Педагогічні науки - 5

Гарбузова В.Ю., Янчик Г.В.

Сумський державний університет

Ситуаційні задачі як ефективна форма проблемного навчання

Принцип проблемного навчання є провідним напрямком розвитку навчального процесу в ВНЗ.

Він спрямований на формування продуктивного мислення, сприяє відкриттю нових знань. Проблемне навчання, використовуючи адекватні прийоми, способи і методи проведення практичних занять, активізує навчально-пізнавальну діяльність.

Розрізняють чотири види проблемності. На першому рівні проблема ставиться викладачем і вирішується ним же. Другий рівень передбачає спільне розв’язання проблеми. На третьому рівні проблема ставиться викладачем, а вирішується студентами самостійно. Найвищий четвертий рівень вимагає самостійного формування проблеми студентами з подальшим її розв’язанням. Перший і другий рівень проблемності є найбільш доцільним для викладу лекційного матеріалу та обговорення і розв’язання ситуаційних задач на молодших курсах. Третій і четвертий рівень повинні бути провідними у розв’язанні теоретичних питань, проведенні лабораторних робіт і семінарів на старших курсах.

Вибір завдань для проблемного навчання перш за все залежить від специфіки їх змісту. Особливе місце в системі професійної підготовки лікарів посідають задачі проблемного спрямування. Саме в процесі розв’язування закладених в них протиріч та невизначеностей, створюються умови для активного розвитку гнучких умінь професійного розвитку мислення сучасного фахівця. Проблемні задачі містять в собі елементи ускладнення, нетиповості, нестандартності, максимально наближені до медичної практики мають міждисциплінарний контекст.

Якість підготовки лікарів значною мірою визначається насиченістю, систематичністю і активністю тренінгу в розв’язанні задач проблемного характеру.

З клінічних дисциплін виправданою є постановка задачі з реальної історії хвороби, динаміки його клініко-лабораторних даних, тактики лікаря. З неклінічних дисциплін провідною формою проблемних задач є розв’язання дослідницьких завдань в ході лабораторної роботи.

У ході проблемного навчання на практичних заняттях доцільно використовувати задачі з недостатніми даними, задачі з надлишковими даними, задачі з частково невірними даними, варіанти задач, що передбачають аналіз різних способів розв’язання і вимагають найбільш оптимального вибору для даної ситуації, а також прогностичні задачі, які стосуються обґрунтування прогнозу ситуації і знаходження найбільш вірогідного варіанту рішення, задачі, що потребують конкретизації вихідних умов.

Рівень проблемності навчальних задач значною мірою визначається складністю і числом невирішених професійних проблем, включених у контекст змісту задачі. Слід зауважити, що дані для аналізу і розв’язування, які містить умова задачі, повинні бути опорою для пошуку шляхів вирішення, а не "наводити" та підказувати цей шлях. Інакше в такому випадку задача перестає бути проблемною. Наприклад, в реальній ситуації лікар повинен вміти вирішувати цілу низку проблем різного рівня складності: з'ясувати анамнез, провести обстеження. провести диференційну діагностику, визначити основні напрямки лікування, оцінити їх ефективність в динаміці, провести профілактику та ін. У той же час в задачах, як правило, частина цих проблем знімається самою умовою, де наведені дані аналізу, клінічних даних. Для самостійного розв’язування лишається лише частина проблеми. Такий тип задач не є проблемним. Проблемною задача стане в такому варіанті її формулювання, при якому жодна з названих проблем умовою не знімається. Умова задачі має бути сформульована так, як щодня постають проблеми в кабінеті лікаря і вся програма професійних дій в певній послідовності повинна бути здійснена студентом самостійно.

Чим менше ідеалізації та спрощення в ситуаційних задачах, тим більш значимо стають вони в професійному контексті, тим вище їх рівень проблемності, міждисциплінарності і ефективності в розвитку професійних умінь і клінічного мислення майбутніх лікарів.

Таким чином, у підготовці майбутнього лікаря, проблемні завдання можуть бути створені в задачах з експериментальних, лабораторних досліджень, зі складних непередбачених ситуацій, в межах реалізації теоретичних питань на різних рівнях проблемності. Рівень проблемності задачі визначається не тільки числом проблем, що містяться в її контексті, але, безумовно, і рівнем їх складності та нестандартністю необхідних рішень. Проблемні задачі повинні бути провідними методами при розв’язанні теоретичних питань, при проведенні лабораторних робіт, семінарів, при розв'язанні професійних завдань студентами старших курсів, оскільки саме цей тип задач віддзеркалює широку палітру реальних проблем фахівця, до вирішення яких він має бути готовим.

Література:

1. Гусев М.М., Гамай А.М., Криничанський В.В. Проблемність навчання // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні наукові дослідження – 2006". - Дніпропетровськ, 2006.

2. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних ВНЗ. – Київ, Хрещатик, 2003.

Сведения об авторах:

Гарбузова Виктория Юрьевна – тел. 80931573150;

ataman @ med. sumdu. edu. ua

Янчик Галина Владимировна - тел.8(0542)60-37-61;

ataman @ med. sumdu. edu. ua