Шахраюк-Онофрей С.І.

Ольга Виздрик

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Сучасний агропромисловий комплекс України є важливим сектором економіки. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70% роздрібного товарообігу.[1,c.64]

Агропромисловий комплекс України (АПК) – це цілісна народногосподарська система взаємопов’язаних в своєму розвитку галузей, які забезпечують виробництво с/г сировини та продовольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню. Ядром АПК є галузі сільського господарства.[1,c.63]

Агропромисловий комплекс в умовах ринку займає особливе становище та потребує державної підтримки. Відстале в плані розвитку продуктивних сил сільське господарство повільніше від інших пристосовується до змін економічних і технологічних умов. З урахуванням цих обставин у більшості країн з ринковою економікою діють розвинені системи державного регулювання.

У науковій літературі проблема державного регулювання АПК обговорюється останнім часом доволі активно. У наукових працях таких відомих українських і закордонних учених-економістів, як Л. Абалкіна, М. Болдуєва, С. Дорогунцова, О. Шпичак, С. Мочерного, І. Лукінова та інших.

Сутність аграрної політики держави у період становлення ринкових відносин полягає: у проведенні земельної реформи; розвитку різних форм власності на землю і господарювання; ліквідації жорсткого адміністративно-державного управління у сільському господарстві; сприянні розвитку конкуренції; поступовому відмовленні від обов’язкового встановлення державних замовлень на виробництво і поставку с/г продукції; розробці і здійсненні цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури на селі при фінансовій підтримці держави. [3,c.99]

Дивлячись на стан сільського господарства, ми бачимо,що з кожним роком воно погіршується: на сьогодні обсяги виробництва в аграрному секторі в порівнянні з 2009 роком знизилися в середньому на 3%. Такий спад спостерігається як на сільськогосподарських підприємствах, так і в приватних господарствах, причому на сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва продукції знижується швидшими темпами ніж у індивідуальному господарстві(табл.1).

Таблиця 1

Індекси обсягу сільськогосподарського виробництва у 2010 році [5]

	2010 рік			Довідково: у 2009 році
	Сільське господарство - всього	У тому числі
				сільське господарство- всього	У тому числі
		сільськогосподарські підприємства	господарства населення		сільськогосподарські підприємства	господарства населення
Січень	105,4	112,7	99,7	100,5	107,6	95,7
Січень-лютий	105,2	112,4	99,2	101,1	106,9	96,7
Січень-березень	105,3	112,6	99,3	101,7	107,0	97,7
Січень-квітень	104,9	112,1	99,4	102,1	107,3	98,4

Метою державного регулювання та функціонування розвитку АПК є забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.[4,c.137]

Держава в особі відповідних органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК: визначає пріоритетні напрями розвитку АПК та пріоритетні напрями спрямування інвестицій на його розвиток; регулює земельні відносини; здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання; сприяє здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання; встановлює механізм формування державних замовлень та контрактів на поставку до державних ресурсів с/г продукції та сировини; здійснює індикативне планування розвитку АПК; регулює ціни на деякі види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і механізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів.[4,c.138]

Хоча сільське господарство є ризиковою сферою господарювання з повільним оборотом, проте підтримка з боку держави, може допомогти покращити стан с/г в країні. Забезпечити таку підтримку держава може у вигляді:

· регулювання цінової політики. Цінове регулювання в сфері АПК здійснює департамент цінової політики Міністерства економіки України, у складі якого функціонує відділ цін на продовольчі товари та продукцію с/г;

· підтримці доходів с/г товаровиробників;

· здешевлення вартості кредитів;

· виділення землі та створення нових потужностей;

· створення економічних та правових основ ефективного функціонування галузі;

· захисту вітчизняного товаровиробника;

· стимулювання матеріальної зацікавленості виробників у збільшенні виробництва високоякісної продукції;

· просування продукції на зовнішні ринки;

· підтримки, в тому числі і за рахунок коштів державного бюджету, наприклад, у вигляді дотацій, які б спрямовувалися на становлення конкурентоспроможності галузі.[3,c.100]

Проте в Україні спостерігається низька віддача від надання дотацій, оскільки відбуваються порушення у використанні бюджетних коштів. Крім того великі аграрні підприємства мають можливість вчасно отримувати необхідну інформацію і доступ до структур, які займаються розподілом державних фінансових ресурсів. Тому недостатньо тільки виділити кошти з державного бюджету, а потрібно ще посилити контроль і відповідальність за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів.[3,c.101]

Також для того, щоб покращити стан сільського господарства необхідно для кожної галузі розробити комплексну програму виходу із кризової ситуації в залежності від стану її економіки, значення для продовольчого забезпечення населення, кількості необхідних дотацій, ефективності капітальних вкладень, а також природо-екологічних умов.[2,c.22]

Отже, державне регулювання і підтримка розвитку сільського господарства повинна здійснюватися за допомогою таких заходів як регулювання цінової політики, підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, стимулювання матеріальної зацікавленості виробників у збільшенні виробництва якісної продукції та підтримання конкурентоспроможності галузі за рахунок державного бюджету. Сільське господарство є дуже важливою ланкою у розвитку національної економіки та його ефективне функціонування приносить значну користь державі і суспільству загалом.

Література:

1. Болдуєв М.В. Напрямки реформування системи управління АПК на регіональному рівні.// Економіка і держава. - №7.-2007.- с.63-65.

2. Коліник Т.В. Державне регулювання діяльності в АПК // Економіка АПК.- 2007.-№3.-с.22.

3. Мішенін Є.В., Косодій Р.П. Соціально-економічні та екологічні напрями розвитку сільських територій.// Економіка АПК.-№5.-2005-с.98-105.

4. Шпичак О.М. Економічні проблеми реформування АПК України // Стенографа Других Всеукраїнських зборів вчених економістів-аграрників. –К.: ІАС УААН, 2006. –с. 135-138.

5. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.