Економічні науки

8. Математичні методи в економіці

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

Копчинська В.В.,

старший викладач кафедри «Економічної кібернетики»,

Інститут підприємництва і сучасних технологій

В останні роки у широкого кола підприємців і фахівців значно зріс інтерес до проблем ризику. Тому проблема сутності антикризового управління наразі одна з найбільш актуальних. Формування ринкових відносин в Україні активізувало дослідження ризику бізнесу, зокрема підприємницького, страхового і банківського, що знайшло відображення у ряді робіт як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: В.В.Вітлінський, П.І. Верчено, В.М. Гранатуров, А.М. Дубров, Е.М. Коротков, Б.Койлі, Б.А. Лагоши, М.Г. Лапуста, В.І. Малихін, С.І. Наконечний, Т. Райс, В.П. Савчук, Н.Е. Соколинська, Е.Ю.Хрустальов, В.А. Чернов, В.В. Черкасов, Л.Г. Шаршукова, О.І. Ястремський та інших. Разом з тим проблема ризиків залишається малодослідженою – немає досить ясних понять про сутність ризику бізнесу, його різновидів, сфери використання, засобів управління ризиком. Тому постає питання щодо вибору методів зниження та оцінки ризиків. Усе це обумовлює необхідність нового підходу до антикризового управління економічними процесами, у якому враховуються невизначеність результатів господарських рішень, неминучі фактори ризику.

На нашу думку, антикризовий менеджмент – специфічна управлінська діяльність щодо кризового стану на підприємстві. Однією з найбільш ефективних форм забезпечення антикризового менеджменту є моделювання антикризових стратегій та побудова на їх основі механізмів подолання кризи.

На даний час теорія ризику та економічна практика виробили низку окремих показників кількісної оцінки ступеня ризику, серед яких фінансові коефіцієнти широко використовувані. Низку показників ступеня ризику можна поділити на такі, що характеризують міру ризику в абсолютному чи у відносному виражені. Наголосимо, що цей вибір залежить від сфери економічної діяльності, від цілей дослідження, від прийнятої системи гіпотез, від інформаційної ситуації, а також від його екстравертності чи інтравертності тощо [3, с.82].

Запропонована реструктуризована схема приватного підприємства (рис. 1).

Джерело: доповнено і уточнено автором із використанням [7, с. 184]

Рис. 1 Схема реструктуризованої частки підприємства

На рис. 1 видно, що односпрямовані матеріальні потоки діють тільки між блоками розробки і реалізації, не торкаючись підприємства, що зменшує транспортні витрати і прискорює переробку матеріальних ресурсів розробки проектів. На першому етапі обсяг закуплених матеріалів М₁ еквівалентний коштам плюс прибуток першого етапу , тобто . Відповідно, матеріальний потік М₂ еквівалентний (1+k) М₁, потік М₃ – (1+k) М₂, потік М₄(1+k) М₃, тобто Грошовий потік буде еквівалентний матеріальному потоку М₄, або тобто У загальному вигляді, якщо число етапів позначити через m, то Загальна сума коштів приватної фірми без обліку витрат після завершення циклу і є Позначивши частку витрат , одержимо чистий доход

(1)

Для порівняння ефективності структурної перебудови віднесемо доход до доходу . Одержимо коефіцієнт ефективності Э реструктуризованої схеми щодо існуючої:

(2)

За умови, що частка витрат і вихідні грошові кошти однакові:

.

Тоді У реструктуризованій схемі діє чотири етапи циклу «розробка - реалізація», тобто m = 4. В існуючій схемі – два етапи: n = 2. Старіння інформаційно-матеріальних потоків, які частково організує підприємство, визначає строк окупності запропонованої технологічної схеми. Він дозволяє прогнозувати прибуток, що можна отримувати від реструктуризованої системи, у вигляді випадкової величини. Розробка варіантів рішень як стадія процесу керування характеризується тим, що для кожного варіанта рішення розглядаються межі можливого негативного прояву ризику.

На основі узагальнення поглядів дослідників на складові методів оцінки ризику для приватних підприємств пропонуємо схему організації розробки і реалізації проектів, де додатково включені блоки створення суб'єкта підприємницької діяльності і торговельних мереж. Присутність у схемі єдиного інформаційного потоку поліпшує ефективність матеріально-грошових потоків та зменшує ризик при реалізації та впровадженні проектів підприємства. В основі дії економіко-математичної моделі лежить можливість передбачати розвиток стану підприємства, керуючись теорією ризиків, застосування якої дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Література

1. Антикризисное управление: Учеб. пособие для техн. вузов / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др. Под ред. Э.С. Минаева, В.П. Панагушина; Моск. гос. авиац. ин-т (техн. ун-т).-М.: ПРИОР,1999. - 432 с.

2. Грязнова А.Г. Антикризисный менеджмент. - М.: ЭКМОС, 1999. - 366с.

3. Економічний ризик: ігрові моделі: Навч. Посібник /В.В.Вітлінський, П.І. Верчено, А.В. Сігал, Я.С. Наконечний; За ред.. д-ра екон. наук, проф.. В.В. Вітлінського. – К.: КНЕУ, 2002. – 446 с.