Загарій Ю.І., Наливайко О. С.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Оцінка впливу стану оборотних  активів на фінансовий стан підприємства

 

 

Оборотні активи підприємства є однією з найважливіших категорій обліково-аналітичного процесу, теоретичні аспекти якої комплексно досліджуються в наукових роботах вчених-економістів.

Актуальність теми впливу стану оборотних коштів підприємства на його фінансовий стан полягає у необхідності адаптації господарюючих суб’єктів до умов ринкової економіки, а також виведення підприємства на якісно новий рівень розвитку з метою подальшого отримання більшого прибутку, зважаючи на інфляційні процеси в державі та негативний вплив фінансово-економічної кризи.

Значний внесок у вирішенні окремих проблем, пов‘язаних із розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу в цілому і аналізу оборотного капіталу зокрема зробили такі вчені, як І.О.Бланк, О.В.Ефімова, Л.М.Кінг, В.В.Ковальов А.М. Павліковський, В.В.Сопко,.

Разом з тим практичні аспекти обліку й аналізу оборотних активів, формування їх вартості, ефективність використання окремих складових, оцінка їх ліквідності потребують поглиблених наукових досліджень. Тому метою нашої роботи є з‘ясування ролі оборотного капіталу у формуванні фінансового стану підприємства [3, 55].

Правильне розуміння економічної сутності оборотного капіталу передбачає насамперед усвідомлення його фінансово-грошової природи. Оборотний капітал - це капітал, який постійно знаходиться в обороті та споживається в процесі одного операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Оцінюючи майновий стан стосовно оборотного капіталу, можна виділити наступні групи активів: матеріальні активи (грошові кошти, дебіторська заборгованість та поточні фінансові інвестиції) [2, 47].

Для кращого сприйняття і розуміння складу і суті оборотних активів, задоволення інформаційних потреб широкого кола споживачів їх класифікують за різними ознаками.

Основною метою аналізу оборотного капіталу є оцінка ефективності його використання та оптимізація структури, тобто встановлення оптимальних пропорцій між складовими. Даючи оцінку динаміки оборотного капіталу, частки в складі активів, необхідно брати до уваги позитивні наслідки їх росту для фінансового стану підприємств. Однак абсолютне та відносне зростання оборотних активів у складі майна підприємства, спричинене дією факторів інфляції, уповільнення оборотності оборотних активів, оцінюється негативно [1, 44].

До негативних моментів можна віднести недоліки роботи відділу матеріального постачання, нераціональне управління виробничими запасами, внаслідок чого значна частина капіталу спрямовується в оборотні активи з незначним рівнем ліквідності. Ріст незавершеного виробництва може свідчити не тільки про розширення масштабів діяльності і ріст ділової активності, а й бути наслідком росту тривалості виробничого циклу через зниження продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, низької організації виробництва, недостатнього рівня техніки і технології. Ріст дебіторської заборгованості, зумовлений підвищенням попиту на продукцію підприємства, збільшенням обсягу товарного кредиту, оцінюється позитивно, бо свідчить про підвищення ефективності використання капіталу. Якщо ріст цієї заборгованості зумовлений неефективною кредитною політикою, неправильним вибором партнерів, відсутністю оцінки їх кредитоспроможності, фінансового стану, то  це свідчить про вилучення частини активів з обороту і неминуче приведе до погіршення фінансової стійкості, платоспроможності, генерує ризик банкрутства [2, 107].   

Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про ефективну кредитну політику, обґрунтований вибір партнерів, покращення їх фінансового стану або ж про скорочення продажу в кредит, втрату споживачів продукції. Таке зниження супроводжується ростом залишків нереалізованої продукції і оцінюється негативно. Ріст залишків готової продукції на складі свідчить про втрату ринків збуту, і веде до сповільнення оборотності капіталу, відсутності готівки  та росту частки позиченого капіталу в джерелах фінансування підприємства.

При оцінці грошових коштів необхідно знати, що раніше у всіх випадках позитивно оцінювалось їх збільшення, адже це вказує на ліквідність, збільшення обсягу реалізації продукції, підвищення ділової активності підприємства. Однак, враховуючи те, що ці активи зазнають втрат через інфляцію, сьогодні підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти. Вміння управляти грошовими коштами полягає в тому, щоб на рахунках тримати лише мінімальну суму грошових коштів, яка може знадобитися для поточної операційної діяльності і покрити тимчасову незбалансованість грошових потоків у часі [4, 120].

Потреба в оборотних активах визначається шляхом їх нормування, що передбачає встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. Це, в свою чергу значно підвищує ефективність управління оборотними активами. В основу визначення потреби в оборотних активах для основної діяльності покладені планові показники виробництва продукції. Таким чином, прискорення оборотності оборотних активі у формуванні операційного прибутку є дуже високою і пояснює необхідність управління цим процесом.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нор­мативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і викорис­товується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, не­спроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресур­си, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок ви­користання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподат­кування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Тому фінансово стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок власних коштів формує  обґрунтовану величину оборотних активі, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованостей, своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних активів [4, 125].

Таким чином, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від раціональності формування джерел фінансування, тобто від того, які кошти має підприємство у своєму розпорядженні, кому підприємство зобов'язане за ці кошти і куди вони вкладені.

Список використаної літератури

 

1. Волкова Ю.О. Економічна ефективність обігових коштів на підприємствах України // Держава та регіони. – 2010. №2- с 43-44.

2. Каріка І.М. Покращення фінансового стану підприємства за рахунок розробки механізму поповнення оборотних коштів // Держава та регіони. - 2009.- №6 –

с 106-111.

3. Лазаренко О.Ю. Стан та тенденції оборотних коштів промислових підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки.- 2008.- № 6- с 53-62.

4. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємства: Навч. посіб., 2-ге вид., виправлене і доповнене.— К.: «Каравела», Львів: «Новий світ—2000», 2007.- с 360.