Кугаткіна Ольга Юріївна Аспірантка кафедри міжнародного менеджменту

Київський Національний Економічний Університет ім. Вадима Гетьмана

Економічна безальтернативність прямих іноземних інвестицій в економіку України

В основі всієї економічної науки лежить одна концептуальна аксіома: потреби суспільства безмежні, а наявні ресурси обмежені. З огляду на це однією з основних задач економіки є одержання максимально можливого ефекту з максимально повним і максимально ефективним використанням усіх ресурсів. Збільшення потреб, вичерпання традиційних ресурсів, збільшення чисельності населення обумовлюють вирішення задачі економічного зростання та підвищення ефективності економіки. Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення. В економіці застосовується два методи обчислення економічного росту: економічне зростання країни обчислюється як зростання обсягів виробництва, тобто зростання її ВНП з однієї сторони; з іншої сторони економічне зростання може трактуватися як зростання доходів на душу населення. Дані два підходи до визначення економічного росту відбивають різні якісні аспекти: розуміння економічного зростання країни як зростання її ВВП насамперед зорієнтовано на економічну потужність країни в цілому, без урахування рівня життя її окремих громадян. Розуміння економічного росту країни як росту рівня доходів на душу населення припускає, насамперед, акцент на соціальних аспектах, тобто пріоритети віддаються саме показнику рівня життя населення.

У самому загальному виді економічне зростання означає кількісну і якісну зміна результатів виробництва і його факторів (їхньої продуктивності). Своє вираження економічне зростання знаходить у збільшенні потенційного і реального валового національного продукту (ВНП), у зростанні економічної потужності країни. В економічній теорії прийнято виділяти фактори, що лежать як на стороні сукупного попиту, так і на стороні сукупної пропозиції: кількість і якість природних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; рівень технологічності основного капіталу (якісний склад інвестицій в основний капітал).

Сучасна ситуація в економіці України потребує вирішення таких кардинальних та взаємопов’язаних проблем як подолання кризових явищ у діяльності підприємств, переходу до ринкових форм і методів господарювання та виходу вітчизняних підприємств реального сектору економіки України на траєкторію сталого зростання. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без ефективної структурно-інвестиційної політики перебудови економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. Перспективою виходу підприємств України на траєкторію сталого зростання може бути створення потужної виробничої бази за участю інвестованого капіталу, в основі якої повинні лежати передові технології, новітня техніка, організаційно нові форми праці. Проблема обмеженості інвестиційних ресурсів для забезпечення необхідних темпів економічного зростання вкрай актуальна для України, що зокрема може бути проілюстровано за допомогою графіку 2.1, на якому представлений бажаний рівень інвестиційних вкладень в економіку України (необхідний для виходу на рівень ВВП у 300 млрд. дол.. США на рік, що відповідає рівню ВВП економічно розвинених європейських країн) та можливий рівень інвестицій, визначений на підставі екстраполяції у майбутньому існуючих тенденцій щодо обсягів інвестування в основний капітал в Україні. Представлені прогнози чітко показують, що в Україні має і матиме місце у майбутньому дефіцит інвестиційних ресурсів, потрібних для виходу на необхідний рівень зростання ВВП. У свою чергу обмеженість економічних ресурсів ставить країну перед проблемою пошуку додаткових джерел фінансування. Одним з них є прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що дають ряд переваг у порівнянні з національними джерелами капіталу, оскільки дозволяють забезпечити організацію фірм, впровадження ноу-хау і нових форм менеджменту, створення нових робочих місць і активізацію виробничого циклу, стимулюють розвиток малого бізнесу і т. п.

Рис 1. Аналіз інвестицій в економіку України, млрд. грн.

Отже, в умовах значного дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів в Україні актуальним стає залучення іноземних інвестицій, необхідність яких обумовлена низкою причин:

1. По-перше, іноземні інвестиції поповнюють обмежені внутрішні заощадження та сприяють фінансуванню на мікрорівні (підприємство), мезорівні (галузь) та макрорівні.

2. По-друге, вони забезпечують обмін виробничим досвідом, виробничими та управлінськими технологіями, патентами, ліцензіями, ноу-хау.

3. По-третє, іноземні інвестиції полегшують доступ українських підприємств за участю іноземного капіталу до зовнішніх ринків.

