подразник – ознаки слабкої НС виявили 25% -І група та 35% - ІІ група вчителів; на світловий подразник І вікова група – 7,4%, ІІ- 11,8% та ІІІ - 20%; за теппінг-тестом – відповідно по групах від І до ІІІ - приблизно 26%, 25%, 35% та для більшості вчителів ІУ вікової групи - понад 54%. Тобто, визначені також значні групи досліджених з ознаками слабкої за силою НС, які мають зовсім іншу „ціну” діяльності в порівнянні з представниками „сильної” або „середньої” НС.

Окремо слід відмітити, що для вчителів ІІІ вікової групи ознаки слабкої за силою НС були більш характерні (51% за бланковою методикою та 42,9% на звуковий подразник), ніж для інших вікових груп. Серед всіх досліджених вчителів найменші групи визначалися за показником сили НС з сильним проявом на світловий та звуковий подразники, та показник сили НС з боку збудження. Групи складали від 2 до 8%, а визначення сили НС за показником теппінг-тесту виявило збільшення кількості представників різних вікових груп до 11,4%-24%. Отже, в даній вибірці не виявлено значної кількості представників „сильного” типу НС, що, можливо, не є важливою професійною якістю педагогів.

Слід підкреслити, що всі вікові групи вчителів характеризувалися високою рухливістю нервових процесів, що є, вірогідно, необхідною умовою професії вчителя, дає можливість швидко реагувати та перемикати увагу на будь-які подразники або умови праці. Виявлена висока ступінь прояву врівноваженості в емоційних реакціях у вчителів І-ІІ груп, та середня ступінь прояву – у ІІІ-ІУ групах.

Таким чином, проведені дослідження психофізіологічного забезпечення діяльності вчителів та аналіз отриманих результатів ще раз свідчать про те, що серед досліджених зустрічаються вчителі з різними проявами нейродинамічного компоненту ПФС - сили нервової системи, лабільності, рухливості та інше. Для успішного виконання власної роботи вчителі з різними типологічними особливостями повинні при обранні методів роботи враховувати особистісні психофізіологічні властивості.

З іншого боку, кожна людина може досягти успіху за рахунок використання індивідуально-своєрідних засобів адаптації, які складаються з певних методів тренування з метою зміни окремих проявів властивостей НС, що не відповідають вимогам діяльності. Прояви властивостей НС консервативні, змінюються дуже повільно та в обмеженому просторі. Нервова система має таку властивість як пластичність, але важливим є „ціна” зусиль переробки природних якостей. Ймовірним є виникнення „конфлікту” між об’єктивними умовами праці та фізіологічними властивостями людини. І таке положення буде відбиватися не тільки на результатах праці, але і на психічному і фізичному стані індивіда. Відмічено [1], що виконання без помилки рухового навику при високому темпі пред’явлення сигналу давалися “інертним” дуже дорогою ціною. Позитивний результат оволодіння навиком потребував більш тривалого тренування (в порівнянні з „лабільними”) та великої напруги сил, яке досить швидко призводило до зниження працездатності людини.

Постійне подолання конфлікту між проявами природних динамічних властивостей та об’єктивною робочою ситуацією є можливим завдяки вольовій саморегуляції, постійному самоконтролю, само підпорядковуванню. Це є також одним з засобів підвищення ефективності діяльності. Конфлікт може не відбитися на успішності діяльності, але насильство над собою призводить до розвитку тривожності, напруженості, постійної втомленості, депресії, що не дозволяє людини одержати задоволення від праці, створюють загрозу зриву адаптації, розвитку захворювань.

Однак, якщо основні властивості НС є консервативними за власною сутністю, то об’єктивні вимоги діяльності є надзвичайно динамічними. Зрив адаптації за умов невідповідності природних властивостей вимогам праці з метою підвищення її ефективності можна подолати, наприклад, за рахунок розподілу праці в межах професії. В багатьох видах професій є конкретні „робочі посади” з певними вимогами. Обравши собі педагогічну діяльність, можна стати вчителем-прикметником, вчителем початкових класів, методистом, вихователем, адміністратором. Кожний з наведених видів діяльності характеризується і специфічним змістом, і процесом праці, розрізняються вимогами, що пред’являються до професійно важливих якостей працівника. Людина має змогу обрати собі той вид педагогічної діяльності, якій відповідає його індивідуальності та властивостям НС та темпераменту. В цьому аспекті має відображення відносна професійна придатність. Отже, внутрішньо професійна диференціація може слугувати як шлях пристосування людини з різними властивостями НС до вимог професії, що також сприяє підвищенню ефективності діяльності.

