Економічні науки / Регіональна економіка

Ховрак І. В., Єгорова Я. І.

КрНУ імені Михайла Остроградського, Україна

ДЕПРЕСИВНІ РЕГІОНИ: СУТНІСТЬ ТА АНАЛІЗ РОЗВИТКУ

Наявність значних диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів є характерною рисою вітчизняної економіки. Це призводить до утворення депресивних регіонів, яким притаманні: низький рівень доходів населення, виробництва та інвестицій в розрахунку на одного мешканця, високий рівень безробіття, дотаційність, низька забезпеченість населення соціальними гарантіями тощо. Тому, розв’язання проблем депресивних регіонів є актуальним загальнодержаним завданням.

Метою дослідження є аналіз та оцінка депресивності регіонів України, а також розроблення рекомендацій щодо поліпшення їх стану.

Нормативно-законодавчою основою визначення депресивних територій є Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів» [1], відповідно до якого депресивна територія – це регіон чи його частина, рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу. Крім того, зазначається, що депресивні регіони поділяються на чотири групи: регіони; промислові райони; сільські райони; міста обласного значення. Узагальнення підходів вчених до визначення поняття «депресивності» розвитку регіонів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика ознак депресивних регіонів*

Автор	Характеристика
А. Новікова	промислово розвинена територія, кризовий стан якої є виявом структурної кризи економіки та нерівномірності розвитку промислового виробництва за галузями та регіонами
І. Лексін, Т. Грицюк	високий рівень безробіття, низька інвестиційна активність та низький середньодушовий рівень бюджетної забезпеченості
Л. Смирнягін	відсталість за основними соціально-економічними показниками
Б. Штульберг	стійкість кризових процесів у часі; велика глибина та інтенсивність кризових явищ; системний характер наслідків депресивного стану
С. Мельник	стійкий кризовий стан економіки певної території, що виявляється у глибині та інтенсивності деструктивних економічних і соціальних процесів, обумовлених стагнацією традиційно провідних галузей господарства внаслідок різкого порушення відтворювальних процесів

* складено авторами з джерел [2, с. 100; 3, с. 17-18; 4, с. 374]

Отже, основними рисами депресивних регіонів є: низький рівень виробничого та людського потенціалу; слаборозвинута соціальна інфраструктура; порушення виробничих структур; низький рівень галузевої диверсифікації і залежність від зовнішніх ринків; невідповідність факторів виробництва сучасним потребам; несприятливі природні і кліматичні умови, екологічні катастрофи, стихійні лиха; демографічна криза.

Для оцінки депресивності регіонів, на нашу думку, найбільш прийнятними є наступні показники: валовий регіональний продукт (характеризує рівень розвитку економіки регіону, узагальнюючий показник); доходи населення (враховують усі види грошових надходжень); зайнятість населення (відношення кількості зайнятого у віці 15–70 років до всього населення зазначеного віку по регіонах); рівень безробіття (відношенням (у відсотках) кількості безробітних у віці 15–70 років до робочої сили зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки); інвестиції в основний капітал (відображають можливість впровадження нових технологій, що зумовлює регулювання розвитку економіки регіону, істотне підвищення її ефективності). В табл. 2 наведений аналіз основних критеріїв депресивності по Україні, а також визначається їх ранговість (1 – найкращий рівень критерію, 27 - найгірший).

Таблиця 2

Аналіз критеріїв депресивності регіонів України, 2010 р.*

Регіон	1		2		3		4		5		Серед-ній бал
	тис. грн.	ранг	тис. грн.	ранг	%	ранг	%	ранг	млн. грн.	ранг
Україна	19,8	-	24,1	-	58,5	-	8,1	-	150667	-	-
АР Крим	13,9	14	20,0	19	60,5	3	6,2	4	6781	10	10
Вінницька	12,1	20	20,4	15	57,5	19	10,0	23	3754	14	18,2
Волинська	11,8	21	18,5	24	58,2	15	8,5	15	1740	25	20
Дніпропетровська	27,7	2	26,7	3	60,3	4	7,1	5	12570	2	3,2
Донецька	23,1	3	26,7	2	58,3	14	8,4	12	11072	4	7
Житомирська	11,4	24	20,3	16	59,5	6	9,8	21	3019	15	16,4
Закарпатська	10,1	26	16,7	27	57,7	17	8,7	18	2170	21	21,8
Запорізька	20,6	7	25,2	4	59,5	5	7,5	9	7336	7	6,4
Івано-Франківська	12,5	18	19,2	22	52,3	27	8,2	11	4262	11	17,8
Київська	21,8	5	24,7	5	58,6	12	7,3	8	11263	3	6,6
Кіровоградська	13,1	17	19,9	20	56,9	23	8,9	19	2440	18	19,4
Луганська	16,6	11	22,5	9	57,1	22	7,2	7	4706	12	12,2
Львівська	14,1	13	21,7	12	58,0	16	7,8	10	8061	5	11,2
Миколаївська	17,1	9	21,7	11	59,1	9	8,4	13	3775	13	11
Одеська	20,3	8	22,1	10	57,5	18	6,1	3	8009	6	9
Полтавська	22,3	4	23,2	8	57,3	21	9,7	20	7317	8	12,2
Рівненська	11,7	23	19,2	21	56,7	24	11,4	27	2316	19	22,8
Сумська	13,6	15	21,3	13	56,0	25	10,6	26	2223	20	19,8
Тернопільська	10,2	25	17,9	25	54,2	26	10,5	24	2109	22	24,4
Харківська	21,2	6	24,5	6	59,3	7	7,2	6	7302	9	6,8
Херсонська	12,3	19	19,1	23	58,9	11	8,6	16	1684	26	19
Хмельницька	11,8	22	20,1	18	59,1	10	8,6	17	2912	16	16,6
Черкаська	14,4	12	20,1	17	58,4	13	9,9	22	2798	17	16,2
Чернівецька	9,4	27	17,6	26	57,4	20	8,5	14	1817	23	22
Чернігівська	13,1	16	21,0	14	59,2	8	10,5	25	1756	24	17,4
м. Київ	61,1	1	52,1	1	63,6	1	5,8	1	25822	1	1
м. Севастополь	17,0	10	23,5	7	62,0	2	6,0	2	1653	27	9,6

