Аспірантка Науково-технічного комплексу статистичних досліджень, м. Київ
Так, за весь період співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) (станом на 01.05.2006 р.) Україна отримала кредитних ресурсів на загальну суму більш як 11 млрд. доларів США, в тому числі від Міжнародного валютного фонду - 4,41 млрд. (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення), Міжнародного банку реконструкції та розвитку - 4,3 млрд., Міжнародної фінансової корпорації - 470 млн. та Чорноморського банку торгівлі і розвитку - 97,5 млн. доларів США, а також від Європейського банку реконструкції та розвитку - близько 2,27 млрд. євро [1]. При цьому слід зазначити, що одним із основних типів проектів розвитку економік, які реалізують міжнародні фінансові організації у країнах-реципієнтах, є надання технічної допомоги [2].
Міжнародна технічна допомога надається Україні відповідно до укладених
з донорами міжнародних договорів та з урахуванням спільно визначених
стратегічними програмами пріоритетних напрямів техніко-економічного
співробітництва. Безпосередньо одержувати міжнародну технічну допомогу згідно з
проектом (програмою) може резидент України (фізична або юридична особа), яка є
реципієнтом цього проекту. Управління цими програмами та процесами можливе лише за
наявності якісної і всебічної статистичної інформації.
В даний час міжнародна технічна допомога розглядається як невід’ємна
частина глобальних і національних програм, засіб укріплення людського
потенціалу і створення для цього необхідних умов. Міжнародна
технічна допомога робить значний вплив на соціально-економічні процеси, що
відбуваються в Україні. Світовий досвід, що набувається Україною в
рамках міжнародної технічної допомоги, сприяє підвищенню інституційної
спроможності органів державної влади, приватного сектору економіки та об'єднань
громадян щодо формування демократичного суспільства та самодостатньої
соціально-орієнтованої ринкової економіки, прискорює міжнародну інтеграцію.
Аналіз стану надання
міжнародної технічної допомоги дає підстави констатувати, що політика в цьому
секторі економіки України багато в чому базується на теоретичних постулатах та
носить хаотичний, несистемний, часто суперечливий характер.
Зокрема, через недоліки організаційного
та інституціонального характеру не вдалося повною мірою використати можливості,
які дає співробітництво з МФО. Передусім це стосується реалізації інвестиційних
проектів Світового банку - за роки співробітництва використано менш як 0,43
млрд. доларів США, що становить 28,1 % запропонованих на інвестиційні цілі ресурсів
(1,53 млрд. доларів США).
Насьогодні потребують розв'язання
проблеми, пов'язані з пасивною позицією Української Сторони під час ініціювання
проектів, тривалістю та складністю процедури їх підготовки і реалізації,
зниженням ефективності використання позик, що надаються МФО. Зазначені проблеми
істотно впливають на структуру проектного портфеля Світового банку, який на
даний час включає значну кількість інституціональних неприбуткових проектів.
Підвищення ефективності використання
фінансових ресурсів, що надаються МФО, потребує удосконалення законодавства,
яке регулює питання щодо процедури підготовки та реалізації проектів,
здійснення місцевих запозичень та надання державних гарантій, удосконалення
системи управління, підвищення якості та поліпшення структури проектних
портфелів МФО.
Таким чином, подальший розвиток співробітництва з МФО повинен ґрунтуватися на таких принципах, як підвищення якості комплексної експертизи проектних пропозицій, зокрема стосовно доцільності залучення фінансових ресурсів МФО для підтримки загальнодержавних та галузевих програм розвитку; концентрація фінансових, технічних і консультативних ресурсів, що надаються МФО та донорами міжнародної технічної допомоги, на пріоритетних напрямах проведення економічних та соціальних реформ.
Література
|
1. |
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня
2006р. №844 “Про затвердження Стратегії співробітництва з міжнародними
фінансовими організаціями на 2006-2008 роки”. |
|
2. |
Манцуров І.Г. Статистика економічного зростання та
конкурентоспроможності країни: Монографія. –К., КНЕУ, 2006. –392с. |