Право

Адміністративне і фінансове право

 

Шемелинець І.І.,

старший викладач кафедри

цивільно-правових дисциплін

Національного університету ДПС України

            

Правові проблеми застосування адміністративної відповідальності до порушників трудової дисципліни

 

На сучасному етапі розвитку державності України суттєво зростають роль і значення адміністративної відповідальності, направлені на забезпечення законності і правопо­рядку у сфері адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що склалися у державі

Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності. Проте ні основи законодавства СРСР 1980 року про адміністративні правопорушення, ні відповідні кодекси, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, не закріпили розуміння адміністративної відпо­відальності у вигляді визначення (дефініції), хоча використовують це поняття. Наука ж адміністративного права в основному виходить з положень теорії права і, як наслідок, містить різні оцінки адміністративної відповідальності, що також пов'язані зі змістом відповідних правовідносин, тобто засновані на співвідношенні прав і обов'язків суб'єкта адміністративної юрисдикції, з одного боку, і суб'єкта адміністративної відповідальності, — з іншого.

Важливе значення для визначення адмініст­ративної відповідальності мають і підходи до її дослідження, що, власне кажучи, і призводять до різного розуміння даної правової категорії.

В науці адміністративного права існує кілька поглядів  на визначення адміністративної відповідальності. Так, М.Студенікіна зазначає, що "під адміністративною відповідальністю найчастіше розумієть­ся застосування... частини заходів адміністратив­ного примусу, а саме — адміністративних стяг­нень [5]. Г.Бондаренко вважає, що "адмініст­ративна відповідальність — це форма реагування держави на правопорушення, яке виявляється в застосуванні повноважними державними орга­нами, службовими особами, громадськістю до винної особи адміністративних санкцій у межах і порядку, встановлених законодавством; це обов'я­зок правопорушника звітувати за свою протиправ­ну поведінку і зазнавати за неї несприятливих нас­лідків, передбачених санкцією правової норми"[2]. На думку І.Галагана, "під адміністра­тивною відповідальністю слід розуміти застосу­вання у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адмініст­ративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних у вчи­ненні адміністративних проступків, які містять державний і громадський осуд, засудження їх осо­би і протиправного діяння, що виявляється у не­гативних для них наслідках, які вони зобов'язані виконати, і мають метою їх покарання, виправ­лення і перевиховання, а також охорону суспіль­них відносин у сфері радянського державного управління [3]. А.Т. Комзюк сформулював визначення адміністративної відповідальності наступним чином: “Адміністратив­на відповідальність – це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладається уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права [1]. С.Гончарук зазначає, що: "адміністративна від­повідальність як різновид правової відповідаль­ності — це специфічна форма негативного реа­гування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, які скоїли ці правопорушен­ня, повинні дати відповідь перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в уста­новленому законом порядку"[4].

         Як бачимо в основі адміністративної відповідальності лежить адміністративний проступок, який визначається як протиправне, винне діяння, що посягає на встановлений правопорядок, але на відміну від злочину не містить значної суспільної небезпеки. Тому застосовувати адміністративну відповідальність можливо лише за вчинення адміністративних правопорушень.

Таке твердження не завжди збігається із відносинами, що виникають на підприємствах, установах та організаціях між працівниками та власником або уповноваженим ним органом. Сьогодні більшість підприємств, особливо приватної форми власності мають свою так звану «систему штрафів», яка передбачає застосування до працівників, що порушили Правила внутрішнього трудового розпорядку (вчинили дисциплінарний проступок ) відповідальності у вигляді накладення на них адміністративних відповідальності у вигляді штрафів.

         Причинами такої ситуації можуть бути різноманітні чинники від недосконалості законодавства до суб’єктивного розуміння власником своєї розпорядчої чи управлінської функції. Проте слід на нашу думку виділити наступні причини:

-         причини правового характеру.  Норми чинного Кодексу законів про працю, яким регулюється питання дисциплінарної відповідальності, створювались для регулювання трудових відносин у державі, де превалювала державна форма власності.  Деякі із цих норм не діють і є не логічними для підприємств приватної форми власності. Крім цього перелік видів дисциплінарних стягнень, зазначених у статті 147 КЗпП є надто невеликий, що не дає змогу власнику застосувати об’єктивне покарання за вчинені дії.

-         причини організаційного характеру. Ці причини базуються на зміні ставленні до  такого виду дисциплінарного стягнення, як догана. Більш дієвим з позиції переконання працівника на приватних підприємствах є  матеріальне стягнення (штраф),  а ніж моральне – догана. Хоча в цьому випадку власнику слід розуміти, що накладення штрафу декілька раз не тягне за собою звільнення працівника за систематичне невиконання  трудових обов’язків.

-         причини економічного характеру. Наявність великої кількості податків та зборів зумовлює те, що частина заробітної плати не висвітлюється в бухгалтерських документах і не оподатковується. Ця частина і є базою для адміністративного штрафу.

Проте, аналізуючи чинне законодавство можна визначити, що така ситуація є незаконною і не може мати місце.  По-перше, адміністративна відповідальність може застосовуватись лише за адміністративні проступки, які визначені Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України. Запізнення на роботу чи неналежне виконання своїх обов’язків, прогул тощо не визначені як адміністративне правопорушення в жодному законодавчому акті і не можуть розглядатися як підстава щодо застосування адміністративної відповідальності. По-друге, адміністративні стягнення накладаються державними органами та їх посадовими особами, яким таке право надане законом. Їх перелік закріплений у розділі III КпАП України. Притягнення до адмі­ністративної відповідальності за адміністративні проступки є обов’яз­ком державних органів, а не власника підприємства чи уповноваженого ним органу. По-третє, законодавством встановлений чіткий порядок застосування адміністративної відповідальності, який не передбачає накладення адміністративного стягнення наказом по підприємству.

Окремої уваги заслуговує питання щодо можливості визнання штрафу як дисциплінарного стягнення і зазначення такого виду в Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Така ситуація також видається незаконною, оскільки Кодекс законів про працю містить вичерпний  перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись за вчинення працівниками дисциплінарних проступків, зокрема догана і звільнення.  Зазначення штрафу як виду дисциплінарних стягнень у Правилах внутрішнього трудового розпорядку є не правомірним, так як Правила це локальний нормативно-правовий акт, норми якого не можуть суперечити нормам Кодексу законів про працю України та іншим законодавчим актам.

Таким чином, ситуація пов’язана із накладенням штрафу за вчинення дисциплінарного проступку не може визнаватися правомірною. Тому для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, слід розширити перелік видів дисциплінарних стягнень та удосконалити систему контролю відповідних державних органів за станом виконання на підприємстві законодавства про працю. Позитивним аспектом стало б також зменшення податкового тиску, що дозволило підприємствам виплачувати заробітну плату працівникам в повному обсязі.

 

Література:

1. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001.

2. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. — Львів: ЛДУ, 1975.

3. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. — Воронеж: ВГУ, 1970.

4. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. — К., 1995.

5.Советское административное право / Под ред. В.И.Поповой. М.С.Студеникиной. — М: Юрид. лит., 1988.