Панчук Ю.В., Ткачук О.М.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Малиновська І.В.

Роль золотовалютних резервів у діяльності центральних банків

На сьогоднішній день золото являє собою не тільки фінансовий актив, що виконує функції золота, а також є звичайним товаром, що має собівартість виробництва та підлягає законом попиту та пропозиції, ринковим спекуляціям та спекуляціям цін.

Інтерес провідних країн світу до ринку золота більше ніж просто виправданий, адже золото, є символом валютної незалежності і стабільності країн як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Управління золотовалютними резервами країни є органічною складовою валютної політики центрального банку, що безпосередньо впливає на можливості ефективного використання ним основних інструментів валютного регулювання, зокрема таких, як девізна політика, установлення режиму валютного курсу, ревальвації та девальвації тощо.

Призначенням золотовалютних резервів є забезпечення міжнародних торговельно-економічних і кредитно-фінансових відносин, що здійснюються на рівні держав, належною кількістю платіжних засобів, покриття дефіциту платіжного балансу, а також проведення девізної політики центральним банком через валютні інтервенції на ринку [1].

Дану тему розглядали та досліджували такі науковці та дослідники як: Гаухман О. Л., Шишкин І. М., Торянников Б.Н., Маргарет Вонг, Мет Грейдон.

В умовах функціонування золотого стандарту (Паризька система) основна частка офіційних резервів, створюваних центральними банками, припадала саме на золото, котре виступало не лише як засіб міжнародних розрахунків, а й як основний актив, що слугував забезпеченням внутрішнього банкнотного обігу в країні. Генуезька валютна система поклала початок активнішому нагромадженню іноземних валют у структурі золотовалютних резервів — головним чином розмінних на золото девізів — долара США, англійського фунта стерлінгів та французького франка. А зі створенням Бреттон-Вудської валютної системи домінуючі позиції як у світовій торгівлі, так і в структурі валютних резервів зайняв долар США.

Із змінами, що відбулися в розподілі частки різних країн у міжнародних торговельних операціях, зростанням ролі Західної Європи та Японії у світовій торгівлі в офіційних валютних резервах центральних банків відбулися адекватні зміни, що відображали вже багатовалютний стандарт Ямайської системи. До золотовалютних резервів нарівні із доларом США були включені також більш стабільні європейські валюти (німецька марка і швейцарський франк) та японська єна [2].

Сьогодні структура резервів центральних банків значною мірою визначається оцінкою перспектив економічного розвитку США та Західної Європи, що впливає на частку, відповідно, долара і євро у складі золотовалютних резервів.

Основними завданнями центрального банку щодо формування структури золотовалютних резервів за складом валютних активів, які до них включаються, є:

1) відповідність цієї структури спрямуванню платежів за зовнішньоекономічними операціями та обслуговуванню зовнішнього боргу;

2) недопущення знецінення резервних активів унаслідок коливання курсів різних валют;

3) забезпечення по можливості прийнятного рівня дохідності вкладень, розміщених у валютних активах, за мінімального ризику.

Склад золотовалютних резервів, що формуються центральним банком, включає, як правило, чотири основні компоненти:

- іноземна валюта;

- резервна позиція в МВФ;

- спеціальні права запозичення (СДР);

- золотий запас.

Запаси іноземної валюти, тобто грошових знаків інших країн, що належать даній країні, перебувають, як правило, у безготівковій формі і зберігаються на кореспондентських рахунках і короткострокових депозитах у зарубіжних банках, а також у формі різного роду цінних паперів, виражених у валюті, що обертаються на міжнародному фінансовому ринку.

Резервна позиція в МВФ — це особлива форма активів, що означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25 % квоти, а також суми, що раніше була надана в кредит Фонду. У зв’язку з тим, що квота в Міжнародному валютному фонді, яка визначає частку кожної країни в капіталі МВФ, на 75 % вноситься у національній валюті, а на 25 % — у вільно конвертованій валюті, визначеній Фондом, то саме на цю суму може претендувати країна щодо отримання її як кредиту на першу вимогу без будь-яких застережень.

