к.е.н., ст. викл. Іваніченко О. Ф., Білоткач Л.

Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Контроль – це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Як функція управління контроль включає виявлення ступеня відповідності процесу плановим показникам і природному руху. Управлінський контроль – це одна з функцій управління, без якої не можуть бути реалізовані в повному обсязі всі інші функції. Контроль забезпечує правильну оцінку реальної ситуації і тим самим створює умови для внесення коректив у заплановані показники [1]. Вчені та спеціалісти з менеджменту вважають, що поняття «контроль» охоплює три значення:

- контроль як одна з функцій управління;

- контроль як діяльність або процес виконання управлінських робіт;

- контроль як засіб дотримання людьми і організаціями стандартів;

Система контролю — система, до якої належать суб'єкт, об'єкт та засоби контролю, що взаємодіють як єдине ціле у процесі визначення завдань, їх виконання, вимірювання, оцінювання стану об'єкта контролю та досягнутих результатів, розроблення заходів коригуючого впливу. Кожну систему контролю слід проектувати у такий спосіб, щоб вона виконувала не лише інформаційно-вимірювальні функції, а й аналітикокоригуючі. Проектування системи контролю передбачає:

- визначення завдання контролю;

- визначення об'єкта і предмета контролю;

- визначення суб'єкта контролю;

- вибір типу контролю;

- вибір засобів контролю;

- визначення межі відхилень, з огляду на яку слід здійснювати коригуючи дії;

- визначення типових коригуючих дій, які можуть бути застосовані до об'єкта контролю в разі його відхилення від заданих параметрів [3].

Основний процес контролювання охоплює такі етапи:

- встановлення нормативів. Суттю його є розроблення планів. Встановлюються певні нормативи як критерії ефективності роботи. Ними є наперед визначені пункти в загальній програмі планування, де обумовлюють ефективність діяльності, що дає уявлення про загальний стан справ і позбавляє менеджера необхідності стежити за кожним кроком виконання плану.

- зіставлення фактичної діяльності з нормативами (визначення ефективності діяльності). Найлегше оцінити ефективність діяльності за кількісними показниками, значно складніше - за якісними і слабко формалізованими: фінансовим станом організації, відносинами з профспілкою, загальним успіхом підрозділу, керованого підлеглим керівником та ін.;

- коригування відхилень у роботі. На цьому етапі контролювання є частиною загальної системи управління і поєднується з іншими функціями менеджменту. Реалізація його можлива і в межах функції «організування»: перерозподіл або уточнення завдань, виділення додаткового персоналу, вдосконалення відбору, навчання розстановки кадрів та ін. [1].

Існують такі види контролю:

- спрямовуючий контроль триває від початку операції і до досягнення результату. Він охоплює систематичне вимірювання, зіставлення та оцінювання стану і поведінки контрольованого об'єкта, а також розроблення і застосування коригуючих дій.

- фільтруючий контроль має на меті виявлення бракованої продукції і її відокремлення від якісної; має періодичний (або епізодичний) характер;

- підсумковий (завершальний) контроль - здійснюється після завершення трудової операції. Спрямований на оцінювання якості роботи, кінцевої продукції чи послуг.

Отже, контролювання сприяє гнучкості організації, своєчасному виявленню змін у середовищі її функціонування і коригуванню відповідним чином її планів чи завдань, тим самим запобігаючи кризовим ситуаціям [3].

Ефективному контролю притаманні такі характеристики:

- стратегічна спрямованість, аналіз ключових питань діяльності організації, а не зосередження на незначних недоліках роботи;

- орієнтація на досягнення конкретного результату (усунення відхилень від програми діяльності, розробка рекомендацій тощо);

- систематичність, постійна перевірка виконання і аналіз фактичної ситуації; епізодичний і нерегулярний контроль не дозволяє своєчасно одержувати інформацію і реагувати ні процеси, що відбуваються;

- завчасність контролю, попередження порушень;

- пристосування параметрів контролю до виробничих потреб;

- об'єктивізація контролю, використання надійної інформації;

- пристосування до міжнародних стандартів;

- вміле використання категорій формальної логік мислення, судження, поняття, індукція, дедукція, аналіз, синтез і т. п. [1].

Система контролю має бути чітко регламентованою. Водночас вона не повинна бути жорсткою - менеджери можуть творчо підходити до вибору методів і засобів контролю для підвищення їх дієвості і результативності. Це дасть змогу сформувати систему контролю, адекватну цілям і завданням організації, і забезпечити високу ефективність.

Отже, в умовах ринкової економіки контролювання як функція менеджменту є однією з найважливіших складових процесу менеджменту, а її реалізація безпосередньо впливає на ефективність роботи господарюючих суб’єктів економіки.

Література:

1. http://otherreferats.allbest.ru/management/d00120163.html

2. http://osvita.ua/vnz/reports/management/13585/

3. http://www.slv.com.ua/book/36/2440.html