Право/3. Охорона авторського права
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Кримінально-правовий захист авторського права: теоретичний аспект
Конституція України (п. 1 ст. 54) визначає, що громадянам
гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості,
захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і
матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної
діяльності.
Захисту права інтелектуальної власності Кримінальний кодекс України (далі –
КК України) присвячує ст.ст. 176, 177
цього Кодексу. Зокрема, стаття 176 КК України присвячена захисту авторського і
суміжних прав. Згідно до цієї статті кримінально переслідуваними діяннями у цій
сфері є:
-
незаконне відтворення, розповсюдження
творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних;
-
незаконне відтворення, розповсюдження
виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та
розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;
-
інше умисне порушення авторського права
і суміжних прав.
Суспільна небезпечність злочину, передбаченого в ст. 176 КК України,
полягає у заподіянні шкоди суспільним відносинам, які пов’язані з використанням
авторського і суміжних прав.
Диспозиція даної статті є бланкетною, тому для з’ясування ознак цього
злочину слід звертатися до Закону України «Про авторське право і суміжні права»
від 11 липня 2001 р. (далі – Закон) і Цивільного кодексу України 2003 р.
Згідно з цими законами авторські права – це особисті немайнові, а також
майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та
використанням творів науки, літератури й мистецтва.
До особистих немайнових прав належать: право вимагати, визнання свого
авторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування
свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню,
перекрученню творів; право на обнародування.
До майнових прав належать право використання відтворення, публічного
виконання, показу, право на переклад, на імпорт творів науки, літератури,
мистецтва.
Охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори в галузі
науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру,
достоїнства, обсягу, мети, а також способу відтворення, які виражені в усній,
письмовій чи будь-якій іншій формі.
Відповідно предметом порушення авторського права є твори літератури, науки,
мистецтва: опубліковані чи неопубліковані музичні твори, скульптури, картини,
ілюстрації, перекази, фотографії тощо.
Обов’язкові ознаки цього предмета:
1)
предмет злочину має не належати винному;
2)
має виражатися в об’єктивній
(матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному
записі, фонограмі, відеограмі, будь-якому електронному записі тощо;
3)
він має бути новим і оригінальним.
Термін охорони авторського права згідно зі ст. 24 цього Закону є
довічним і діє протягом 50 років після смерті автора.
Об’єктивна сторона даного злочину передбачає встановлення трьох обов’язкових
ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними.
Діяння в цьому злочині полягає в незаконному використанні об’єктів авторського
права, що може виразитись у незаконному відтворенні або розповсюдженні творів
науки, літератури, мистецтва та ін.
Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної
сторони полягає в заподіянні матеріальної шкоди у великому розмірі. Під великим
розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК України,
вважається її розмір, який у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою
ознакою об’єктивної сторони злочину є причинний зв’язок між діянням і вказаним
наслідком.
Суб’єктивна сторона даного злочину – прямий умисел. Винний усвідомлює, що
він своєю дією порушує авторські права, які охороняються Законом, передбачає
заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.
Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість чи інша
особиста зацікавленість, однак на кваліфікацію вони не впливають.
Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, у тому числі і
сам автор (наприклад, коли ним, приховано співавторство іншої особи.)
У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо
вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому
розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у тисячу і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами
1 або 2 цієї статті, вчинені спеціальним суб’єктом – службовою особою з
використанням службового становища щодо підлеглої особи (наприклад, мало місце
примушування до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення
підлеглого з кола співавторів тощо).
Література:
Конституція
України від 28.06.1996
Кримінальний
кодекс України від 05.04.2001
Закон
України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001
Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар // Академія
правових наук. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого –
2004 – ст.ст. 466-469
Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності. Академічний курс – 2004 –
ст.ст. 507-511