Остапко А.М.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

Торгівля нафтою та нафтопродуктами у структурі національної економічної безпеки

Розвиток національного ринку нафти і нафтопродуктів визначається багатьма чинниками, що формують попит на нафту і її пропозицію. Попит на нафту визначається насамперед темпами росту національної економіки, а також низкою інших факторів, до числа яких відносяться структурні характеристики попиту на нафту, енергоємність економіки, кліматичні умови, рівень ефективності енергоспоживаючих технологій і відносна конкурентноздатність інших видів палива. Пропозиція нафти на ринку визначається попитом, геолого-технологічними факторами, структурними характеристиками національного і світового виробництва й експорту/імпорту нафти, а також низкою інших факторів, включаючи фактори випадкового характеру. Ціни на внутрішнього ринку на нафту, формуючись під впливом світового попиту та пропозиції, здійснюють зворотний вплив, як на внутрішній попит, так і на пропозицію нафти. Надзвичайно високі нафтові ціни стримують економічне зростання і збільшення попиту. При цьому також стимулюється заміщення нафти іншими видами палива. Одночасно високі ціни стимулюють збільшення виробництва або імпорту нафти. У результаті такого обмеження попиту і розширення пропозиції створюються передумови для зниження світових, а отже і внутрішніх цін на нафту. При низьких цінах на нафту, навпаки, стимулюється попит і скорочується пропозиція. Як результат, створюються передумови для наступного росту нафтових цін. Таким чином, спостерігаємо взаємозалежність ділової активності та стану кон’юнктури ринку нафти і нафтопродуктів. Стабільність світового і національного обміну нафтою і нафтопродуктами виступає гарантією забезпечення сталого розвитку національних економічних систем, що в свою чергу є одним зі структурних елементів національної економічної безпеки.

Проблеми національної економічної безпеки виникають водночас з початком формування нових національних інтересів у політичному, соціально-економічному та інших проявах державності.

Актуальність дослідження питань забезпечення економічної безпеки України через удосконалення торгівлі нафтою і нафтопродуктами на національному рівні зумовлена низкою чинників, серед яких слід виокремити наступні: 1) залежність всіх секторів національного господарства від імпорту нафти та нафтопродуктів; 2) неефективність та відсутність мотивації впровадження енергозберігаючих технологій в окремих галузях національного господарства; 3) прямі загрози політичній незалежності держави через зовнішні тиски при прийнятті внутрішньополітичних рішень; 4) збитки через втрату права власності національних суб’єктів господарювання на підприємства нафтопереробної галузі, а також через недовантаження наявних виробничих потужностей та нафтотранспортної системи України.

Торгівля нафтою та нафтопродуктами є невід’ємною складовою національної економічної безпеки через виконання функції забезпечення національного господарства сировиною та паливом, що формують підґрунтя сталого розвитку економічної системи та спроможності країни захищати свої національні інтереси посередництвом зовнішньої політики.

Національна економічна безпека торгівлі нафтопродуктами представляє собою здатність національної економічної та політичної систем забезпечити необхідні умови для адекватного виробничим відносинам обміну продуктами нафтопереробки через розробку та реалізацію загальногосподарської національної стратегії і комплексу заходів щодо забезпечення сталого розвитку держави з метою реалізації комерційного інтересу та задоволення потреб у сировині і паливі суб’єктів господарювання. Таким чином, національна економічна безпека торгівлі нафтою та нафтопродуктами є умовою досягнення енергетичної безпеки держави.

Економічна безпека торгівлі нафтопродуктами може розглядатись також як ступінь доступу до ринку нафтопродуктів, потрібних для підтримання умов добробуту та влади.

Існує низка об’єктивних та суб’єктивних чинників, що загрожують національній економічній і енергетичні безпеці і діють у сфері торгівлі нафтопродуктами. Так, до об’єктивних чинників можна віднести той факт, що Україна є чистим імпортером нафти і власний видобуток відшкодовує лише 16-20 % потреби країни в сирій нафті. Україна одержує велику частину (більш 96 %) сирої нафти з Росії.

Українські нафтопереробні заводи були спроектовані для переробки російської сирої нафти з високим виходом топкового мазуту. Ця застаріла технологія нафтопереробних заводів є нині головною перешкодою для диверсифікованості постачань. Крім того, в Україні 70% родовищ є важко розроблюваними: дві третини цих запасів розташовані на глибині, що перевищує 2,5 км, що робить дослідження і видобуток надто дорогими.

Українські нафтопереробні заводи мають надлишкову потужність: вони фактично переробляють лише 17-21 млн. т. (124-153 млн. бар.) сирої нафти на рік, у той час як їхня проектна потужність складає близько 51 млн. т (372 млн. бар.) на рік.

Українські нафтопереробні заводи не відповідають вимогам міжнародних стандартів. Ступінь очищення, отримані світлі продукти варіюють від 47 % до 70%. Переробка світлої нафти з низьким умістом сірки в Україні дає продукти низької якості, як по кількості, так і по якості. Таким чином, це є менш привабливим на світових ринках, чим продаж сирої нафти.

Низький рівень переробки українських нафтопереробних заводів може розглядатися як перешкода в диверсифікованості постачання нафти і підвищенні енергетичної безпеки.