Бойченко О., Прохорович В.

Секція педагогічні науки

Технологія обґрунтування змісту освіти навчання на прикладі обробки матеріалів на високопродуктивному швейному обладнанні

До основних завдань виробничого навчання як навчального предмета входять: теоретичне та практичне ознайомлення з основами виробництва (політехнічне навчання); розвиток технічної творчості учнів; трудове виховання; фізичний розвиток; естетичне виховання; професійна орієнтація, навчання праці, тобто вміння виконувати певні трудові дії та пов'язані з ними розумові операції. До виробничого навчання як навчального предмета ставиться ряд специфічних вимог: а) переважна більшість часу повинна відводитися на практичну роботу учнів; б) праця учнів повинна бути суспільне корисною і, по можливості, продуктивною; в) виробниче навчання на заключному етапі повинно готувати до оволодіння професією, тобто озброювати певними професійними знаннями, вміннями та навичками. Такі вимоги не ставляться до інших предметів політехнічного циклу, наприклад до фізики, хімії, біології. Щоб врахувати їх, треба виходити з певних критеріїв у визначенні навчального матеріалу. Отже, треба визначити ці критерії та перевірити, чи не будуть вони заперечувати один одного. Коли в 50-х роках постало питання про значне поліпшення політехнічної освіти учнів, було зроблено, ряд пропозицій щодо визначення поняття "основи виробництва", щоб конкретизувати обсяг знань та вмінь, якими повинні оволодіти учні, щоб дістати уявлення про основи сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва. Висновки були різні. Одні вважали, що основу сучасного виробництва становлять енергетика, машинознавство, механічна та хімічна технологія, агрономія та організація суспільного виробництва. Другі вказували, що у цьому переліку відсутня будівельна індустрія та промисловість, яка виготовляє засоби споживання. Треті виступали проти обов'язкового назавжди встановленого переліку галузей господарства. Четверті, навпаки, відстоювали необхідність визначення єдиного загальноосвітнього мінімуму політехнічної підготовки.

У цей же час було запропоновано ряд критеріїв для відбору навчального матеріалу. Об'єднавши їх, можна сформулювати такі вимоги до змісту навчання: а) зміст матеріалу має включати найпоширеніші знаряддя праці і технологічні операції; б) доступність матеріалу для учнів на базі тісно взаємозв’язку з основами наук, інтересами та віковими можливостями учнів; в) забезпечення передумов для перенесення набутих умінь і навичок на суміжні галузі виробництва; г) час, необхідний для міцного засвоєння навчального матеріалу, слід визначати на підставі точних експериментальних даних.

Вказані критерії з усіма підставами можна розглядати одночасно як вимоги освіти і досвіду праці навчання. Аналіз досвіду дає підстави для формулювання ще кількох критеріїв, які є спільними для завдань освіти та навчання праці. Програму треба будувати за єдиною схемою і додержуватись її протягом усіх років навчання. У цьому разі створюватимуться сприятливі умови для порівняльного аналізу виучуваних об'єктів і процесів. Вивчається, скажімо, властивості тканини для подальшої її обробки, - треба також розглянути щільність, міцність, гігроскопічність, сипучість, зносостійкість тканини та інше. Якщо учні ознайомлюються із способами виробництва матеріалів, то корисно згадати і про виробництво текстильних матеріалів.

З цього погляду прикладом може бути ознайомлення з обробкою матеріалів у промислових умовах; процес виробництва матеріалів; характеристика професій, пов’язаних з обробкою даних матеріалів.

Зміст навчальної програми має передбачати наступність між етапами навчання. Наступність необхідна як у набуванні теоретичних знань, так і в прищепленні практичних умінь і навичок. Необхідно чітко визначити коло знань і умінь, які мають засвоїти учні. Ця вимога стосується, зокрема, галузі конструкторсько-технологічних знань.

Численні педагогічні експерименти й дослідження показали, наприклад, що учні цілком спроможні оволодіти основами конструювання й технології обробки матеріалів. Теоретичні знання, що їх здобувають учні, повинні бути дещо ширшим за обсягом, ніж практичні уміння і навички.

Щоб виховати у учнів правильне критичне ставлення до виробничих процесів, корисно щоразу порівнювати технологію виготовлення окремих деталей у навчальних майстернях і в умовах виробництва. Це найкраще робити під час екскурсій. У таких випадках не треба боятися, що вийдеш за межі навчальної програми, тим більше, що вона часто орієнтує на використання застарілих методів.

З точки зору освіти досить привабливою є можливість ознайомити учнів з великою кількістю виробничих процесів та явищ, адже при цьому розширюється кругозір учнів. З точки зору завдань навчання праці проти цього треба заперечити, бо може статися, що праця поступово перетвориться на лабораторні роботи. Учні втратять почуття того, що і вони не лише вчаться, а й працюють у тому розумінні, яке вкладається у це слово у сфері виробництва. Цілком зрозуміло, що внаслідок цього значно обмежуються можливості трудового виховання та психологічної підготовки учнів до майбутньої практичної діяльності. Таку думку поділяють багато вчителів.

Обмежити коло виконуваних учнями робіт вимагає ї інша причина - необхідність проводити у процесі навчання підготовку учнів до оволодіння професіями. Цілком зрозуміло, що чим більше наближатиметься зміст виробничого навчання до змісту майбутньої професії учня, тим швидше оволодіє він нею.

Щоб примирити такі протилежні вимоги до змісту виробничого навчання з боку завдань навчання праці та політехнічної освіти, треба, щоб різноманітність трудової діяльності учнів узгоджувалася з можливостями формування в них конкретних трудових вмінь та навичок.