Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Групи германських фонопарних етнонімів

Найпростіший спосіб творення нових етнонімів на пов’язані спільним походженням етноси полягає в фонопаруванні висхідного етноніму, коли йому замінюють називника - першого приголосного.

Оскільки спільнота поділяється на шість гілок, то потрібними виявляються шість фонопар етнонімів, тобто 12 етнонімів. Проте, фонопару етнонімів можна творити двома способами: 1-ий тип, коли брак називника (нульовий називник) чергується з його наявою (цілий називник); 2-ий тип, коли чергуються два різні називники. Зрештою, 1-ий тип можна вважати передфонопарою, а 2-ий тип дійсною фонопарою. З іншого боку, словотвір ув етнонімії може покладатися й на складний засіб - семопарування етнонімів, коли пару етнонімів пов’язує не їхня фонетика, але семантика, їхня чи їхніх епонімів. То ж, кожна гілка поділяється на чотири групи, дві (1-а й 3-я) з фонопарами етнонімів та дві (2-а й 4-а) з семопарами етнонімів. Цілком зрозуміло, що фонопари етнонімів легко помітити, до того ж, відразу в усіх індоєвропейських спільнот, що неодмінно спонукає до їхнього зіставлення та вияву цілої низки особливостей у спільнот, їхніх груп, гуртів тощо. Проте, важливим є огляд особливостей фонопар етнонімів кожної спільноти, коли вони перебувають в своєму природньому середовищі, тобто в групі.

Оглянемо групи з фонопарами етнонімів германської спільноти, спершу 1-го типу. Фонопара етнонімів r-гілки амброни - кімври ніби має дублера - фонопару етнонімів омброни - сугамбри. Про амбронів кажуть, що вони приєдналися до кімврів і тевтонів на боротьбу з Римом. Омбронів уважають гілкою бастарнів, що побутували вздовж річки Прут до дельти Дунаю. Кімври побутували на півночі півострова Ютланд, а сугамбри - між річки Зіг та Рейн.

У фонопарі етнонімів l-гілку спостерігаємо потроєння першого етноніму замість нормативного потроєння другого етноніму. Англи в 1-ому ст. н. д. побутували на північ від нижньої Ельби, а в 3-4-ому ст. - на північ від теперішнього Шлезвіґ-Гольштейну. Потім, вони переселилися до Британії (6-е ст., королівства Східна Англія та Нортумбрія). Про англиваріїв лише згадують без подробиць. Ангіли побутували на острові Бритій поруч із фісонами та бритонами. Вангіони спершу побутували на правому березі Рейну в середній його течії, а в 1-5-ому ст. - на лівому березі, в районі теперішнього Вормсу.

Фонопару n-гілки та її групу вже з’ясовано, оскільки вони містять гілкову самоназву. Ангривари в 1-ому ст. н. д. побутували між річки Емс та Везер. Про три інші племені - омани, кени й кемани лише згадують. Місце в групі етноніму „ангривари” засвідчує, можливо, й місце в сусідній групі етноніму „англивари”.

Фонопару v/b-гілки складають етноніми уби - віспи з германською варіацією препозиту в другому етнонімові (гр. теспії, іран. каспії, ілір. месапи тощо). Уби в 1-ому ст. н. д. переселилися на лівий берег Рейну (район теперішніх Бона та Крефельду). Про віспів лише згадують, як і про пармекампів, що разом із кампсіанами, що побутували західніше Ельби, складають додаток до фонопари. А втім, згадують, також, етнонім „адрабекампи”. Зважимо й на те, що германський етнонім „нордальбінґи” відбиває первісний вигляд основи фонопарних етнонімів зазначеної гілки -alb-, пор.: клт. альбіони, іт. Альба Лонга, ілір. альбаной.

До фонопари етнонімів m-гілки належить її самоназва едуси - фундуси. Пару їм складуть етнонім вигляду HVc- та його варіація з називником, як у свого колеги байми ≈ фундуси (б- ≈ ф-). Едуси побутували в 1-ому ст. н. д. на півдні Ютланду, як і фундуси. Хаймів, що побутували на східному березі річки Емс, зараховують до бруктерів. Байми побутували в Богемії.

Фонопару d/t-гілки становлять етноніми гаруди - свардони. Перші оселилися в 2-ому ст. н. д. на річці Ельба; інші - на півдні Ютланд. Колегами тих етнонімів мають бути відповідники етнонімів важливого племені та його осередку, напр., гр. абанти - афіняни. У германців ту пару складають, імовірно, етноніми тевтони - нуїтони, де перший зазнав метатези, а обидва отримали називника, іншого, ніж у другого, оскільки саме ті звуки беруть участь у метатезі: teutones ← t-euton- ← *(t-)euont-; nuithones ← n-uithon ← *(n-)uithon-.

гр.	інд.	балт.	слов.	ілір.	герм.
abantes athēnaioi	avanti Ujjayinī	*ventai Ventspils	в’ятичі ...	avendeati ...	teutones ? nuithones ?

Тевтони побутували в Північній Германії. У 2-ому ст. до н. д. вони разом із кімврами рушили на південь до Риму. При Акві Секстії (теп. Екс у Провансі) війська Гая Марія 102-го року знищили їх. Від 4-го ст. „тевтонами” іноді називають усіх германців. Нуїтони побутували на півдні Ютланду.

