ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФІКСОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПОДАТКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

В умовах становлення ринкових відносин у вітчизняному аграрному секторі на перший план виходять питання підтримки національного виробника сільськогосподарської продукції і забезпечення його конкурентоспроможності на світовому ринку. Зменшення податкового тягаря, що покладено на виробників сільськогосподарської продукції, з урахуванням зобов’язань, які взяла на себе Україна при вступі до СОТ, є основним завданням податкової політики на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Спеціальний режим оподаткування вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з'явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території України.

Основним нормативно-правовим документом, який  регулює оподаткування у сфері сільськогосподарського виробництва, є Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок»[1]. Цим законом введений спеціальний режим оподаткування для виробників сільськогосподарської продукції. Фіксований сільськогосподарський податок не змінюється протягом встановленого терміну і стягується з одиниці земельної площі. Враховуючи зазначене, основною перевагою є те, що платник не повинен так ретельно збирати і зберігати первинні документи та вести облік своїх витрат.

Передбачалося, що ФСП матиме тимчасовий характер. Згідно з законом про ФСП пільговий режим оподаткування сільськогосподарських підприємств і фермерів мав би бути чинним до 31.12.2009 р. Проте аграріям допомогла криза і Закон України від 31.10.2008 р. №639-ІV зняв обмеження чинності закону про ФСП в часі [2].

Ці проблеми входять до наукових інтересів багатьох учених. Це питання розглядалось у працях О. Василика, В. Вишневського, М. Дем’яненка, П. Лайка, О. Олійника, А. Поддєрьогіна, С. Юшка, К. Андрієвського, І. Сериці та інших. Науковці вивчають процес становлення системи оподаткуванні в сільському господарстві, досліджують її особливості, називають переваги та недоліки спеціально режиму оподаткування сільгоспвиробників, пропонують напрями його  реформування.

Метою даної статті є доцільність застосування фіксованого сільськогосподарського податку та визначення перспективи і наслідки його застосування.

Ведення ФСП мало на меті зупинити процес руйнування і створити стимули для розвитку сільського господарства. Відповідно до Закону «Про ФСП», для переходу на використання режиму «фіксований сільськогосподарський податок», платник податків повинен одночасно виконати три обов'язкові умови.

Умова перша. Претендент має нале­жати до сільгосппідприємств будь-якої організаційно-правової форми, перед­баченої законами України. Це селянські (фермерські) господарства, рибальські господарства, власники земельних ді­лянок, землекористувачі (у тому числі орендарі).

Умова друга. Сільськогосподарська діяльність (виробництво, вирощування, переробка та збут сільгосппродукції) має бути основним видом діяльності пре­тендента. До речі, ця ознака передба­чає обов'язкову наявність сільгоспугідь та (або) земель водного фонду, тобто самого об'єкта оподаткування ФСП.

Умова третя. Виручка, отримана від реалізації сільгосппродукції власного ви­робництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, повинна перевищити 75 % загальної суми валового доходу претендента.

Щоб обчислити питому вагу доходу від сільгоспдіяльності необхідно визна­чити два основні показники: виручку від реалізації сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки (чисельник) та скоригований загальний валовий дохід (знаменник). Для цього треба скласти Розрахунок. Усі платники ФСП подають його до відповідних по­даткових інспекцій до 1 лютого поточ­ного року разом із Податковим розра­хунком ФСП на поточний рік.

Положенням про ФСП визначено, що сума, яку платник податку отримав від реалізації сільгосппродукції власного ви­робництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів).

Загальна сума доходу підприємства визначається заданими бухгалтерського обліку відповідно до вимог П(С)БО 15. Якщо доходи, отримані протягом року від несільськогосподарської діяльності, перевищили 25 %, то на загальну сис­тему оподаткування слід повернутися лише у наступному звітному періоді, тобто починаючи з 1 січня наступного року.

З моменту набрання чинності За­коном про ФСП перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується ФСП, значно зменшився і на сьогодні він включає лише:

·        податок на прибуток підприємств;

·        плату (податок) за землю;

·        комунальний податок;

·        збір за геологорозвідувальні ро­боти, виконані за рахунок державного бюджету;

·        плату за придбання торгового па­тенту на здійснення торговельної діяль­ності;

·        збір за спеціальне водокористу­вання.

Слід також зауважити: для права спла­ти ФСП встановлено поріг у 75 % доходу (виручки), отриманого від виробництва (реалізації) сільгосппродукції.

 Звісно, виникають запитання щодо оподаткування решти доходу.

У разі виплати наприкінці звітного року дивідендів сільгосппідприємство повинно сплатити авансовий внесок податку на прибуток при виплаті ди­відендів Цей платіж є обов'язковим незалежно від того, є емітент або одер­жувач дивідендів платником податку на прибуток чи перебуває на іншій сис­темі оподаткування (у тому числі сплачує ФСП). Причому, на відміну від платників податку на прибуток, які на суму аван­сового внеску мають право зменшити зазначений податок, платники ФСП не можуть зарахувати авансовий внесок у сплату ФСП. Фактично це витрати на сплату додаткового податку.