Спеціальні права запозичення (СПЗ або СДР за англійською абревіатурою special drawing rights) — це компонент золотовалютних резервів, що являє собою запаси коштів в емітованих МВФ міжнародних резервних і платіжних засобах, які розподіляються між країнами-членами пропорційно до їхніх квот [4].

Золотий запас є централізованим резервом золота у вигляді зливків та золотих монет, що перебуває у розпорядженні центрального банку країни [1].

З підвищенням цін на золото американська медіакорпорація CNBC вирішила дослідити, які країни та міжнародні організації володіють найбільшим золотим запасом. Золото центральних банків країн становить 20,5% (тобто п’яту частину) всього світового запасу дорогоцінного металу. Сумарно це майже 33201 т.

Дані щодо кожної країни взяті зі звіту World Gold Council's Monthly, а розрахунки грошового еквіваленту золотого запасу проводились за курсом $1 тис. за 1 тройську унцію (Таблиця 1) [3].

Найбільший золотий запас: рейтинг власників (CNBC)

Таблиця 1.

№ п/п	Країни та міжнародні організації	Обсяг золотого запасу станом на 2009 рік
1	США	8965,6 т; $286,89 млрд.
2	Німеччина	3767,1 т; $120,55 млрд.
3	Міжнародний валютний фонд	3546,1 т; $113,48 млрд.
4	Франція	2930,4 т; $94,5 млрд.
5	Італія	2702,6 т; $86,48 млрд.
6	Швейцарія	1285,6 т; $41,13 млрд.
7	Японія	843,5 т; $26,99 млрд.
8	Нідерланди	688,39 т; $22,02 млрд.
9	Європейський Центральний Банк	666,5 т; $21,32 млрд.
10	Китай	661,4 т; $21,16 млрд.

Основними причинами зберігання золота у формі резервного активу Центральними банками є:

1) безризиковість – в умовах різкого коливання валют, золото постає більш надійнішим активом ніж валюта і валютні цінності;

2) економічний захист – золото має найбільший рівень ліквідності, оскільки, може бути реалізоване в любий момент часу та за мінімальних витрат;

3) високий рівень дохідності – центральні банки здійснюють банківські операції за участю золота на кредитному ринку золота через банки-маркетмейкери, що приносить їм чималий дохід.

4) страховий інструмент – золото являється надійний страховим інструментом у випадку настання фінансових криз, дестабілізації валютної системи, війн, тощо.

За даними Всесвітньої ради по золоту, 1/5 світових запасів дорогоцінного метала знаходиться в якості міжнародних резервів у власності центральних банків і таких міжнародних організацій як Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, тощо [3].

Функціонування ринку золота пов’язане із задоволенням промислових та ювелірних потреб, створення золотого запасу країни, страхування валютних ризиків, тощо. Значного прогресу ринок золота набув з розвитком інформаційних технологій, а особливо із появою електронної торгівлі та телекомунікацій.

Основними учасниками ринку золота є золотовидобувні компанії, центральні банки, промислові споживачі, інвестори, тезавратори, професійні дилери і посередники.

«Золота політика» центральних банків різних країн світу, а особливо тих центральних банків, які володіють великими запасами золота, є одним з найважливіших інструментів реалізації інтересів країн, що має суттєвий вплив не тільки на формування ціни золота, тенденції його використання як міжнародного фінансового резервного активу, але й в кінцевому результаті має суттєвий вплив на розвиток світової економіки.

Література:

1. Гаухман О.Л. Центральние банки на мировом рынке золота / О.Л. Гаухман // Банковськое дело. – 2009. – №3. – С. 60-64.

2. Савчук Н. Ринок золота: сучасний стан і перспективи розвитку / Н. Савчук // Ринок цінних паперів України. – 2009. – №1-2.- С.19-24.

3. Власники найбільшого золотого запасу // http://www.rate1.com.ua/ua/ekonomika/finansi/1162.

4. Ринок золота - незмінний елемент грошово-фінансової системи // http://fin.at.ua/publ/2-1-0-66.