Відтак, перейдемо до розгляду етнонімів фонопар 2-го типу. Фонопара етнонімів 2-го типу r-гілки має бути, певно, взірцем фоноквартету етнонімів із потроєнням другого етноніму фонопари. Проте, фоноквартети етнонімів виявляються притаманними 3-ім групам лише чотирьох спільнот - германці, слов’яни, греки та фракійці. У розглядуваній групі германці вдаються до заступленого етноніму, як і греки, проте, в двох з трьох етнонімів замінюють називника на інший плавний (фонопари етнонімів із чергуванням плавних називників є притаманними кельтам). Заступлений етнонім походить, певно, від імені бога, пор.: герм. Локі; клт. (ірл.) Луг, (брит., галь.) Лугус, (вал.) Ллудд (або Нудд); слов. Лихо однооке; кар.-фін. Лохі; а також, етноніми слов. лужичани - руг’яни. Про тевріохемів лише згадують. Під проводом лугів утворилося східне „нове плем’я” на північ від Карпат, між Одрою та Віслою. Руги спершу побутували на терені Норвегії, потім, на балтійському узбережжі; у 5-ому ст. - в Панонії, та, нарешті, рушили до Італії (з Одоакром і Теодоріхом). Ульмеруги „острівні руги” побутували на острові в гирлі Вісли. Вони відокремилися, звісно, від ругів, проте, певно, як окремий і рівний підрозділ.

гр.	герм.	слов.	інд.
teukroi lokroi ep. lokroi op. lokroi oz.	tevriоchaimai lugi rugi ulmerugi	tyverci sievera sevirci severi	turvasu tittira sauvīra abhīra

Взірцем фоноквартету в германців стає група фонопари l-гілки, щоправда, без описових препозитів. Наганарвали були одним з найзначніших германських племен. Вони побутували на північ від Карпат, між Одрою та Віслою. Тайфали побутували на Середньому Дунаю. У 4-ому ст. давні автори залучали їх до значних племен. У 5-ому ст. тайфали посунули на захід до Галії. Остфали й вестфали в 3-4-ому ст. ввійшли до складу „нового германського племені” - сакси, побутуючи між річки Рейн та Ельба. У сер. 5-го - першій пол. 6-го ст. вони (здебільшого, остфали) переселилися до Британії (англо-саксонське завоювання). Вестфали побутували між річки Рейн та Везер; тепер частина землі Північний Рейн - Вестфалія.

Антиподом груп „плавних” гілок виявляється група d/t-гілки, де фонопара етнонімів перетворюється на фоноквартет, але з потроєнням першого етноніму. Гілкою алеманів уважають летів, що побутували в 4-5-ому ст. в Галії, як і лентіенси. Про ланціонів або лангіонів лише згадують. Квадів уважають гілкою свевів, що побутували між Карпатами та Середнім Дунаєм у Богемії.

Етноніми фонопари v/b-гілки переходять на парні позиції під тиском етноніму „свеви” та, певно, „семнони”. Бури побутували в 1-ому ст. у верхів’ях річки Одра, а куріони в 2-ому ст. - південніше Тюрінзьких лісів. Етнонім „свеви” вважають збірною назвою низки племен на північному сході Германії. У 1-ому ст. до н. д. їх розбито Цезарем. У 5-ому ст. їхня частина переселилася до Піренейського півострова, створивши своє королівство (наприкінці 6-го ст. його захопили вестготи). Гілкою свевів уважають семнонів, що побутували між Ельбою та Одрою (в районі теперішнього Бранденбургу). Згодом вони переселилися до південно-західної Германії. Етнонімів „свеви” (або „свеби”) й „семнони” пов’язано фонетичною будовою: s-v-b та s-m-n.

Фонопара етнонімів m-гілки скидається на повний фоноквартет, проте, патронімічний показник поділяє чотири етноніми на дві пари: марси - марсаки та марсигни (← *марсинги) - марвінги. Марси побутували між Рейном, Ліпе та Емсом; марсаки - поруч батавів у дельті Рейну; марсигни - в північній Богемії біля витоків Ельби; марвінги сусідили з маркоманами.

Плем’я варисти за джерелами звали, також, наристи або нуаристи. Його етнонім може очолити фонопару етнонімів n-гілки. Пару йому може скласти етнонім „норики”. Додатковими могли б бути етноніми „нервії” (кельтизовані германці) та „нертереани”. Варисти чи наристи побутували берегом Дунаю, де він різко завертає на південний схід; норики - між Дравою та Дунаєм; нервії - на берегах середньої Шельди й Маасу; про нертереанів лише згадують.

ambroni ombroni kimbri sugambri	anglivarii angli vangiones angili	angri(varii) omani kenni kaemani	ubii parmekampi wispi kampsiani	eduses chaimai funduses baimai	harudes teutones swardones nuitones
tevriоchaimai lugi rugi ulmerugi	naganarvali taifali ostfali westfali	varisti nervii ? norici ? nertereani ?	svevi buri semnoni curioni	marsi marsaci marsigni marvingi	laeti lentienses quadi langiones

Таким чином, наявний етнонімічний матеріал германської спільноти виявляється достатнім, аби заповнити групи етнонімів із їхніми фонопарами. Проте, то лише перше наближення до з’ясування дійсного розподілу етнонімів. Відзначимо виразність фонопари етнонімів як такої лише в її другому типові, коли відбувається чергування називників. Взірцевий фоноквартет із потроєнням другого етноніму фонопари варто шукати в плавних гілках та в тій же 3-ій групі. В останній гілці стикаємося з запереченням нормативу, тобто з потроєнням першого етноніму фонопари (германці, слов’яни, фракійці).

Література.

Буданова В.П. Готы в эпоху Великого переселения народов. - СПб., 2001.

История Европы. Т.1. Древняя Европа. -М., 1988.

Мифологический словарь. - М., 1991.

Петрухин В.Я. Мифы Древней Скандинавии. - М., 2003.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст. викладач

69097 м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612) 277-00-06