Право / 10.Хозяйственное право.

Найфлейш В.Д.

Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, Україна

Щодо удосконалення законодавства з прийняття ухвал про забезпечення позову в господарському процесі

1. Останнім часом загальнопоширеним стало таке явище, як рейдерство – захоплення (спроба захоплення) одним підприємством іншого.

У зв'язку з цим часто використовуються ухвали господарського суду про забезпечення позову. Сучасні автори формулюють як шляхи використання даних ухвал для „рейдерських атак”, так і наводять рекомендації протистояння зазначеним діям і захисту своїх справжніх інтересів.

При цьому зазначена проблема не врегульована законодавчо и потребує нормативної та наукової розробки.

2. Розділ X Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) „Забезпечення позову” встановлює у ст. 66, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зміст таких вимог полягає в тому, що заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою.

3. Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено. Причому питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі (ст. 68 ГПК).

4. Наприклад, останнім часом нерідко використовується позов одного акціонера до іншого (інших) про усунення перешкод до діяльності товариства, а з метою забезпечення позову суд ухвалює призначити на посаду голови правління акціонера, який не є стороною даного спору.

Активно використовуються і заборона вчиняти певні дії, а також встановлення обов’язку вчинити певні дії. Іноді застосовується також такий вид забезпечення, як передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (в останньому випадку мова найчастіше йде про зобов’язання передати печатку, кутовий штамп та установчі документи одному з акціонерів) [1, c. 21].

На відміну від ГПК, ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що в разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, крім того, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Здається, ці положення доречно було б перейняти і для господарського судочинства.

5. У Узагальненні судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» № 1576-ХІІ від 19 вересня 1991 р., в частині регулювання діяльності акціонерних товариств, затвердженому постановою Президії Верховного Суду України № 15 від 3 березня 2004 р., вперше був зроблений висновок про те, що забезпечення позову у вигляді заборони акціонерному товариству, реєстратору або іншим особам здійснювати дії, пов'язані з проведенням загальних зборів, може привести до порушення права акціонерів брати участь в управлінні товариством шляхом голосування на загальних зборах.

Слід зазначити також інформаційний лист ВГСУ № 01-8/2776 від 12 грудня 2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», що містить абсолютно вірні, але абстрактні критерії оцінки доводів заявника про необхідність забезпечити позовні вимоги, наприклад – критерії розумності, обгрунтованості і адекватності таких заходів, збалансованості інтересів сторін спору, наявність зв'язку між позовними вимогами і заходами забезпечення, можливість порушення заходами забезпечення прав та інтересів осіб, що не є учасниками справи. Через абстрактність і оціночний характер цих критеріїв існує можливість нехтування ними [2, с. 17].

6. Численні помилки в судовій практиці викликає питання про постановлення ухвал про забезпечення позову. Велика кількість суддів ототожнюють себе із судом, що розглядає справу, і виносять такі ухвали не в судовому засіданні, а особисто під час вирішення питання про відкриття провадження по справі.

На нашу думку, зазначене питання повинно вирішуватися виключно в судовому засіданні. При цьому нез'явлення жодної із сторін не є підставою для перенесення дати засідання, оскільки це може призвести до зловживання правами та утруднення в подальшому виконання даної ухвали і рішення по справі.

Здається, доречним було б приймати таку ухвалу без повідомлення особи, щодо якої буде відбуватися забезпечення позову, тільки у разі відповідного прохання заявника з обгрунтуванням своєї позиції (за аналогією із запобіжними заходами).

7. Слід закріпити також в ГПК України положення про те, що:

1) ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень;

2) оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи;

3) оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Список літератури:

1. Швайка І. Окремі питання виконання ухвал про забезпечення позову // Юридичний радник.- 2006.- № 6.- С. 20-22.

2. Смитюх А. Определения и решения судов в рейдерских технологиях в свете изменений процессуального закона // Юридичний радник.- 2007.- № 2.- С. 16-20.