Аудит в Україні є порівняно новим видом діяльності і тому, процес його розвитку супроводжується виникненням проблемних питань, які обумовлені впливом цілого ряду чинників і обставин, : недосконалість вітчизняного законодавства з аудиту, незначний практичний досвід, відсутність методики з проведення і документування процесу аудиту.

Однією з причин повiльного розвитку аудиту в Україні є те, що вона
впродовж багатьох столiть не була самостiйною крa'iною, а перебувала у склaдi iнших держав. Рівень розвитку аудиту значною мiрою залежав вiд розвитку продуктивних сил і виробничих вiдносин цих країн.

Iсторичнi аспекти розвитку аудиту в Україні в сучасний час було дослiджено такими вченими як: Белуха Н.Т; Гордієнко H.I.,

Кузьминский А.Н; Завгородний В.П; Сопко В. В., Сухарева Л.О.,Сiдюк О.В., Харламова О.В. та інші

Метою цією стаття є показати важливість розвитку аудиту в Україні і ефективність розвитку його на сучасному етапі. З ухваленням Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 становлення і розвиток аудиту здійснювалися прискореними темпами. Йдеться передусім об сертифікації аудиторів, створення аудиторських фірм і надання ліцензії (дозволи) на цей вид діяльності.

Створення системи незалежного фінансового контролю (аудиту) спрямованого на захист інтересів власника, є результатом спільних зусиль зацікавлених фахівців на шляху реформування економіки, розвитку її приватного сектора, перебудови громадянського суспільства.

Актуальність цієї теми являється те, що розвиток аудиту, як і усього нового, що стосується реформування економіки в Україні, відбуваються дуже складно. Досягнуті результати і процеси розвитку системи національного аудиту залишаються неадекватно оцінюваними і усвідомлюваними громадським і професійним в цілому, що применшує значущість і роль, яка об'єктивно належить аудиту і яку він покликаний грати в сучасному економічному, соціальному і політичному бутті суспільства.

Захiднi землi до закiнчення Першої світової вiйни входили до складу Австро-Угорської iмперiї, а потiм - Польщi. За часiв панування Австро-Угорської iмперiї на Захiдних землях України у великих містах розвивались мануфактура, виникали нові промисловi пiдприємства. Все це створювало певнi умови для розвитку аудиту, оскiльки власникам шдприемств був потрiбний незалежний контроль за використанням i збереженням їх капіталу.

За часiв, коли Захiднi землi України входили до складу Полыщі, розвиток аудиту сповільнився. Польща порiвняно з Австро-Угорською iмперiею у розвитку промисловості була вiдсталiшою. Контроль за збереженням панських маєтків здійснювали наглядачі Проте їх дiяльнiсть мало чим нагадує роботу аудиторів [1, С. 27].

Центральнi, сxiднi й пiвденнi регіони України входили до складу Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії, Перша згадка про аудиторiв у Росії вiдноситься до початку ХVШ ст., де аудиторами називали військових лідчих. Звания аудитора в Росії було введено Петром І, який у вiйськовому статуті 1716 р. i в «Табелi про ранги» до військових чинів відніс і аудитора. У 1797 р. аудитори були переведенi в цивiлънi чини, в 1833 р. з метою навчання аудиторiв у Петербурзi було засновано школу, названу пiзнiше Аудиторським училищем.

За характером посада аудитора поєднувала в собi посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи в 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкiнцi XIX - початку ХХ ст. у Росії Iнститут присяжних бухгалтерії (рахiвникiв) эакінчилися лише пiдготовкою документiв, якi регламентували його дiяльнiсть [2].

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу i створення незалежної держави.

На сучасному етапi розвитку національної економiки мають мiсце значні
змiни в методах i механізмах господарювання, зумовленi розширенням i змiцненням недержавних форм власностi, приватизаційними процесами, розвитком мiжрегiональних i мiжнародних зв'язкiв, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла. нова категорiя людей, реально здатних впливати на
економгчну, соцiальну і полiтичну атмосферу в державi, - категорія власникiв, характерною рисою яких є зацiкавленiсть у стабiльностi, передбачуванi та вiдкритості Bcix процесів, що відбуваються у суспiльствi, оскiльки безпека будъ якого бiзнесу визначаетъся насамперед загалъним становищем у державі й суспiльствi.

Однією з актуальних проблем теоретико-методологического характеру є потреба усвідомлення суті аудиту. Йде мова про необхідність розгляду аудиту в контексті суспільно господарських і соціально-політичних трансформацій, які відбуваються в Україні, його інтерпретації з новітніх організаційно-правових, інформаційно методичних, технологічних і інших позицій. На жаль, цьому перешкоджають підходи які не завжди виходять за рамки вузькопрофесійного тлумачення змісту аудиту, внаслідок чого вихолощується його глибинна суть.

Формування приватної власності як альтернативи державному сектору
економіки зумовило виникнення низки нових професiй в економiчнiй сферi, де важливе мicцe належить аудиторам.