Діяльність вчителя практично завжди проходить в умовах психічної напруги. Перенапруження нервових процесів може викликати зриви нервової діяльності, виникнення нервових захворювань. Неврози та розлади серцево-судинної системи можна віднести до професійних хвороб вчителів. Тобто, межі можливих змін нейродинамічних властивостей обумовлені природними морфо-функціональними особливостями нервової системи, і людину з ознаками слабкої нервової системи неможливо перетворити в „сильну”, інертного – в лабільного.

З другого боку, одна і та ж робота в різних ситуаціях та різних умовах виконання потребує від людини не однієї динамічної особливості, а цілого комплексу іноді протилежних за значенням особливостей. Так, слабкість НС є сприятливою для монотонної діяльності, наприклад, перевірка домашніх завдань вчителем, але тривале виконання такої праці потребує високої працездатності.

Головну роль щодо забезпечення успішності професійної діяльності відіграє психічна адаптація. В літературі [6] запропоновані основні засоби боротьби зі стресом – релаксація, концентрація, ауторегуляція дихання, які діють на весь організм в цілому і - відповідно системним принципам – відбиваються на функціональному стані нервової системи.

Таким чином, проведені дослідження психофізіологічного забезпечення діяльності вчителів та аналіз отриманих результатів свідчать, що вчителі мають широкий спектр проявів нейродинамічного компоненту ПФС - сили нервової системи, лабільності, рухливості. З метою успішного виконання власної роботи, підвищення ефективності праці зі зниженням “ціни” діяльності вчитель повинен використовувати різні засоби, індивідуальні для кожного. Робота педагога пов’язана з людьми, і вона взагалі неможлива без активної роботи над собою – власним характером, поведінкою, ставленням до оточуючих, звичками. Не існує прямих засобів корекції проявів властивостей нервової системи, оскільки вони в основі своєї природні, хоча можуть змінюватися дуже повільно впродовж життя, або треба прикладати певні зусилля або волю щоб пристосувати свій характер до об’єктивних умов праці. Педагог повинен бути готовим виробити свій особистісний стиль діяльності з урахуванням індивідуальних властивостей НС та вимог обраної професійної спрямованості. А для цього вчитель, педагог повинен діяти як психолог не тільки по відношенню до дітей, а ще і до власної особистості, обрати методи психофізіологічної допомоги, корекції з метою профілактики стресу та проявів дезадаптації, збереженню здоров’я, а через це - підвищенню ефективності своєї праці.

Література:

1. Акимова М.К. Козлова В.Т. Психофизиологические особенности индивидуальности школьников: Учет и коррекция //Учеб. пособие для студ. высш. уч. завед. – М.: Издательский центр «Академия», 2002, -160 с.

2. Завадська Т.В. Нейродинамічний компонент системи забезпечення діяльності: теоретичні та методичні підходи //“Актуальні проблеми психології. Том V. Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Частина 2. За редакцією С.Д. Максименко – Київ, 2003, с. 41- 48.

3. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос А.Ф., Самещенко О.Г., Семиченко В.А., Тарасович Н.М. Педагогічна майстерність. //Підручник під. ред. І.А.Зязюна, - К., “Вища школа”, 1997, -349 с.

4. Кузьмина Н.Ф. Очерки психологии труда учителя.-Л.,Из-во Ленинградского ун-та, 1967. –183 с.

5. Кузьмина Н.В., Кухарев Н.В. Психологическая структура деятельности учителя. – Гомель, Гом. ун-т., 1976, -57 с.

6. Психофізіологічне забезпечення бойових підрозділів в екстремальних умовах. Методичний посібник // під. ред. М.С.Корольчука,- К., 2001- 175 с.