4. По-четверте, прямі іноземні інвестицій володіють рядом безспірних переваг у порівнянні із альтернативними джерелами інвестування, зокрема – у порівнянні із портфельними інвестиціями та міжнародними кредитами для України. Якщо говорити про переваги ПІІ у порівнянні із портфельними інвестиціями, то ключовою із них, з нашої точки зору, є більш стабільний та більш прогнозований характер прямих інвестицій, на відміну від портфельних, які дуже чутливі до багатьох зовнішніх факторів. До того ж, досвід країн ПСА наглядно свідчить про те, наскільки сильний негативний вплив на економіку приймаючих країн може спричинити різкий відхід портфельних інвестицій у разі зміни ринкової кон’юнктури. Якщо говорити про переваги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у порівнянні із міжнародними кредитами, то до ними можемо віднести більш низьку вартість залучення інвестиційних ресурсів, в більшій мірі цільовий характер прямих інвестицій, можливість залучення із ПІІ не лише грошових коштів, а також нових виробничих та управлінських технологій, патентів, ліцензій, ноу-хау і т.п.

Досліджуючи сучасний стан розвитку економіки України можемо виділити низку наступних системних факторів, що обумовлюють об’єктивну потребу вітчизняних суб’єктів господарювання в інвестиційних ресурсах та джерелах їх формування, у т.ч. і за рахунок прямих іноземних інвестицій:

1. Домінування у багатьох галузях промисловості (насамперед сировинних) тенденції до підвищення ступеня використання існуючих виробничих потужностей із застосуванням переважно застарілих технологій. Як наслідок, структура економіки України характеризується високою часткою сировинних галузей промисловості та високою матеріаломісткістю промислового виробництва. Так, у 2004 р. частка матеріальних витрат складала 68,1 % загальних витрат, а в обробній промисловості цей показник був значно вищим - 79,0 %. Це свідчить про обмеженість можливостей національної економіки до розширеного відтворення та звуження її інноваційних можливостей. У свою чергу вирішення даної проблеми потребує серйозних інвестиційних вливань, якими в умовах обмеженості внутрішніх джерел фінансування як раз і мають стати прямі іноземні інвестиції.

2. Недостатність кредитування інвестиційних потреб національної економіки, невідповідність напрямів кредитування вимогам структурної модернізації. У структурі внутрішніх кредитів в економіку України частка кредитів в інвестиційну діяльність у 2005 р. складала лише 15,6 % загальної суми наданих кредитів (22,38 млрд. грн.), а для суб'єктів господарювання - 12,3 % (13,54 млрд. грн..). Найбільші обсяги кредитів спрямовано суб'єктам господарювання такого високорентабельного сектору економіки, як торгівля (39,9 %), тоді як в обробну промисловість було спрямовано лише 27,9 % кредитів, сільське господарство - 7,5 %. Недостатній рівень виконання інвестиційної функції внутрішнім кредитним ринком спричиняє необхідність пошуку сторонніх джерел фінансування інвестиційних потреб економіки України, якими знову ж таки повинні стати іноземні інвестиції.

3. Характерною проблемою вітчизняних промислових підприємств є низький рівень технічного розвитку, застаріла матеріально-технічна база та відчутність інвестицій для оновлення техніко-технологічного потенціалу, від якого у першу чергу залежать як кількісні параметри (обсяги виробництва продукції), так і якісні параметри (якість та конкурентоспроможність продукції) роботи підприємств. Рівнем технологічного розвитку Україна значно поступається не лише високорозвиненим країнам (ЄС, США чи Японія), а також Росії та майже усім країнам Центральної та Східної Європи.

Отже, зростаюче технологічне відставання значної частини української промисловості не залишає ніяких сумнівів в актуальності економічних проблем технологічного розвитку промислового виробництва, які можуть бути вирішені завдяки прямим іноземним інвестиціям, процес залучення яких буде супроводжуватись трансфертом сучасних виробничих та управлінських технологій, що в кінцевому рахунку сприятиме підвищенню глобальної конкурентоспроможності української економіки.

Література:

1. Дайкер Д. Прямі іноземні інвестиції в країнах з перехідною економікою: глобальний контекст // books.dovidka.com.ua/images/f52.pdf

2. Економіка України в після виборчий період та порядок денний для уряду/ Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін. – К.: НІСД, 2006.- С.3. – 114с.

3. Інвестиційна привабливість галузей народного господарства України //Урядовий портал - www.kmu.gov.ua

4. Осецький В.Л. Інвестциійї та інновації: проблеми теорії і практики. Монографія. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 412с

5. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України. – К.: Ін-т економіки та прогнозування, 2006. – 627с.