* складено авторами з джерел [5, с. 109, 141, 149, 178; 6, с. 13, 154]

1 – валовий регіональний продукт на 1 особу (2009 р.); 2 – доходи населення на 1 особу; 3 – зайнятість населення; 4 – рівень безробіття (за методологією МОП); 5 – інвестиції в основний капітал

На основі аналізу даних табл. 2, а також наведених показників, пропонуємо виділити 4 рівні депресивності. Перший (найвищий) рівень депресивності мають Тернопільська, Рівненська, Чернівецька та Закарпатська області (з середнім балом ранжування 21,0 – 27,0). Ситуація в Тернопільській області є найтяжчою. Другий рівень депресивності (з балом 16,0 – 20,9) формують Волинська, Сумська, Кіровоградська, Херсонська, Вінницька, Івано-Франківська, Чернігівська, Хмельницька, Житомирська та Черкаська області. До третього рівня депресивності віднесемо області з середнім рангом від 10,0 до 15,9. До цієї групи належать, Луганська, Полтавська, Львівська, Миколаївська області та АР Крим. Четвертим рівнем депресивності оцінюються всі інші регіони України: м. Севастополь, Донецька, Одеська, Запорізька, Харківська, Київська, Дніпропетровська області та м. Київ (найбільш промислово розвинені регіони, що характеризуються найкращими показниками соціально-економічного розвитку).

Проведені дослідження показали, що в межах України склалися значні відмінності у рівні депресивності окремих регіонів, які з роками посилюються та породжують поглиблення диспропорцій. Тому основною метою державного регулювання розвитку депресивних регіонів, на думку вчених, має бути здійснення «структурних трансформацій, забезпечення пріоритетності в розвитку тих галузей, які є науково-передовими та конкурентоспроможними в даному регіоні, зміна структури виробництва згідно з економічною кон’юнктурою та вимогами ринку, перекваліфікація трудових ресурсів, досягнення оптимальних структурних пропорцій між трудовими ресурсами та економічною спрямованістю розвитку регіону» [7]. На нашу думку, особливу увагу слід приділяти здійсненню заходів із зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення єдиних стандартів якості життя населення, раціонального розподілу видатків, підтримка розвитку малого підприємництва, розвиток агротуризму, а також удосконалення методології визначення депресивних регіонів.

Література

1. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

2. Герасимчук З.В. Депресивні території: підходи до трактування / З.В. Герасимчук, І.Г. Новосад // Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». Збірник наукових праць. ЛНТУ. – Випуск 8 (31). Частина 1. – Луцьк, 2011. – С. 95-101.

3. Чуприна А. Аналіз досвіду подолання депресивності регіонів західноєвропейських країн та можливості його застосування в Україні / А. Чуприна // Галицький економічний вісник. – 2011. – № 3 (32). – С. 17-24.

4. Мельник С.В. Механізм регулювання соціально-трудової сфери України / С.В. Мельник. – К.: Видавництво «Соцінформ», 2009. –768 с.

5. Статистичний збірник: Регіони України. Частина І. / за ред. О.Г. Осауленко. – К.: Державна служба статистики України, 2011. – 358 с.

6. Статистичний збірник: Регіони України. Частина ІІ. / за ред. О.Г. Осауленко. – К.: Державна служба статистики України, 2011. – 783 с.

7. Черничко С.Ф. Визначення депресивності регіону та форми державного регулювання його інвестиційної привабливості / С.Ф. Черничко // Вісник ЧТЕІ. – 2011. - ВИПУСК І (41). – С. 97-101.