Обов'язковим для платників ФСП є також збір за забруднення навколиш­нього природного середовища. З 1 січня 2007 року платників ФСП було віднесено до платників транс­портного податку [3].

Відповідно до ст. З Закону про ФСП об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переда­них товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболо­вецькими господарствами для розве­дення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка ФСП з одного гектара сіль­госпугідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.95 р., відповідно до методики, затвердженої Кабміном, у таких розмірах:

·     для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15 %;

·        для багаторічних насаджень — 0,09;

·        для земель водного фонду, вико­ристовуваних господарствами для роз­ведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, — 0,45 % гро­шової оцінки одиниці площі ріллі по об­ластях та АР Крим.

·        Для платників ФСП, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на полі­ських територіях, ставки податку сут­тєво знижено (ст. 4 Закону про ФСП):

·      для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,09%;

·         для багаторічних насаджень — 0,03%.

Порядок нарахування та строки спла­ти ФСП регулює ст. 5 Закону про ФСП, згідно з якою платники самостійно ви­значають суму ФСП на поточний рік і подають до 1 лютого до податкової ін­спекції за місцем своєї реєстрації Подат­ковий розрахунок ФСП.

Податок сплачується щомісяця про­тягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, і у розмірі третини суми податку, визна­ченої на кожний квартал у таких розмірах:

·        І квартал —10% від річної суми податку;

·        II квартал — 10% від річної суми податку;

·        III квартал — 50% від річної суми податку;

·        IV квартал — 30 % від річної суми податку [1].

Статтею 9 Закону про ФСП передбачено: крите­рій стосовно розміру питомої ваги доходу не застосовуєте до платників ФСП, щодо яких у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин приймають рішення про відстроч­ку сплати ФСП.

У Методрекомендаціях вказано, що плат­ники у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили тощо) розрахунок подають разом із документом упов­новаженого органу, що підтверджує наявність та­ких обставин у попередньому звітному (податково­му) році.

Факт  форс-мажорних обставин підтверджується: висновком Торгово-промислової палати Украї­ни про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; рішеннями Президента України про запро­вадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими ВРУ; рішеннями КМУ про визнання окремих міс­цевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха[4].

Запровадження ФСП мало не однакові наслідки для суб’єктів господарювання:

1)     підприємства тваринного напряму діяльності – через специфічний об’єкт оподаткування, який слабо взаємодіє з особливостями тваринницької галузі, зазначені товаровиробники були фактично виведені з-під оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком;

2)     виробники рентабельних видів рослинницької продукції, зокрема зерна, насіння соняшника, - за наявності прибутку були звільнені від його оподаткування;

3)      виробники тих видів продукції, які вимагають більших витрат у розрахунку на одиницю земельної площі, у точу числі на оплату праці (цукрових буряків, картоплі тощо);

4)      виробники, що проводять діяльність у гірських зонах і на території Полісся через застосувань щодо них нижчих у 3,3 раза ставок податку;

5)     виробники плодів ягід і винограду, які до запровадження ФСП мали привілеї порівняно з іншими виробниками рослинної продукції лише у частині дещо нижчої ставки земельного податку[2].

Десятирічний період існування фіксованого сільськогосподарського подат­ку поряд з його очевидними перевагами дозволив виявити й суттєві вади: необґрунтований перерозподіл податкового навантаження серед товаровиробників, порушення прав членів трудових колективів на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Зміни, що відбулися у механізмі справляння фіксованого сільськогосподарсь­кого податку, фактично повертають сільськогосподарську галузь на загальні умови оподаткування. Неухильне зростання рівня податкового навантаження досягнуло свого максимуму  в 2010 році і враховуючи теперішню нестабільну економічну ситуацію може виявитеся непомірним для товаровиробників.

Отже, подовження дії спрощеної системи оподаткування в 2010 році надасть сут­тєвого виграшу тільки прибутковим підприємствам. Для збиткових або нестабіль­но працюючих виробників доцільнішою може виявитися загальна система опо­даткування.

Сільськогосподарська галузь вимагає побудови нової системи оподаткуван­ня. Варіанти можуть бути різні, але незмінним має залишитися обов'язкове поєд­нання у цій системі елементів земельного і прибуткового оподаткування, що до­зволить поставити виробників у рівні умови і створити максимальні стимули для ефективного господарювання.

Література:

1.     Про фіксований сільськогосподарськи податок: Закон Украни від 17 грудня 1998р.№320 – XV // Відом. Верховної Ради України. – 1999.- №5-6. – Ст. 39.

2.     Юшко, С. В. Фіксований сільськогосподарський податок: історія та перспективи застосування // Фінанси України. - 2009. - №11. - С.63-72.

3.     Сериця, І. Фіксований сільськогосподарський податок // Справочник экономиста. - 2010. - № 1. - С.72-78.

4.     Журавська, І.ФСП: складання річної звітності / І. Журавська // Бухгалтерія. - 2008. - №3. - С.60-65.