Іжевський В.В.

Львівська комерційна академія

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ТА РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

На межі ХХ-ХХІ століть людство вступило в інноваційну добу, яка характеризується швидким зростанням змін у всіх серах суспільного буття. Це час наукомістких технологій, прогресу фундаментальних наук, масштабних науково-технологічних проектів. За таких умов джерелом сучасного розвитку суспільства та діяльності людини стає інноваційна діяльність, а відповідно інновації стають важливим інструментом всіх радикальних змін у розвитку людини і економічної системи в цілому.

Інноваційна діяльність є невід’ємною складовою виробничо-господарської діяльності підприємства, зорієнтованої на оновлення і вдосконалення його виробничих сил і організаційно-економічних відносин. Об’єктом інноваційної діяльності є інновація. Вперше у науку терміни "інновація" та "інноваційний процес" запровадив на початку ХХ ст. австрійський вчений Йозеф Шумпетер. Досліджуючи основні поняття інноваційної теорії, він розглядав інновації як зміни технології та управління, як нові комбінації щодо техніки і технології, використання ресурсів, створення нових товарів тощо.

Сучасна економічна наука тлумачить інновацію як певний процес, спрямований на досягнення результату, та інновація як результат. Вважаємо, що інновація виступає саме результатом впровадження нововведень. В науковій літературі з питань інноваційного розвитку поряд з терміном “інновація” вживається таке поняття як “нововведення”. На наш погляд, поняття „нововведення” – це вітчизняний аналог англійського терміну “інновація“. Оскільки, термін “інновація” закріплений у чинному законодавстві та визнаний у міжнародних нормативно-правових актах, то його використанню надається перевага.

Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність“, “інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційні-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери“. Таке трактування сутності інновацій пов'язане лише із засобами виробництва або технологічними процесами, що є необхідною, але недостатньою умовою, яка повинна спрямовувати весь інвестиційний потік ресурсів у галузі народного господарства з його ефективним використанням. Саме ці аспекти необхідно мати на увазі при розгляді інноваційного розвитку.

З урахуванням викладеного пропонуємо таке визначення терміну «інновація» для підприємств галузі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства: інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, вона виступає у вигляді удосконаленого організаційно-управлінського та торгово-технологічного процесу з метою досягнення економічного та соціального ефекту.

Основними причинами вивчення та введення інновацій у підприємствах роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є: посилення конкурентної боротьби та намагання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток; зростання попиту споживачів; забезпечення престижу підприємства та швидке вирішення проблем, що можуть виникнути на підприємстві; вивчення наукових новинок та їх впровадження у виробничий процес з метою поліпшення результатів діяльності підприємства.

Інновації як результат інноваційної діяльності, з одного боку, повинні бути орієнтовані на краще, більш повне задоволення запитів споживачів, а з іншого — на отримання певного економічного ефекту у вигляді прибутку для підприємств, що ініціюють їх розробку і упровадження. На нашу думку, інноваційна діяльність – це вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок у новий чи покращений продукт, який запропонований на ринку, в новий чи покращений технологічний процес або якісно новий підхід до виробництва та надання суспільно необхідних послуг.

Інноваційна діяльність багато в чому залежить від чинників різного характеру, які можна класифікувати як внутрішні та зовнішні. До внутрішніх чинників відносяться: наявність матеріальних та фінансових ресурсів, техніка, технологія, організація та управління виробництвом, кадровий потенціал, науковий потенціал, маркетинг, інноваційний клімат, рівень сприйнятливості до нововведень, ступінь самостійності підприємства. Зовнішні чинники поділяються на чинники прямої дії (стан ринку, споживачі, бюджетна і податкова системи, наявність конкурентів, науковий потенціал країни, експортно-імпортна політика, державна інноваційна політика, наявність нормативно-правової інноваційних актів) та чинники непрямої дії (стан макроекономіки, фінансово-кредитна та соціальна політика держави, наявність природних ресурсів, нормативно-правова база, міжнародне науково-технічне співробітництво, політичні чинники).

Інноваційна діяльність підприємства повинна враховувати особливості тієї галузі, до якої воно належить. На формування інноваційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства в Україні впливають наступні чинники. До негативних чинників віднесемо: відсутність коштів для фінансування інноваційно-інвестиційних проектів; недостатній розвиток матеріально-технічної бази понад 60% всіх підприємств галузі; правові обмеження податкового, антимонопольного, патентно-ліцензійного характеру тощо. Позитивними (тобто спонукальними) чинниками формування інноваційної діяльності можна вважати: сформоване конкурентне середовище у роздрібній торгівлі та ресторанному господарстві; державна підтримка інновацій; фінансово економічна криза в Україні, яка дозволить позбутися тих господарюючих суб’єктів, котрі неспроможні адаптуватися до нових економічних умов.

Інноваційна діяльність формує конкретну інноваційну модель підприємства. Формування інноваційної моделі на торговельному підприємстві передбачає наступні етапи:

1. Потреба в інноваціях (визнання потреби у інноваціях).

2. Збір інформації (збір початкових відомостей про інновації).

3. Попередній вибір (розроблення нововведення).

4. Ухвалення рішення про запровадження інновацій (прийняття рішення про інновації).

5. Запровадження (пробне запровадження інновації).

6. Інституціоналізація (відбір інновації для торговельного підприємства).

На етапі інституціоналізації відбувається кінцевий відбір і пристосування інновацій до практичної діяльності торговельного підприємства.

Розуміння суті інновацій і механізму інноваційної діяльності у сучасних умовах дасть змогу підприємствам роздрібної торгівлі та ресторанного господарства більш ефективно здійснювати свою діяльність, підвищувати результативність функціонування підприємства та конкурентоспроможність на ринку.

Отже, в теоретичному плані та практичному значенні терміни “інновація” та “нововведення” є ідентичними за своїм змістом. Інновація на рівні підприємницького ринкового суб’єкта господарювання є кінцевим результатом інноваційної діяльності.

На інноваційну діяльність підприємства впливають різноманітні чинники, які поділяються на внутрішні і зовнішні, які мають свої особливості прояву у кожній галузі національної економіки. Інновації, як результат інноваційної діяльності, з одного боку, повинні бути орієнтовані на повніше задоволення запитів споживачів, а з іншого – на отримання конкретного економічного ефекту. Врахування на підприємстві різноманітних чинників дасть можливість підприємству підвищити конкурентоспроможність та отримати кращі результати інноваційної діяльності.