Iнодi окремі науковцi й практики висловлювали думки, що аудит в Україні запроваджено передчасно, він є лише способом заробiтку «легких» грошей певною категорією людей; що користi він нікому не приносить i потрiбен тiльки державi для утримання пiд наглядом недержавного секитора економіки, який формується швидими темпами. Подібна позиція не тільки не враховує багатьох факторів, що склалися в нашій державі у зв’язку з перходом до ринкових економічних відносин.

Можна сказати, що розгортанню аудиторської діяльності перешкоджає недосконалість нормативно правового, інформаційного, методичного, технологічного, фінансового і інших компонентів системного забезпечення національного аудиту.

Потребують вирішення питання юридичного врегулювання національного аудиту, усунення протиріч між чинним законодавством і підзаконними актами, покликаними уточнювати і розвивати його положення. Залишається недостатньо розвиненою система норм контролю які використовуються при здійсненні аудиторських перевірок.

Коли проаналiзувати iсторiю виникиення i розвитку аудиту за кордоном,

то можна зауважити, що аудит є своєрідним «супутником» ринкової економiки. Професiя аудитора в сучасному розумiннi цього слова, як було зазначено ранiше, виникла у Великiй Британн в середин: XIX ст., пiд час становлення нової економгчної системи, яку ми називаемо ринковою економiкою. Пiсля цього аудитори почали успiшно працювати в iнших розвинутих країнах, де швидко впроваджувалися i розвивалися ринковi методи господарювання, - США, Франції, Нiмеччинi та ін.

Iсторiя виникиення i розвитку аудиту в Україні вимірюється лише декiлькома роками, що принесли багато здобуткiв, успixiв i розчарувань. Офiцiйне визнання обов'язкового аудиту вiдбулося 1993 року, через два роки пiсля проголошення незалежностi Украни, у зв'язку з прийняттям Закону Украгни «Про аудиторську дiяльнiсть» [3].

Мета аудиту, сформульована в преамбулі Закону України Про аудиторську діяльність як захист інтересів власників, не знайшла досить повного розкриття у відповідних підзаконних актах, які торкаються, зокрема, обов'язкового аудиту. Невирішеність цієї проблеми призводить до того, що в результаті порушень і зловживань в сферах фінансового посередництва, емісії цінних паперів, оренда і приватизація, банкрутства і тому подібне страждають численні фізичні і юридичні особи фінансові і майнові інтереси яких залишаються недостатньо захищеними.

З тих пiр кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту i
збiльшував престижнiсть аудиторської професії в суспiльствi. Підприємці, банкiри, інвестори, державнi службовцi добре знають, що таке аудит, i широко користуються його послугами,

З екзотичного i досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механiзму, який працюе насамперед на користь громадян - бiзнесменiв і службовцiв, акцiонерiв i власникiв.

Сучаснi потреби розвитку економiки, розширення мiждержавного спiвробiтництва в бiзнесi привели до необхiдностi застосування Мiжнародних стандартів аудиту в Україні, це стало новим етапом розвитку вiтчизняного аудиту.

Отже, розвиток аудиту в Україні має чотири етапи:

- перший - 1987-1992 рр. - створення перших аудиторських структур;

- другий - 1993-1998 рр. - формування нормативно-правової бази аудиту в Україні

- третiй - 1999-2003 рр. - дiялънiсть аудиту на новiй нормативно-правовій
базi та посилення монопольного становища представникiв провiдних iноземних аудиторських послуг в Україні; .

- четвертий - 2003 р. i дотепер - перехiд до Міжнародних стандартiв аудиту, адаптацiя аудиторської дiяльностi до них.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що розвиток національного аудиту повинен базуватися на переосмисленні теоретичних принципів і практичної організації здійснення аудиторських перевірок відповідно до сучасних вимог. Наукове і прикладне обгрунтування напрямів наступного удосконалення системи аудиту належить до тих проблем реформування національної економіки України, що потребують невідкладного рішення.

В цілому об'єм аудиторських послуг протягом останніх років залишився незмінним, але протягом подій останнього періоду під час кризи спричиняє за собою розорення фірм і їх неправильне управління приведуть до скорочення кількості робочих місць, зменшення об'ємів робіт і закриття ряду діючих підприємств. Це у свою чергу приведе до втрати клієнтів для аудиторських організацій. В той же час, в країні спостерігається зменшення потоку притягнених інвестицій що у свою чергу не може не відбитися на стану розвитку аудиту в цілому

Лiтература

1.Бiлуха М.Т. Аудит: учебник. - К.: «Знання», 2005. -769 с.

2.Сухарева Л. А. Внутренний аудит: организация и методология: Научно-практическое пособие / Сухарева Л.А., Дмитренко И. Н.- Донецк: ДонГУЭТ, 2007. -75 с.

3.Гордгенко H.I. Аудит, методика i органiзацiя: навчальний посiбник (для студентiв економiчних спешалъностей), У 2 частинах. Частина 1 / Горшеяко H.I., Харламова О.В. Карпенко М.Ю. - Х. : ХНАМГ, 2007. - 452 с.

4.Закона Украины "Об аудиторской деятельности" Закон Украины от 22 апреля 1993 года № 3125-XIII (в редакции Закона Украины от 14 сентября 2006 года № 140-V1)